Вже промайнув рік, як 12 грудня 2021 року відійшла у засвіти Галина Могильницька – активна учасниця українського правозахисного руху, український педагог, відома публіцистка і поетеса, Заслужений працівник освіти України.
9 грудня 2022 року у “Грецькій залі” Одеського українського академічного музично-драматичного театру зібрались шанувальники таланту Галини Могильницької, щоб згадати про неї, її справи, поговорити про слід в житті нашої країни та спадок, залишений нею для нас всіх.
Тут були присутні й люди, які знали її ще молодою, активною студенткою, й ті хто мав щастя навчатись у неї, й ті, хто стояв з нею на барикадах боротьби за незалежність України, її друзі та близькі, її колеги – науковці й виклдачі, філологи й історики, поети й письменники, журналісти…
Модерували зустріч донька поетеси Ярослава Різникова та кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури в ОНУ ім.І.І.Мечникова Ірині Нечиталюк.
На початку зустрічі прозвучав відеовиступ Павла Гриценка – директора Інституту української мови НАН України, доктора філологічних наук, професора, дійсного члена Національного товариства Шевченка. “Красива, романтично піднесена, з прекрасним голосом”, – такою він знав Галину ще у студентські роки. “Скільки на її долю випало турбот, скільки було найрізноманітніших підступів. Але вона залишалась на висоті… На висоті служіння українській справі”, – такою вона залишилась у його пам’яті згодом.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
“Пані Галина була прекрасною поетесою, учителем, правозахисником, людиною, яка працювала на утвердження Української Помісної церкви, зробила надзвичайно багато щоб українська мова розвивалась, її плекали в закладах освіти, щоб поширювалась і за кордоном, де видавались її книги”, – так відгукнувся про Г.Могильницьку Уповноважений із захисту державної мови, український політик, науковець, громадський діяч, Народний депутат України VIII скликання Тарас Кремінь .
З його батьком – поетом, лауреатом Шевченківської премії Дмитром Кременем п.Галину поєднували теплі товариські стосунки. Він разом з іншими членами Миколаївського відділення Спілки письменників України намагався підтримати її віру в себе і в свій талант, допомогти в складний період її життя.
Теплим словом згадував Г.Могильницьку й Директор Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка, академік-секретар Національної Академії наук України Микола Жулинський: “… Колись був вражений талантом авторки, отримав естетичну насолоду, порадів, що відкрив для себе її твори, хоча й стало прикро, що не все талановите, “принишкле” в скромності поза Києвом стає видимим широкому загалу. …На жаль, Галини Анатоліївни Могильницької – справжнього борця, творчої талановитої людини вже рік як немає з нами. Вона була однією з справжніх мудрих ковалів духа, яких в Україні не так багато”.
Емоційним і щирим був виступ Володимира Шовкошитного – українського поета, публіциста, громадського, політичного та державного діяча, першого заступника голови Національної спілки письменників України, доктора філософії, Почесного професора-асистента університету Південної Флориди (США). Він, будучи депутатом Верховної Ради першого скликання, став співавтором всіх основних державотворчих актів України – Декларації про державний суверенітет України, Акту проголошення незалежності України та Конституції України. І саме в його видавництві “Український пріоритет” було видано книгу Г.Могильницької “Імена” за яку вона отримала відзнаку Міжнародної літературно-мистецької Академії України – медаль Івана Мазепи.
У нього ж заплановано видання останньої книги “І стоїть над світом жінка”, яку п.Галина, як не прикро, побачити вже не зможе.
Задорожна Любов – ректор Одеської академії неперервної освіти, кандидат філософських наук, виступаючи, згадувала про понад 25 років життя Галини Анатоліївни, що були пов’язані з Одеським Інститутом вдосконалення вчителів (нині Одеська академія неперервної освіти). Цей заклад став справжньою оселею маминого серця, тут вона змогла зреалізувати свої професійні педагогічні вміння й таланти, передати знання цілій плеяді вчителів.
Відразу три знаних історика, професора, доктора історичних наук – Григорій Гончарук, який знав Галину зі студентських років, В’ячеслав Кушнір та Музичко Олександр говорили про те, що Г.Могильницька, не будучи професійним істориком, стала автором низки історичних книг, що вплинули на формування цілого покоління українців. Її глибокі знання, вміння бачити логіку подій й талант стрункого поєднання фактів в цілісну картину, давали можливість здійснювати таку потужну просвітницьку роботу.
Декан факультету історії та філософії Одеського національного університету ім.І.І.Мечникова, голова правління Одеської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, Заслужений працівник освіти України В’ячеслав Кушнір поділився своїми спогадами про спільну роботу над двома книгами з серії “Патріот”, де він був головним редактором. Зазначу, що до роботи над ними було залучено багато талановитих науковців, а ідея започаткування серії належала п.Галині та її найближчій подрузі Софії Шеренговій – громадській діячці, культурологині, одній з засновників громадської організації “Інтелектуальний форум”.
Олександр Музичко, знайомий з Г.Могильницькою майже 18 років, відзначив її талант просвітителя, принциповість та вміння відстоювати свої переконання. Він запропонував започаткувати читання ім.Г.Могильницької та об’єктивувати пам’ять про неї, назвавши її ім’ям заклад культури чи освіти Одеси та встановивши меморіальну дошку.
Цікавим фактами про Г.Могильницьку був наповнений відеовиступ Олександра Полеця – керівника Асоціації українських інженерів шляхів сполучення США, одного з фундаторів Української Православної Церкви в Міннеаполісі, палкого патріота України, усі зусилля якого спрямовані на розвиток своєї історичної Батьківщини.
Він розповів про те, що в США в 2004 році ним було створено комітет зі збору коштів для перевидання книги Г.Могильницької “Літос, або камінь з праці на розбиття митрополичого блудословія”, в якій чи не вперше було доступно для широкого кола читачів, аргументовано, з посиланням на історичні, релігійні та релігієзнавчі джерела, обґрунтовано необхідність створення в Україні єдиної Помісної Української Православної Церкви як гаранта повноцінного духовного й національного відродження нашого народу. Вражають тиражі, якими розійшовся “Літос” та наступна книга “Хроніка великого ошуканства” (видані вперше у видавництві “Українська ідея” Марії Овдієнко) – до 100 тисяч примірників українською, російською та англійською мовами!
Про зроблене Г.Могильницькою для становлення Помісної Української Церкви говорив секретар Одесько-Балтської єпархії Православної Церкви України о.Теодор (Оробець). Він розповів також про її роботу з відновлення Одеського Собору Різдва Христового на вул.Пастера, про організацію недільної школи для діток, про її книги, що будили людей.
Добрими словами також згадував про п.Галину Іван Мельник – Заслужений журналіст України, головний редактор Одеської обласної суспільно-політичної газети “Чорноморські новини”, що відзначила в цьому році своє 105-ліття. В газеті друкували статті Могильницької і матеріали про неї навіть у той час, коли інші не наважувались це робити.
Заслужений художник України, громадський діяч Сергій Савченко розповів про участь п.Галини в літературно-мистецькому проєкті “Леся Українка. Присвята”, що став, на жаль, останнім у її житті. Саме за ініціативи п.Сергія було організовано виставку картин в Одеському Літературному музеї та видано збірник статей про видатну українську поетесу до 150-річчя від дня народження.
Лариса Дем’янишина – художниця, учасник всеукраїнських та зарубіжних пленерів та виставок, продемонструвала ілюстрації допоки так і не виданої збірки дитячих віршів Галини Могильницької та поділилась спогадами про їх творчу співпрацю.
Шістдесятник, член Одеського відділення Спілки письменників, повний кавалер ордена “За заслуги” Олекса Різників розповів про свою першу дружину Галину Могильницьку та прочитав уривок, присвячений їй, зі своєї поеми “Мовчиш Стрибоже”. Поема опублікована буквально на днях, хоча й була написана в м.Балта в 1968-1969 роках. В той час Галина Могильницька, до її звільнення за “вихолощення комуністичної ідейності з курсу української літератури та пропаганду творчості націоналістичних поетів” (себто Ліни Костенко, Василя Симоненка, Івана Драча, Миколи Вінграновського), працювала викладачем Балтського педучилища, а Олекса Різників був журналістом місцевої газети “Народна трибуна”.
Вірші Г.Могильницької прочитали старший офіцер відділення морально-психологічного забезпечення 122 бригади територіальної оборони майор Дяченко Василь та Aрина Александрова, яка зацікавившись творчістю п.Галини, написала ґрунтовну творчу роботу та створила з друзями сайт, присвячений їй.
Меморіальний захід своїми виступами прикрасили декламатор Клименко Олена та Лауреати міжнародних конкурсів Ясіновська Злата та Мкртчан Ліліт, які виконали пісню на слова Галини Могильницької “Чар мого сердечного тепла”.
Сльози присутніх викликало потрясаюче за емоційністю і драматизмом виконання Заслуженою працівницею культури України Оленою Олійник вірша Г.Могильницької “Дві матері”. Ефект підсилило відео, створене Юлією Незвінською – онукою п.Галини, з використанням картин Заслуженого художника України Олега Шупляка.
Юлія Ясіна