Ще раз про ступені рятівного утвердження перемоги – національної і загальнолюдської
ЗВЕРНЕННЯ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМЕНІ СЕРГІЯ ПОДОЛИНСЬКОГО ДО СПІВГРОМАДЯН, КРАЯН УСЬОГО СВІТУ З НАГОДИ ДРУГОЇ РІЧНИЦІ ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ РОСІЇ В УКРАЇНУ
Дорогі українці! Виповнився 731-й день російської війни проти України. Світове українство усвідомлює значущість опору захисників і захисниць рідної землі. Щодня вони виборюють перемогу заради життя власних і загальнолюдських нащадків. У той же час демілітаризація та денацифікація України залишаються намірами, декларованими російським окупантом. Людству належить збагнути, що сучасна homo sapiens спроможна переможно завершити найкривавішу у ХХІ ст. війну завдячуючи насамперед інтелектуальним досягненням українства.
Для розкриття причин та очікуваних наслідків війни маємо “вжитися думкою у поняття субстанції”. Що більше: ми зобов’язані вживатися у це поняття навіть тоді, коли його зміст нам не відомий. Керуючись пропонованим підходом, можемо зробити припущення про наближення перемоги. Визначальне для долі нащадків, це наближення потребує свідомого донесення до сучасних і майбутніх поколінь.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Чи не найважливішим, що належить збагнути світовому українству і міжнародній спільноті, є усвідомлення нашої найпершої перемоги. Кожний притомний громадянин мусить донести до середовища свого спілкування реальне розуміння грандіозності змін, що відбулися станом на ранок 27.02.22. Ворожий бліц-кріг зазнав тоді ганебного краху. Не здавши столицю, ми не здали свою країну. І реально проявили своє рятівне призначення, не пустивши ворога ані в Балтію, ні на Балкани та захистивши континент і світ. Людство має підтримати нашу місію: українство донині захищає планетарну спільноту від загрози переростання теперішньої війни у Світову.
Належить збагнути й наступне: поки союзники прогнозували тривалість нашого опору упродовж заледве 72 годин і не проминали нагоди похизуватися даними розвідки, ніби-то вкраденими зі столу Путіна, українські сили зламали намір ворога взяти Київ за три дні. Завдяки цьому Україна увірвалася на глобальну геополітичну арену. Докорінно змінивши чинну парадигму часопростору, вона миттєво виборола статус суб’єкта світової геополітики і стала її безумовною лідеркою.
…Вживаючись думкою у поняття субстанції, усвідомлюємо також, що наша найперша перемога має здебільшого мілітарний вимір. У той же час цього замало для розкриття її особливостей у нинішній війні. Тож продовженням протидії намірам демілітаризації України, котрі зазнали рішучого відпору ще на початку війни, має стати розбиття ворожого наміру денацифікувати нас.
Сучасна війна є не тільки гібридною: вона відбувається в епоху ноосфери, тож містить духовно-інтелектуальну складову, не менш важливу, ніж мілітарна. Розуміння значущості симбіозу духовно-інтелектуальної та мілітарної складових є запорукою досягнення остаточної національної і загальнолюдської перемоги у теперішній війні. Викладені положення необхідні для усвідомлення питомо українського світобачення глобального часопростору; принципово нових сценаріїв перебудови світоустрою; започаткування за цими сценаріями новітнього бачення світової історії.
Дорогі українці! Знайомим з інтелектуальним надбанням В.Липинського відомі його застереження щодо небезпечної залежності України не тільки від Росії, але й від Заходу. Застерігаючи українство понад 100 років тому від небезпеки автократії, диктатури тощо, громадсько-політичний діяч, публіцист та ідеолог Української держави застеріг нас і від …демократії. Він би донині залишався висміюваним опонентами, якби не зробив цього, на кілька десятиліть випередивши Черчілля. Що більше: В.Липинський не кидав черчіллевого “Ну, так придумайте краще!” – а дав наукове обгрунтування класократії як питомо української моделі державного устрою.
Прагнучи збагнути сутність класократії та її переваги у порівнянні як із автократією, так і з демократією, звертаємося до світоглядної скарбниці національної економіко-філософської культури. Зокрема, до “ескізу” наукової картини економічного надбання людства, яку український мислитель, письменник і правозахисник М.Руденко змалював у вигляді метафоричних дерев. Поживні та отруйні плоди пізнання, що зростають на цих деревах, являють собою знання, котрі споживає людство.
Після повернення з еміграції у незалежну Україну мислитель розвинув цю картину, поділяючи наукові теорії на достатні та недостатні залежно від межі, до якої їх можна вважати справедливими. Межею стала дефініція економії, згідно з якою вона визначається як наука, “від якої залежить життя на Землі”. Відтак розрізнення плодів на деревах чи наукових теорій є підставою для розмежування життєствердних та смертоносних знань – нині якраз вони визначають долю наших і загальнолюдських нащадків.
Осягнення найпершої перемоги, здобутої у перші дні війни, поряд із мілітарним баченням потребує духовно-інтелектуального виміру. Духовно-інтелектуальна складова переможного потенціалу в сучасній війні стає передумовою мілітарного потенціалу. Що більше: вона є запорукою перемоги у війні, парадигма якої істотно відрізняється від попередніх типів воєн. Відтак наш духовно-інтелектуальний потенціал дозволяє українству вибудовувати переможну стратегію у гібридній війні. Він є запорукою перемоги якраз тому, що рятівний.
Осягнення субстанційного потенціалу українства дозволяє розвивати ступені рятівного утвердження національної і загальнолюдської перемоги, окреслені нами у Зверненні до 32 річниці відновлення незалежності України. Необхідне відповідне геополітичним викликам розуміння основоположних понять «перемога» та «мир». Неприпустимими є як спотворення їхньої сутності, так і пересмикування послідовності чи нав’язування миру ДО перемоги (тобто миру ЗАМІСТЬ перемоги під виглядом так званої “формули миру” чи ще більш каламутного «сталого миру»).
Першим ступенем на цьому шляху вважаємо видворення ворога за територіальні кордони країни. Насправді це й не перемога, а тільки її передумова, проте Україні перешкоджають здолати навіть цей ступінь. Закликають до перемовин, підступну суть яких бачать мисляче українство і мисляче людство. Перемовини заради чого? Чиїм інтересам вони слугуватимуть? Жодних перемовин – таким є висновок українських сил.
Наступним ступенем здобуття нашої перемоги є системний демонтаж ворожого потенціалу. Йдеться насамперед про депутінізацію владної вертикалі та провладного середовища. Українські сили рішуче виступають проти намірів замінити «плохого царя» на «хорошую царіцу» – навіть якщо вона є представницею так званої російської опозиції. Українські сили вимагають: жодних поступок тим, хто відкрито чи приховано декларує наміри якщо не зазирнути ворогові в очі, не чіпати його, не провокувати ескалацію, то закликає залишити йому як владну ієрархію, так і цілісну територію чи навіть ядерну зброю, побоюючись, аби її не покрали новітні бандформування.
Українські сили закликають до послідовної денуклеаризації мілітарного потенціалу та роззброєння путінської Росії до рівня, поза рамками якого вона вже «нікогда нє сможєт повторіть». Необхідна рішуча деімперіалізація РФ з наданням суверенності суб’єктам, які прагнуть до її утвердження. Потрібна доведена до завершення деколоніалізація РФ, спрямована на суспільне, господарське, політичне та інше визволення поневолених етносів і націй. Жодних компромісів із ворогом!
Заключним ступенем на шляху до перемоги є запобігання екологічному колапсу планети. Цей переможний ступінь являє собою логічне продовження попередніх двох. Наголосимо, що нині саме Україна володіє життєствердним знанням. Що стосується ворога, то його інтелектуальний потенціал – виключно смертоносний. Раніше чи пізніше ми змусимо ворога прийняти наші життєствердні принципи. Це станеться після нашої остаточної перемоги. Тоді матимемо справу з поверженим ворогом.
Тим часом рятівний феномен української економіко-філософської культури знаходить поширення у загальнолюдському вимірі. Новітнім напрямом сучасної світової науки є екологічна економіка. Когорту її “апостолів” очолює д-р С.Подолинський – єдиний українець в “апостольській плеяді”. Це покладає на світове українство особливу відповідальність за розвиток загальнолюдської економічної науки у життєствердному фарватері рятівної парадигми теперішнього мейнстріму. Екологічні загрози не стають менш небезпечними від мілітарних, тож запобігання планетарному колапсу означатиме остаточну національну та загальнолюдську перемогу.
Дорогі українці! Наше суспільство і світове українство демонструють здатність осягати глибинні причини, сутність війни та очікуваної перемоги у нинішній війні. Усвідомлюючи, що гібридна війна відбувається в епоху ноосфери, українство новаторськи осмислює передумови здобуття перемоги й окреслює перспективи повоєнного відродження України і світу.
професор Володимир Шевчук,
голова Наукового товариства імені Сергія Подолинського