Дорожня карта літературної якості

148

Ясно,
що книжки можна вишикувати у порівняльний ланцюжок лише в один спосіб – у
метафоричний. Якщо під метафорами розуміти «пристрої для спрощування й
осмислювання складних і здатних збити з пантелику наборів спостережень, що
викликають занепокоєння» (див.: Володимир КУЛИК. Дискурс українських медій:
ідентичності, ідеології, владні стосунки. – К.: Критика, 2010).

Так
нині кваліфікують метафору соціологи. А оскільки книжки є со­ціально-культурним
продуктом, результати «Книжки року» цілком можна описати за допомогою повище
наведеної формули. Справді: літературний твір – це таки «складний і здатний
збити з пантелику набір спостережень». Ситуація вибору з широкої пропозиції
завжди викликає стресове занепокоєння – це закон психології. Спростити вибір
можна через інший психологічний механізм – ефект упізнавання: коли простір
пропозиції уставлений реперами відомих читачеві літературних імен, а імена
невідомі ієрархічно групуються довкола, полегшуючи орієнтацію.

Отже,
рейтинґ – поняття соціологічне. А соціологія, назагал беручи, оперує двома
макропоказниками: кількістю та якістю. Саме ці вектори утворюють координатну
вісь, яка й уможливлює аналіз і прогноз. Наприклад, кілька років тому
результати «Книжки року» засигналізували стале нарощування кількості творів
жанрової літератури. У рейтингу з‘явилася відповідна підномінація, що дозволяла
відстежувати динаміку цього процесу. І вже тепер добре видно: масова література
в Україні відбулася. Нещодавно Оксана Забужко констатувала, що вітчизняні
«жанровики» «довели свою «комерційну спроможність» і завоювали для себе ринкову
інфраструктуру» (журнал «Шо», 2010, №11-12).

І
тут постає питання: як розрізнити те, що умовно називаємо високою прозою, і так
звану жанрову літературу? Визначень можлива безліч, і всі вони будуть
приблизними (декілька місяців тому в академічному Інституті літератури навіть
провели спеціальну конференцію з визначення параметрів поп-літу). Тож
запропоную своє – одне з. Але спочатку застережуся: жанрова література – це не
проза другого сорту (якщо, звичайно, не йдеться про графоманію, якої і серед
«красного письменства» не бракує). Різниця полягає у тих запитаннях, що їх
підсвідомо ставить собі автор. Жанровий твір – це зазвичай відповідь на
конкретні запитання: Що? Хто? Де? Коли? Як? Це спостережливість і логіка. Плюс,
звичайно, комунікаційний талант: вміння захопити читача оповіданою історією.

Те,
що звемо «психологічною прозою», оперує запитаннями вищого порядку: Чому?
Навіщо? Часто-густо – це спростування логіки здорового глузду, і нерідко
нагадує сеанс психоаналізу. У цьому зв‘язку вельми цікавими є роздуми
американського літературознавця Гаролда Блума, котрий виводить психоаналіз з
канонічних творів письменства: «Фройд називав себе науковцем, проте залишиться
в історії як великий есеїст, на кшталт Монтеня чи Емерсона, а не як засновник
терапії, котра вже встигла дискредитувати (чи піднести) себе до рівня ще одного
епізоду у довгій історії шаманізму… Все, що є вартісним у Фройда, вже існує у
Шекспіра… Карта свідомості Фройда є шекспірівською, схоже, Фройд лише
розтлумачив окремі моменти… Мене шокує, як мало залишається від оригінальності
Фройда у присутності Шекспіра» (Гаролд БЛУМ. Західний канон: книги на тлі епох.
— К.: Факт, 2007).

Можна
проілюструвати різницю між «високою» прозою і жанром іще одним прикладом. Борис
Акунін написав роман «Ф.М», де за сюжетом спливає невідомий рукопис
Достоєвського, нібито написаний на вимогу видавця Стелловського. Вимога така:
відкинути усі ці головоломні питання «чому-навіщо?» й зосередитися виключно на
послідовності «хто-що-де-коли?»: «Ах, батюшка, Федор Михайлович, описали бы Вы
преступление страшное, таинственное. С кровопролитием, да чтоб не одно
убийство, а несколько, это уж непременно… Вот чего жаждет публика, а не
униженных и оскорбленных… Публика не за то деньги платит, чтоб ей настроение
портили и голову отягощали» (Борис АКУНИН. Ф.М. 
— Москва: ОЛМА-пресс, 2006). Б.Акунін фактично створив кримінальний
роман у стилістиці Достоєвського на сюжетній основі «Злочину і покарання».
Вийшов прекрасний наочний посібник з теми «популярна» і «серйозна» проза.

Але
повернемося до стану сучасної жанрової літератури. Критична маса текстів уже є.
Заповнені основні тематичні ніші. Ознаки конкуренції з‘являються навіть у
донедавна геть відсутньому у нас жанрі: дорожні нотатки тепер успішно пишуть
Максим Кідрук, Людмила Таран, Леся Воронина, Юрій Макаров. У деяких жанрах
визначаються лідери: Василь Шкляр та Ян Валетов серед авторів бойовиків; Андрій
Кокотюха – серед детективістів; Марія Матіос явила певний зразок у чи не
найпоширенішому у нас досі жанрі «про себе». Отже, на черзі денній – вірогідний
перехід кількості у якість.

Проте
це наше літературне завтра не аж таке прозоре. Стрибок якості можливий за умов,
коли претендента позбавляють усіх пільг і він уже не в змозі користати з
привілеїв, типу «український», «вперше у вітчизняний прозі» або ж просто
«молодий». Як значить згадуваний Г.Блум, «сучасні автори не люблять чути, що їм
доведеться змагатися із Шекспіром і Данте». У нас про такий гамбурзький рахунок
не йдеться – поки що не ходить навіть про коректне зіставлення кращих
українських творів з перекладними. Хтозна, чи не час організаторам рейтинґу
«Книжка року» відмовитися від  тепличних
«українських» підномінацій і об‘єднати їх із зарубіжними авторами? Й тоді невідомо,
чи нинішні вітчизняні лавреати у царині прози не поступляться Рушді, Сарамаго
чи Ле Клезіо, й чи не посунуть «наших» жанровиків «їхні» Кінґ, Браун або
Краєвський.

Так,
це буде шокова літературна терапія. Але ж і перемога у такому «турнірі» буде
чистою і справді на вагу світового письменницького золота. Отоді-то балачки про
українську Нобелівку позбудуться ознак патріотичного мазохізму і перейдуть у
розряд прагматичного очікування.

 

КНИЖКА РОКУ‘2010: номінація
«Красне письменство»

Сучасна українська проза /
есеїстка

 

 

1.
Оксана ЗАБУЖКО. Музей покинутих секретів. – К.: Факт, 832

2.
Сергій ЖАДАН. Ворошиловград. Сер. «Графіті». – Х.: Фоліо, 442

3.
Валерій ШЕВЧУК. Роман юрби. Хроніка «безперспективної» вулиці (1972–1991). –
К.: Пульсари, 736

4.
Олег ЛИШЕГА. Друже Лі Бо, брате Ду Фу… Сер. «Приватна колекція». – Л.:
Піраміда, 148

5.
Анатолій ДІМАРОВ. Божа кара. Сер. «In corpore». – К.: Український письменник,
427

6.
Галина ПАГУТЯК. Потонули в снігах. Сер. «Приватна колекція». – Л.: Піраміда,
184

7.
Юрій ВИННИЧУК. Груші в тісті. – Л.: Піраміда, 288

8.
Олесь УЛЬЯНЕНКО. Жінка його мрії. – Х.: Треант.

9.
Юрій ІЗДРИК. АМ™. – Х.: Книжковий «Клуб сімейного дозвілля», 320

10.
Андрій СОДОМОРА. Сльози речей: Новели, образки, медитації. Сер. «Приватна
колекція». – Л.: Піраміда, 172

11.
Анатолій ДНІСТРОВИЙ. Дрозофіла над томом Канта. Сер. «Приватна колекція». – Л.:
Піраміда, 148

12.
Павло ВОЛЬВАЧ. Кляса. Сер. «Графіті». – Х.: Фоліо, 442

13.
Декамерон. 10 українських прозаїків останніх десяти років. – Х.: Книжковий
«Клуб сімейного дозвілля», 320

14.
Марія МАТІОС. Солодка Даруся / Даруся сладкая. 
– Л.: Піраміда, 424

 

Жанрова література
(детектив / пригоди / фантастика / любовний роман / історичний роман /
молодіжна проза / автобіографії)

1.
Марія МАТІОС. Вирвані сторінки з автобіографії. – Л.: Піраміда, 368

2.
Марина та Сергій ДЯЧЕНКИ. Ритуал. Сер. «Фентезі». – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА,
304

3.
Сновиди. Сни українських письменників. «Доросла серія». – К.:
А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 416

4.
Юрій МАКАРОВ. Геній місця. – К.: Факт, 256

5.
Леся ВОРОНИНА. У пошуках Оґопоґо. Сер. «Мандри». – К.: Нора-Друк, 176

6.
Василь ШКЛЯР. Елементал. — Л.: Кальварія, 160

7.
Лесь ПОДЕРВ’ЯНСЬКИЙ. Герой нашого часу. – Х.: Фоліо, 384

8.
Люко ДАШВАР. Мати все. – Х.: Книжковий «Клуб сімейного дозвілля»

9.
Ірена КАРПА. Жовта книга: 50 хвилин трави. Фройд би плакав. Сни Ієрихона. – Х.:
Книжковий «Клуб сімейного дозвілля», 320

10.
Андрій КОКОТЮХА. Аномальна зона. Сер. «Морок». – К.: Нора-Друк. 246

11.
Олег ЧОРНОГУЗ. Гроші з неба.  – К.:
Український письменник, 420

12.
Андрій КОКОТЮХА. Чужі скелети.  Сер.
«Фієста». – К.: KM Publishing, 304

13.
Володимир ЛИС. Графиня. – Луцьк: Твердиня, 188

14.
Тимур ЛИТОВЧЕНКО. Орлі, син Орлика. Сер. «Історія України в романах». – Х.:
Фоліо, 282

 

Сучасна зарубіжна проза /
есеїстка

1.
Салман РУШДІ. Флорентійська чарівниця. – К.: Видавництво Жупанського, 288

2.
Віктор ЄРОФЄЄВ. Енциклопедія російської душі. – К.: Ярославів Вал, 224

3.
Чеслав МІЛОШ. Абетка. – Х.: Треант, 354

4.
Жозе САРАМАГО. Євангелія від Ісуса Христа. – Х.: Фоліо, 539

5.
Жан Марі Ґюстав Ле КЛЕЗІО. Потоп. Сер. «Лавреати Нобелівської премії». – К.:
Видавництво Жупанського, 252

6.
Ден БРАУН. Втрачений символ;  Точка
обману. – Х.: Книжковий «Клуб сімейного дозвілля», 606+528

7.
Стівен КІНҐ. Вовки Кальї. Темна вежа V; Пісня Сюзанни. Темна вежа VІ. – Х.:
Книжковий «Клуб сімейного дозвілля», 720+464

8.
Володимир СОРОКІН. День Опричника; Цукровий Кремль. Сер. «Карта світу». – Х.:
Фоліо, 186+219

9.Мюрель
БАРБЕРІ. Елегантна їжачиха. Сер. «День Європи». – К.: Нора-Друк. 360

10.
Маріуш ЩИҐЕЛ. Ґоттленд. – К.:  Темпора,
240

11.
Марек КРАЄВСЬКИЙ. Привиди в місті Бреслау; Еринії. Сер. «Кримінал». – Л.:
Урбіно, 272+240

12.
Харукі МУРАКАМІ. 1Q84. Книга друга. – Х.: Фоліо, 447

13.
Януш Леон ВИШНЕВСЬКИЙ. Самотність у мережі; Дорота ВЕЛЛМАН, Януш Леон
ВИШНЕВСЬКИЙ. Аритмія почуттів. – К.: Махаон-Україна, 352+224 с

14.
Брайан д‘АМАТО. Вогонь майя. – Х.: Книжковий «Клуб сімейного дозвілля», 832

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!