“Українська літературна газета”, ч. 3 (359), березень 2024
ПРО КРИМ ТА НОВОРОСІЮ
Спочатку про Крим. Самостійна держава, якій ще Петро І платив данину. А потім Крим було завойовано. Зрештою, завоювання – факт, але не право. Крим ніколи не належав московії.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Наступний аргумент – Новоросія. Тимчасова назва півдня України, що виникла у ХVІІІ ст. після завоювання Криму і України.
Насправді то була штучна назва частини території українських земель, земель запорозького козацтва.
Академік Дмитро Яворницький у книзі «Україно-руське козацтво перед судом історії» пише: «Що ж до історії запорозького чи низового козацтва, яке осягало колись усю теперішню Катеринославщину з Ростовською та Таганрозькою округою, частину Херсонщини (по річку Буг), частинуТаврії (так званий Олешківський пустир) і частину Слобожанщини…
Маючи чистонародне, демократичне державство, якого навіть не знала стародавня Греція з її державним народоправством, запорожці держали в своїх руках стерно уряду мало не всіх подій ХVІ, ХVІІ і початку ХVІІІ і мало що не на всій великій окрузі Південно-західної Русі». (Журнал «Україна» №18 вересень 1991р.).
А ось читаємо у Олеся Гончара: «Богатирі тут виростали (це про козацтво – авт.), сильних духом людей викохував цей край, живлющий дух цієї природи» (Олесь Гончар. Собор. Київ. «Дніпро». 1968).
Олесь Терентійович не забуває, що поруч із такими шляхетними та милими серцю автора героями «Собору», як Єлька – Єлєна – Оленка та Микола Баглай існують і інші, «ходячі шлунки», які «витворюють собі новий культ – культ шлунка».
Втім «ходячі шлунки» існували у всі часи розвитку людства, поруч із шляхетним героєм існував завжди дрімучо-дикий обиватель.
У період високого Відродження, яке дало людству титанів духу та майстрів неперевершеного до наших днів мистецтва, Леонардо да Вінчі писав: «Природа дуже широко наділила людину органами почуттів та відчуттів. Але переважній більшості людей ці органи зовсім не були би потрібні. Їм потрібно були би місце, куди їжа входить, і місце, звідки вона виходить. Ці люди живуть для того, аби наповнювати нужники».
Але повернімося до блекоти ліліпутіна! Не Новоросія, а «козацька християнська республіка» (К. Маркс), яка де-факто була самостійною державою, не підкоряючись ні Туреччині з Кримом, ні Польщі, ні ординській Москві, впродовж декількох століть була законним господарем південно-східної частини нинішньої України!
Про справжню історичну територію московії писав О.І. Герцен: «В Лондоне во время Крымской войны продавали карту России, в которой ярко были обозначены все поземельные приращения ее со времен татарского ига. Ядро России… было обозначено около Москвы верст за сто, остальное все взято силой». (А. Герцен. Сочиннения. Т.7. Москва. 1958).
Подібне визначення «собирания земель» московією дає і О. Невзоров. За його словами, істинно «русские» – це території на 100 км. навколо москви, все інше – чуже, у різні часи загарбане ордою.
Як творилось «собирание земель», зокрема Сибіру, навіть затятий шовініст О. С. Пушкін пише: «Завоевание Сибири постепенно совершалось… Племена (сибірські –авт.) были уже покорены смелыми сподвижниками Ермака, (которые) приводили их под высокую царскую руку, налагали на них ясак и селились между сими». (А.С. Пушкин.Том девятый. «Наука» Москва. 1965).
«НА НАС НАПАЛИ, МЫ АСВАБАЖДАЕМ, А КИЕВСКИЕ ВЛАСТИ – ЭТО НАЦИЗМ».
Абсурдність цих тверджень очевидна для всякої людини із здоровим глуздом.На превеликий жаль, саме таких людей в московії, за невеликим винятком, майже не існує. «Все русские, как правило, идиоты, полуидиоты или дураки» (Ленін), а Владімір Познер пропонує головним святом московії встановить «день дурака» (РТР «Планета». 25.03.07).
Стосовно «нацизма», то ще у 1913 р. депутат Г. І. Петровський у промові на засіданні державної думи росії говорив: «Наш великорусский націоналізм… не має рівних в Європі, і не тільки в Європі, але навіть в Азії. У всьому світіне знайти нічого гіршого, ганебнішого, ніж те, що виробляють у нас над пригнобленими народностями» (Г.І. Петровський Статті. Київ. 1978). А в 2011р. Ірина Хакамада, політична діячка московії, говорила про «русский тупой этнический национализм (нацизм). (Ц.Тв.11.05.2011).
Рашизм – російський фашизм як явище, завжди, у всі часи існування, був теорією і практикою тієї держави, а сам фашизм, як явище, а не назва – то «винахід» моксель-московії.
РУССКИЕ НИКОГДА НЕ ЗНАЛИ ПОРАЖЕНИЯ. БРЕХНЯ.
- АндрійБоголюбський, якого убили його підлеглі після того, як цього князя розгромили у 1174 р. київські князі. Це була відплата за погром Києва у 1169 р.
- Сині води. Рік 1332. «Хроніка Литовська й Жмойська» розповідає, що Орда, яка складалась з татар та моксель-москалів, була розгромлена великим русько (українсько)-литовським князем Ольгердом. Див. Володимир Білінський. «Синьоводська битва: Міфи та реалії». День №№ 159 – 160, 164 –165, 169 – 170 , 7 -22 вересня 2012 р.).
- Ганебно тікав з Москви у 1380 р. від татар, які «взяли Москву», князь Дмитрій, наречений «Донським» за міфічну битву на Куликовому полі, якої, як блискуче довів історик В.Б. Білінський, насправді ніколи не було.
- В. Б. Білінський: «1514 р. У битві під Оршею зійшлися московія, яка тоді була сателітом Кримського ханства і Османської імперії, і русько (українсько)-литовські збройні сили під керівництвом нащадка короля Данила Галицького, Великого князя литовського, гетьмана Костянстина Острозького.
Російський історик А. Нечволодов у праці «Сказание о русской земле» писав: «Такой блестящей победы литовцы никогда не одерживали над русскими. Они гнали, резали и топили их в Днепре, усеяли телами все окрестные поля и захватили огромнейший полон: восемь воевод, 37 князей, более 1500 дворян, все знамена, пушки и обоз».
Що цікаво: їхній цар «Василий ІІІ заявил, что для него все московские ратники, сдавшиеся в плен – мертвецы».
Те ж саме заявляв через 430 літ і Сталін, бездарно втрачаючи на полях страшної війни 1941-45 р. мільйони людей! Отакі нащадки!» (Володимир Білінський. Князі Галицькі – Острозькі. Книга друга. Тернопіль Богдан. 2015 р.).
- Був розгромлений військами польського короля Стефана Баторіяу Лівонській війні Іван ІV, прозваний «Грозним», при спробі заволодіти узбережжям Балтійського моря. До речі, у тій війні брали участь і реєстрові козаки-українці на боці польської держави.
6.Польські війська на почату ХVІІ ст. разом з козаками Петра Сагайдачного «брали» Москву, а пізніше в складі війська польського та українського реєстрового козацтва на Москву ходив Богдан Хмельницький, який за свої звитяги отримав від польського короля у подарунок золоту шаблю.
- 1659 р. Гетьман Іван Виговський в союзі з кримським ханом під Конотопом розгромив добірне військо московських окупантів.
- Петро І у 1709 р. затіяв війну проти Туреччини (Прутський похід і поразка), ганебно програв битву, був оточений турецькими військами, ледве відкупився від турецького паші, за умовами капітуляції перед турками відмовився від усіх своїх завоювань на Азовському морі, і з ганьбою повернувся до Москви.
- «Генералісімус» О. Суворов, садист і терорист, який звик до перемог над уже ослабленими на той час турками, повсталими поляками, повсталими пугачовцями, калмиками і татарами, горцями на Кавказі, рятувався, як наполоханий заєць, боязливою втечею від наполеонівських генералів через Альпи, де «розгубив» частину свого війська.
- Олександр І разом з Кутузовим були розгромлені військами Наполеона під Аустерліцем у 1807 р., а у 1812 – під Бородіно. За визначенням К. Маркса, (Енциклопедія для США) Наполеон, не програвши жодної битви в Росії, програв війну завдяки суворому клімату та розтягнутим комунікаціям.
- Ніколай І, програвши війну у Криму у1855-56 р.р., покінчив життя самогубством.
- Московія ганебно програла війну 1904 -05 р.р. японцям.
- У 1920 р. більшовицька Росія була розгромлена під Варшавою, попросила миру і заплатила своїй колишній колонії Польщі
30 млн. золотих рублів контрибуції. (Д. Волкогонов. Ленин ч. ІІ. М. «Новости». 1994 г.).
- 30 листопада 1939 р. величезна армада московії накинулась на свою чергову жертву – Фінляндію. «Однако прорвать хорошо укрепленную «линию Маннергейма» не удалось. Начались тяжелые кровопролитные бои. Эта война стоила нашему народу многих тысяч жизней». (Накануне 1931 – 1939. Москва. Из-во политлитературы. 1991).
«Той «бліцкриг» провалився, червона армія зазнала жахливих втрат, ганебно загубивши в засніжених замерзлих лісах Фінляндії ореол «непобедимой и легендарной». Кількість обморожених, убитих, полонених сягала 40% бойового складу Червоної армії». (Юрій Щербак. Україна в епіцентрі світового шторму. Ярославів вал. Київ. 2017).
Отже, маленька Фінляндія тривалий час протистояла дикій московії, завдаючи агресору колосальних моральних, матеріальних і людських втрат.
- Московія програла першу частину війни гітлерівській Німеччині, німці дійшли до Москви, в полон потрапили мільйони солдатів СРСР, і тільки активна допомога США та Англії, їхні продукти, зброя, одяг, а потім і військові дії врятували від краху московію.
- Мужньо протистояла навалі окупантів наша славна УПА. Ось один із багатьох героїв десятилітньої війни народної армії проти москалів. Мирослав Васильович Симчич, орденоносець, герой України, (05.І. 1923 – 18.І. 2023), сотенний УПА, псевдо Кривонос, командир Березівської сотні. У січні 1945 р. влаштував рашистам знаменитий Рушівський бій під Космачем. Було знищено 405 солдатів і офіцерів та генерал-майора Ніколая Дергачьова.
У грудні 1948 р., тяжко поранений, попав у руки окупантів, пробув у концтаборах, за його словами, 32 роки, 6 місяців і три дні. Повернувся в Україну і далі вів активне громадське життя.
- У 1979 – 89 рр. московія ганебно програла війну в Афганістані.
- Одну поразку за іншою терпіла орда у першій чечено-московитській війні, яка тривала під проводом імама Шаміля понадчверть століття у ХІХ столітті. Маленька держава народів Кавказу (Дагестан, Чечня, Черкесія, Кабарда та ін.) у 40-х роках ХІХ ст. завдала цілу низку поразок монголу- москалю.
Про ту війну Пророк Тарас писав:
Слава!.. Вам лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся – поборете,
Вам Бог помагає!
(Поема «Кавказ»)
«Борітеся – поборете, вам Бог помагає!» – сказав президент Америки Біл Клінтон, звертаючись до киян та всіх українців на Михайлівській площі у Києві у 1998 році.
А наш Пророк ще заповідав: «Як умру, то поховайте мене на могилі (на кургані – авт.) …щоб було видно… як понесе кров ворожу у синєє море». І та «кров ворожа» – москалева, бо «москалі – лихі люди, роблять лихо з нами».
- А у столітті двадцятому… Проголосила Чеченська республіка Ічкерія у 1991 р. свою незалежність. Кинулась на неї потвора – московія. І що? Захистили чеченці під проводом Д. Дудаєва свою Вітчизну у першій війні, потерпіла фіаско «вторая армія в мірє». А потім за наказом Єльцина ракетою було вбито вождя чеченців Джохара Дудаєва, і орда, як і у ХІХ ст., окупувала Чечню.
- Генерал Джохар Дудаєв. Як і імам Шаміль, який (що знаменно!) у 1868 -70 рр. жив у Києві і, таким чином, естафету боротьби кавказьких народів за свою свободу і незалежність символічно передав українцям, він, Дудаєв, був добре знайомий з Україною. І, знаючи ментальність та історію нашого народу, попереджав, що напад на Україну буде початком кінця потвори, яку ще до цього часу помилково називають росією. Не РФ, а історично правильно – московія, і не росіяни, а москалі!
- Сотні тисяч своїх «ідіотів, напівідіотів та дурнів» (Ленін) поклала орда на полях України під Києвом, Харковом, Херсоном, Донецьком. Поразки одна за одною. А головна з них, моральна, уже давно отримана. «Вторая в мире, несокрушимая и легендарная» ганебно програє (неодмінно наближається до тотальної поразки) свою чи не найголовнішу війну, війну в Україні.
Висновок. Всі диктатори – загарбники моксель-московії, від Андрія Боголюбського до путіна, та їх «полководці», всі, без винятку, терпіли поразки від краще організованих, технічно більш вдосконалених армій світу, і від української в тому числі. Зокрема, громили моксель-москалів поляки на чолі з королями Стефаном Баторієм та Владиславом ІV, польським лідером Пілсудським. Громили москалів монголи, турки, кримські татари, французи, англійці, та… українці з своїми достойниками на чолі. Це гетьмани Костянтин Острожський, Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Виговський та… Валерій Залужний.
ОСОБЛИВА, ЗАКРИТА ДЛЯ ВСЬОГО СВІТУ ЦИВИЛІЗАЦІЯ ТА ЇХНЯ «КУЛЬТУРА»
Свою «цивілізацію» рассея насаджувала в «собранных землях» впродовж століть. А що ж це за така особлива «цивілізація»?
А. де Кюстін, який відвідав цю країну у ХІХ ст., писав про московитів: «Вони ще зовсім некультурні. Ці люди втрачені для первісного стану і непридатні для цивілізації. Росія єдина країна, де люди не мають уявлення про справжнє щастя… в Росії воно неможливе». (Астольф де Кюстін, Правда про Росію. Ярославів вал. Київ, 2009).
«Россия представляет собой одно из азиатских государств и притом одно из наиболее диких, средневековых, позорно-отсталых азиатских государств». (В.И. Ленин. О национальном и национальном вопросе. Москва. 1956).
Сучасна «Російська культура- це п’ятизірковий морг. Є чим пишатися. Вічна пам’ять!.. Цикл існування інтелігенції закінчився. Вона виконала свої завдання настільки блискуче, що самоліквідувалася через непотрібність». (Віктор Єрофєєв, Енциклопедія російської душі. Ярославів вал. Київ. 2010).
Побутова «культура» москалів. Молодший брат моєї дружини Сашко служив у армії в Пензенській області. Там познайомився та полюбився з дівчиною-кацапкою (я довго відговорював його від того вчинку, але марно – «любов зла!»), одружився з нею і привіз її в Україну. Разом з молодим подружжям приїхала і 70-річна «бабушка» молодої. Зупинилися у нас, в нашій квартирі. Вранці бабуля пішла до туалету, а коли вийшла звідти, залишила там… результати випорожнення біля унітазу. Не знала, сердешна, що таке унітаз, для чого він потрібен. Сучасні москалі-окупанти, певно, знають, що то таке, і тому тягнули цей пристрій з усіх населених пунктів, які їм вдалося окупувати у перші місяці 2022 р.
А чи була культура, європейська цивілізація будь-коли в московії? Мабуть, була. Культура, як підкреслює Юрій Макаров, невеликого прошарку рабовласників, які говорили переважно мовою французькою, а своїх рабів-москалів за людей не вважали. Але спочатку більшовики винищили той клас рабовласників та його інтелігенцію, а з нею і цивілізацію, а нині все оте «добиває» путін.
Колись Герцен писав, що йому соромно за те, що він є росіянин. Наша сучасниця, професорка Петербурзького університету Тетяна Таірова-Яковлєва у зв’язку з загарбницькою війною, яку розв’язала путінська росія проти України, говорить українською: «Мені соромно, що я росіянка». Те ж саме говорив і Володимир Солоухін.
Але це – голоси волаючих в пустелі. Голоси окремих представників інтелігенції, яка не спроможна справити враження, що вона є «гордость и честь». Основна маса дикої орди, і в тому числі ії сучасна «інтелігенція», верещить у біснуватому угарі, бо московити «невиліковно хворі на шовінізм», а ненависть москалів до України – «як отруйний метиловий алкоголь, і цей токсизм триватиме до повного краху росії» (Ю. Щербак. Україна в епоху війно-миру. Ярославів вал. Київ, 2020).
Анарод той, як табун кастрованих баранів, фанатично підтримує «найнебезпечнішого злочинця усіх часів – руйнівника людства – путіна». (Ю. Щербак. Там же).
То хто ж насправді є путін, як виразник «чаянния русскава народа»?
«Це звір потворної породи» — каже Ліна Костенко, але саме такий звір завжди був милим серцю москаля-садиста.
Схожий на Сталіна? Ну хіба тим, що як і Сталін, він «ростом мал» – 1 м 57 см. Зазначимо, що всі «куці» на зріст, як правило, заздрячи тим, хто «вищі» їх, – люди мстиві, підступні. Заздрив Дантесу, як і багатьом іншим високорослим сучасникам, Пушкін. Лермонтов (зріст 1м. 50см.) говорив сам про себе, що він ще противніший, гірший від свого Демона. («Я враг небес, я зло природы» – відповідає Демон на запитання Тамари, хто він є).
Характеризуючи Сталіна, Едвард Радзінський посилається на висновок здоров’я Сталіна, який зробив академік Бєхтєрєв. «Сухорукий параноїк», – таким був вердикт академіка після обстеження Сталіна. І результатом такої хвороби був терор проти всіх ближніх, сім’ї, соратників, воєначальників, громадян своєї країни (голодомори, виселення цілих народів, антисемітизм, колективізація селян і т.ін.)
Сучасні історики ставлять знак рівності між Гітлером, Сталіним і путіним.
А тепер ще декілька характеристик продовжувача справи Сталіна «терориста планети №1, який, як бен Ладен, підлягає знищенню» (Г. Омельченко. «Україна молода»).
Валерія Новодворська: «Горбачев – историческая личность. Он остановился перед кровью. Россия – глубоко языческая страна, которая верит не в бога, а в государство. У нее нет идеологии.
Путин – ошибок у него нет, у него одни преступления. Он из сталинских времен. В путине есть элемент маниакала. Смысл современной россии – один народ, одно государство, один фюрер». (Валерия Новодворская. В гостях у Гордона. (Тоnis 28. VІІ. 14).
Про Сталіна його дочка, Світлана Алілуева, говорила, що в її батька вселився сатана. А в путіна, як у Гітлера і в Сталіна, хіба ні? А хіба не сам сатана – цей путін, як і його предтечі Гітлер і Сталін?
***
Тележурналіст лауреат премії ім. Т. Шевченка Віталій Портніков говорить, що незалежність всіх колишніх «радянських республік» захищає нині Україна. Без її війни проти орди, ці держави, ці народи, були би знову поневолені, як за часів царату, так і за часів більшовизму.
Сто років тому Симон Петлюра писав: «Всі держави, утворені після 1917 року бувшої Росії, не мають шансів на тривке існування і будуть завжди загроженими, поки на півдні бувшої імперії не зорганізується і в силу не ввійде незалежна держава українського народу. Тільки вона, як найсильніша чисельністю свого населення, матеріальними ресурсами і мілітарною відпорністю, може бути базою, підставою більш-менш незахитного життя державних новотворів, з бувшої Росії організованих. Тільки постання і зміцнення цієї держави може фактично вирішити долю Росії і призвести до остаточного та безповоротного поділу її» (Петлюра Симон. Статті, листи, документи, Нью-Йорк, 1956).
Сучасні події показують, що не тільки держави «бувшої Росії», а зрештою і вся Європа знаходиться під загрозою свого «незахитного життя», життя, яке мужньо захищає від азійського варварства Русь-Україна у ХХІ столітті, як захищала впродовж декількох століть, спочатку від праматері московії татаро-монгольської орди, а потім і від самої дикої московії.
Борис Васильченко
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.