Фундаментальна багаторічна праця

120

У видавництві «Знання» вийшов перший том
«Російсько-українського словника» в чотирьох томах (серія “Академічні
словники”).

Нині в Україні видання словників є досить популярною
справою. Значна кількість літератури цього типу на полицях книжкових магазинів,
на перший погляд, свідчить про те, що суспільні потреби в таких виданнях мають
бути задоволені. Проте якщо уважно придивитися до цих словників, то з’ясується,
що їх не так вже й багато. Сучасний видавець зазвичай орієнтується на масову
аудиторію, а найбільш масовими користувачами загальномовних словників
здебільшого є школярі та студенти.

Коли ж ідеться про таких користувачів, як науковці,
перекладачі, журналісти, працівники видавництв, різних вузькоспеціалізованих
установ, то відразу стає відчутною потреба в фундаментальніших працях.
Необхідність такого видання зумовлена також актуалізацією вживання української
мови в останні 20 років, її функціонуванням як державної в усіх сферах нашого
життя, різних галузях науки, виробництва.

З огляду на цю потребу Інститут української мови НАН України
спільно з видавництвом “Знання” взяли на себе відповідальність підготувати
працю такого рівня, який відповідав би сучасному рівню розвитку науки,
культури, техніки, засобів комунікації, міжнаціональних зв’язків, суспільного
життя в цілому.

Сьогодні ви маєте можливість користуватися першим томом
академічного нового “Російсько-українського словника” у чотирьох томах. Це
фундаментальна багаторічна праця колективу лексикографів різних поколінь
Інституту української мови НАН України. Над укладанням Словника працювали
відомі мовознавці, науковці, висококваліфіковані фахівці. Опрацювання
матеріалів здійснювалося в кілька етапів. У 1992—1996 рр. над ним працювали
такі відомі науковці, як С.І. Головащук (кандидат філологічних наук), В.В.
Жайворонок (доктор філологічних наук, професор), О.М. Миронюк (кандидат
філологічних наук), Л.С. Паламарчук, (доктор філологічних наук, професор), Л.О.
Родніна (кандидат філологічних наук). У 2002—2004 рр. словникові тести на
окремі літери відредагував В.В. Жайворонок. У 2006—2011 рр. на етапі
остаточного опрацювання, доповнення та наукового редагування тексту Словника,
пов’язаного зі змінами, що їх зазнали обидві мови впродовж останнього
десятиліття, над українським виданням матеріалів першого тому працювали: І.О.
Анніна (науковий співробітник Інституту мовознавства імені О.О. Потебні), І.С.
Гнатюк (кандидат філологічних наук, заступник директора Інституту української
мови НАН України), В.Л. Іващенко (доктор філологічних наук), О.М. Миронюк, Н.М.
Неровня (кандидат філологічних наук), Т.В. Цимбалюк-Скопненко (кандидат
філологічних наук) — всі старші наукові співробітники Інституту української
мови НАН України.

У 2004—2007 рр. наукове керівництво проектом “Російсько-український
словник” здійснював член-кореспондент НАН України, доктор філологічних наук,
професор В.В. Німчук. З 2007 р. редакційну колегію очолює доктор філологічних
наук, професор, директор Інституту української мови П.Ю. Гриценко.

Востаннє Російсько-український словник такого рівня (тобто
найвищого!) було видано майже 30 років тому. Саме це видання —
“Російсько-український словник” у трьох томах (К., 1981—1984) — і було взято за
основу нового чотиритомного Словника.

Як уже зазначалося, роботу над цим Словником було розпочато
у 1992 році. Спочатку автори бачили своє завдання в незначному поліпшенні та
вдосконаленні згаданого тритомного “Російсько-українського словника”. Але вже у
процесі перегляду матеріалів стало зрозуміло, що таким шляхом іти недоцільно,
необхідна нова лексикографічна праця, яка задовольняла б сучасні потреби
надзвичайно широкого й різноманітного кола читачів.

Перед авторами Словника постало завдання доповнити його
новою лексикою, яка увійшла до російської та української мов упродовж останніх
десятиліть; додати у словникові статті ілюстративний матеріал, який би
відображав функціонування слова в різних контекстах і давав уявлення про
правильне вживання слова з різними прийменниками, відмінками; розширити
фразеологію, переглянути значення слів, їхніх відтінків; проаналізувати
термінологію та привести її у відповідність до сучасних понять і реалій науки і
техніки, переглянути стилістичну характеристику слів, посилити нормативність
словника. У результаті до тексту, взятого за основу, було внесено велику
кількість змін, а його обсяг значно збільшився. Все це, безперечно, позначилося
і на роботі видавництва “Знання”, яке мало намір видати працю в найкоротші
терміни, оскільки сподівалося отримати готовий до видання рукопис. Проте складні
реалії, в яких доводиться працювати сучасним науковим інститутам, зокрема
недостатнє фінансування цих установ, вплинули й на процес підготовки Інститутом
української мови рукопису Словника для передачі його у видавництво.

У 2006 р. видавництво отримало тільки частину матеріалів. Це
були сторінки згаданого вище тритомного словника, істотно поредаговані, а часто
заново переписані укладачами від руки і в різний час… Тобто навіть
відредагований авторами матеріал на момент передачі твору до видавництва був уже
частково застарілим, його необхідно було редагувати знову. Однак, враховуючи
важливість і необхідність видання такого словника, видавництво “Знання” не
побоялося взятися за таке непросте завдання.

Важливо зазначити, що “Російсько-український словник” у чотирьох
томах спирається на певні традиції, концептуальні принципи і технологічні
засади, що складалися в українській перекладній лексикографії впродовж багатьох
десятиліть. Принципова відмінність цього Словника від попередніх видань полягає
в тому, що в ньому змінено та вдосконалено загальні принципи опису словникового
складу зіставлюваних мов. Адже сьогодні не лише кількісно, а й якісно
змінюються загальномовні реєстри слів російської та української мов, особливо
лексика суспільно-політичного характеру, загальновживана спеціальна
термінологія, активно поширюються лексичні запозичення з інших мов.

Вибудовуючи реєстр Словника, автори спиралися на авторитетні
словники російської мови, які вийшли друком упродовж останніх десятиліть:
“Сводный словарь современной русской лексики” у двох томах (Москва, 1991) з
його реєстром у понад 170 тис., опубліковані томи другого видання “Словаря
современного русского литературного языка” в 20 томах, “Словаря русского языка”
С.І. Ожегова — Н.Ю. Шведової (Москва, 1994), “Большой толковый словарь русского
языка” С.А. Кузнецова (Санкт-Петербург, 1998), нові орфографічні та інші
нормативні словники російської мови, що не ввійшли до джерел “Сводного
словаря”, словники особових імен, скорочень, географічні атласи тощо. Крім
того, було враховано нові лексичні одиниці російської мови, ще не відображені у
словниках, але вже використовувані в матеріалах засобів масової інформації,
електронних ресурсах тощо, а також матеріали картотеки нових надходжень
Інституту української мови. В опрацюванні словникових статей — у побудові
статті полісемічного слова, граматичних та стилістичних характеристиках
реєстрових одиниць, у поданні стійких словосполучень та ілюстрацій — автори
орієнтувалися насамперед на друге видання академічного “Словаря русского языка”
в чотирьох томах (Москва, 1981—1984).

Вибудовуючи українську частину Словника, автори
орієнтувалися на академічний тлумачний “Словник української мови” в 11 томах,
“Російсько-український словник” за редакцією В.В. Жайворонка (Київ, 2003),
“Російсько-український словник” за редакцією А. Кримського (Київ, 1924—1933),
“Словарь української мови” в чотирьох томах Б. Грінченка (Київ, 1996—1997),
“Російсько-український словник складної лексики” С. Караванського (Львів,
2006), “Російсько-український словник наукової термінології” (Київ, 1994—1998),
низку інших нових загальномовних і галузевих словників української мови.

Видавництво планує видати друком том 2 — до 1 липня 2012
року, том 3 — 15 квітня 2013 року, том 4 — до 31 січня 2014 року.

 

Редакція словникових видань

видавництва “Знання”

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!