Перечитав у № 4 „УЛГ” за 22 лютого цього року репліку Василя
Трубая „Про філософію „золотого яєчка”. Дуже прикро, що ми, втративши давні
світоглядні уявлення про світобуття, поступово змінюємо й ставлення до
віковічних сакральних цінностей народу. І починаємо трактувати їх з позицій
політичних, соціальних, філософських, чи навіть і моральних. Внаслідок стаємо
щонайменше невігласами. Це, зокрема, стосується фольклору, який, як і мова,
належить до явищ не історичних, а онтологічних. Осібне місце тут посідає
народна казка.
Ще на початку ХІХ ст. німецькі вчені брати Грімм, досліджуючи
казку, дійшли висновку, що казка є нічим іншим як різновидом міфу. Сьогодні ця
думка не викликає сумнівів серед переважної більшості дослідників давнього
міфічного світогляду. Образи народних казок не є довільними. Це міфічні
уособлення і символи стихій. А символ, як відомо, має індуктивний характер.
І тому довільне поводження з ним завжди
не передбачуване. Уявіть собі, що ви на перехресті доріг довільно повелися з
символічними світловими сигналами. Що би зразу скоїлося? Звичайно, космос
працює невидимо. Але наслідки завжди невідворотні.
Коли йдеться про українську народну казку „Курочка ряба”, то
це один із різновидів міфу про постання світу із космічного яйця. У світовій
міфології мотив постання світу з яйця один з найпоширеніших. Так, за китайськими
міфічними уявленнями, первісний океан становив собою рідину подібну до курячого
яйця. З нього народився першопредок і Творець Пань-гу. А земля і небо ще
існували як єдине ціле. Пань-гу виріс і заснув у тому величезному яйці. Так
минуло 18 тисяч років. Коли він прокинувся, то відчув навколо себе пітьму і
суцільний липкий морок. Не знайшовши виходу з яйця, Пань-гу взяв сокиру і з
усього розмаху вдарив нею в пітьму. Почувся могутній тріск і яйце розбилось.
Разом з тим Небо відділилося від Землі. Пань-гу уперся ногами в Землю, а
головою в Небо й так стояв ще 18 тисяч років. А потім з нього постав світ.
Тут сокира як елемент зброї символізує внутрішній
(первісний) вогонь, пристрасть. Цей образ відлунює і в Шевченковім “громадою
обух сталить та добре вигострить сокиру”. І навіть президент В. Ющенко свого
часу на знак примирення казав: “Заховайте сокиру”. Міфічною сокирою вирубується
із дупла і герой української небилиці, що її у віршах „Переслів’я” записав
Степан Руданський. Сокира зброя бога громовика Перуна.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Із яйця, що плавало у первісних водах, за ірано-індійськими
переказами народився також Творець Мітра-Фанес, який уособлював стихію
полуденного сонця. Згідно з карельськими рунами світ постає з яйця качки, що,
літаючи над первісними водами в пошуках місця для гнізда, відкладає яйце (три,
сім) на коліна єдиного мешканця океану Вайнямейнена (в іншому варіанті – на
пагорб серед океану). Яйце скочується і розбивається: з його верхньої частини
утворюється Небо, з нижньої – Земля, з жовтка – Сонце, з білка – Місяць, з
інших частин – Зірки. Згідно ведійської міфології, із золотого яйця-зародка
виникає творець Праджапаті. Із золотого яйця виникає і законотворець Брахма. У
багатьох випадках розбивання яйця пов’язується саме з богом блискавки або його
образними втіленнями. В українських казці “Курочка ряба”, про яку йшлося у
згаданій репліці, золоте яйце розбиває хвостиком мишка. Вона якраз і символізує
блискавку. Як хтонічна істота, миша у багатьох міфах постає як дитина неба
(громовика-батька) та землі (матері). Існують також перекази про появу миші у
вигляді її падання з неба під час грози. За поведінкою мишей у народі
передбачають грозу. Образ миші зустрічається також в українській народній казці „Яйце-райце”. Ця
казка починається зі сварки миші й жайворонка за пшеничну зернину, з чого й
почалася війна між птахами і звірами. З розбитого Яйця-райця виходить величезна
кількість худоби. А зліплює яйце докупи в казці “Яйце-райце” Змія, взявши за
послугу те, про що герой не знав – сина. У казці „Рукавичка” мишка, як символ
первісного вогню, забирається до казкової рукавички перша. А в казці „Ріпка”
вона стає останньою з рушійних сил – одиничним розрядом.
Із золотим яйцем у багатьох народів світу асоціюється образ
Сонця. Яйце як символ життя і смерті зберігає в собі і таємницю смерті Кощія
Безсмертного. Яйце використовується в багатьох народних обрядах. Українці з
давніх-давен виготовляють писанки. А на Великдень, на ознаку воскресіння Сина
Божого, яйця приносять в жертву і споживають.
Свого часу Іван Малкович за моєю порадою виправив помилку з
назвою відомої казки, що пов’язана з мотивом створення Першолюдини із шматочка
дерева-іви. І тоді казка „Телесик” повернулася до своєї первісної назви
„Івасик-Телесик”. Іва-верба – Першодерево українців. Тож її нащадок або телесик
(із тіла – телятко) і має ім’я Івасик. До речі, у японців острова Хокайдо також
існує подібний міф про постання людини з дерева шляхом виколисування. На жаль,
для казки „Рукавичка” шановний п. Іван знайшов варіант, у якому останній до
рукавички залазить уже не кабан-іклан, що відповідає загальносвітовій
міфологічній концепції, а ведмідь-набрідь. Каже, нібито так діткам цікавіше.
Може й цікавіше. Така філософія. Однак філософія добре, але ж….