До 170-річчя засновника української наукової школи Сергія Подолинського

327

Відкритий лист

депутатському корпусу України

усіх рівнів і скликань

Високоповажні панове депутати!

2020 рік окреслив проблеми, що потребують від кожного неупереджених і невідкладних відповідей. Адекватні відповіді на глобальні виклики необхідні з огляду на істотні руйнації, яких зазнає питома сутність земної людини і планетарне середовище її життєдіяльності. Якраз 2020 рік є важливим для осягнення значущості рятівного внеску українства до загальнолюдської інтелектуальної скарбниці теперішнього людства.

Виповнюється 140-а річниця заснування української наукової школи фізичної економії, котрій належить статус світової. Саме вона формує русло життєствердної питомо української економіко-філософської культури. Кожен, хто рухається ним, тримається двох «берегів». Природничого, котрий утримує мислення і господарювання в рамках законів природи і констант світобудови. Та гуманітарного, що визначає безсмертя українства як безсмертя людства.

Ювілей визначальної для долі українства і людства наукової школи збігається в часі з відзначенням 170-ліття її засновника, ученого-новатора і громадського діяча доктора Сергія Подолинського, ушануванням інших видатних подвижників фізичної економії – академіка Володимира Вернадського, котрий відійшов у Вічність 75 років тому, і сучасного мислителя, письменника та правозахисника Миколи Руденка, якому виповнилося б 100 років.

…«Що ж великого зробив С.Подолинський, – продовжує перепитувати засновник і Почесний голова Наукового товариства імені Сергія Подолинського М.Руденко, – такого великого, що його місце належить бачити серед економічних геніїв світу?». Бажання віддати шану українському генію у день його 170-річчя та з’ясувати, «що ж великого він зробив?», зібрало 31 липня ц.р. активістів Наукового товариства його імені, інших громадських організацій, представників політичних партій і рухів, працівників наукових установ та освітніх закладів, фахівців-практиків, чисельних симпатиків видатного вченого, громадського та політичного діяча, економіста і соціолога біля могили на Звіринецькому цвинтарі у Києві. Урочисте зібрання громадськості ухвалило рішення про Відкрите звернення до вас, шановні депутати.

Внесок 30-літнього українця С.Подолинського у золотий фонд світової економіко-філософської культури можна осягнути і належно поцінувати тільки на тлі новітньої наукової картини світу. Її риси, що вимальовуються саме зараз, були геніально вхоплені нашим новатором ще наприкінці ХІХ ст.

Значущість його доробку для нації і цивілізації глибоко усвідомлювали засновники Української держави та її інтелектуального центру. Академік Михайло Грушевський був першим, хто ввів ім’я С.Подолинського у наукову літературу, і дотепер зберігає актуальність. Постають питання: а хто з Президентів України за роки її незалежності спромігся на добру нагоду згадати ім’я нашого подвижника? А ці нагоди таки частішають!

За переконанням фундатора Української академії наук академіка В.Вернадського, С.Подолинський, самостійно усвідомивши порушені «батьками» термодинаміки ідеї енергетичної відмінності живого від мертвого, першим у світі застосував їх до вивчення економічних явищ. Своїми новаторськими кроками він змінив досі існуючу парадигму мислення і господарювання на фізико-економічну.  І довів, що джерелом додаткової вартості є не праця, а вловлювана працею енергія Сонця. Подібного переконання не бачимо, однак, у передвиборчих програмах теперішніх претендентів на посаду очільника НАНУ.

Справжнім феноменом сучасної світової історії є нова галузь економічної науки – екологічна економіка, виникнення якої збіглося в часі із проголошенням незалежності України. Дякуючи Провидінню, зарубіжні вчені, що належать до світової інтелектуальної еліти, поставили українця С.Подолинського на чолі когорти подвижників цієї перспективної наукової галузі.

Та їхнє визнання залишається неусвідомленим державними достойниками, відповідальними за внутрішню і зовнішню політику України. Українська політика здатна бути докорінно зміненою на краще й активно поширюватися з метою донесення позитивних меседжів до міжнародної спільноти. Однак складається враження, що «табу», накладене іще більшовицьким режимом на праці українського новатора та згадку його імені, тихцем пролонговується, триваючи аж донині.

Неупереджений аналіз надмірної тяглості цього застою в новітній історії України, який «переповзає» із ІІ тисячоліття в ІІІ, загрожуючи тривати і надалі, пояснюється кількома суспільно-політичними чинниками. Передовсім, економічним ідеалізмом, що потьмарив уми можновладців. Так поблажливо М.Руденко іменував найгірший з існуючих різновидів філософського ідеалізму, насправді маючи на увазі «наукову безпорадність та лінощі думки».

Застій суспільного розвитку спричиняється засиллям на ключових постах адептів «усеперемагаючого вчення», котрі продовжують мімікрувати, удаючи з себе активних «реформаторів», бо декомунізація їх геть не торкнулася. Істотним гальмівним чинником залишається «дезертирство» дослідників економічної науки та викладачів економічних дисциплін, зокрема, тих, що належать до наймолодших і найздібніших, а особливо – їхня добровільна «втеча» від питомо української економічної думки.

30-літнє нав’язування моноструктурної чужинецької доктрини економічної «науки», несумісної з життям, перекриття українській молоді доступу до питомо національного економічного надбання, унеможливлення вибору – з огляду на це блокування – знання, котре має статус рятівного, є злочином перед власними і загальнолюдськими нащадками. Сприянням злочину стає будь-яке потурання смертоносному знанню, агресивний наступ якого не припиняється. Унаслідок капітулянтства державотворців, науковців, освітян та фахових економістів, потенційно здатних перетворювати країну у світового лідера рятівного знання, триває втрата людського капіталу, безпідставне «наклеювання» Україні ганебного маркера аутсайдера та відкидання на узбіччя цивілізаційного прогресу.

Тим часом Україна спроможна задекларувати й очолити планетарний рух на захист інтересів нащадків. Невідкладне завдання полягає в тому, аби гуртувати довкола себе і вести за собою представників світового співтовариства, котрі вважають себе адвокатами сучасних і майбутніх поколінь.

Наукову етику зарубіжних дослідників, завдяки дотриманню якої С.Подолинський постав на чолі когорти подвижників екологічної економіки, доповнюють фундаментальні підвалини, на які має спиратися ця галузь економічної науки. Свого часу це робив М.Руденко: у 60-70-х рр. ХХ ст. він з’ясував місце і значущість доробку С.Подолинського в системі світового економічного надбання. Наш сучасник уподібнив загальнолюдське надбання метафоричним деревам: плоди першого із них (родоначальником якого був Ф.Кене) є життєдайними, а другого (похідного від А.Сміта) – отруйними. (Доречно вказати, що С.Подолинський був першим, хто з позицій фізичної економії почав викривати смертоносні теорії Т.Мальтуса і особливо К.Маркса).

М.Руденко окреслив сценарії переходу від надбань фізіократії до здобутків С.Подолинського. Наш сучасник активно підтримав ідею утвердження й розвитку заснованої С.Подолинським української наукової школи фізичної економії. Завдяки продовженню його ідей науковці Товариства обгрунтували концепцію сучасної світової фізико-економічної думки, сформованої завдяки здобуткам С.Подолинського та імплементованої в світовий науковий обіг у формі екологічної економіки.

Це дає підстави вважати, що перше з дерев, котре уособлює економічне надбання людства в його теперішньому вигляді, нині належить Україні. Перефразовуючи підсумок статті академіка В.Вернадського «Кілька слів про ноосферу», яка є заповітом видатного мислителя і натураліста, можемо стверджувати: «Життєдайне дерево загальнолюдського економічного надбання перебуває в наших руках. Ми його не випустимо!».

Глибоке усвідомлення належності українству життєдайного дерева економічного надбання дозволяє стверджувати: економічні платформи проукраїнських партій мають бути тільки рятівними. Політичне втілення ідей С.Подолинського здатне піднести дієздатність українських партій до найвищого світового рівня.

Смітіанська доктрина, на полі якої виросли «отруйні мухомори марксизму, упродовж десятиліть гальмує благі наміри міжнародних інституцій, котрі прагнуть запроваджувати ідеї сталого розвитку. Однак відмовляються визнавати невдачі їхнього втілення ігноруванням надбання С.Подолинського, котре є рятівним.

У той же час якраз Україні належать «пазли» життєдайного наповнення сучасного цифрового світу. Оволодіння ними відкриває українству і людству рух до сутнісних змін та перспектив утвердження рятівного економічного мислення, господарювання й урядування.

Мислення українства має особливий статус. Фундаментальне доведення цього статусу вирізняє його серед інших: він є питомо національним, а не запозиченим.  Наш мисленнєвий апарат є життєствердним, а не смертоносним. Саме ці особливості і зумовлюють те, що когорту подвижників сучасної екологічної економіки очолює українець С.Подолинський. 1000-літня мудрість народу дозволяє вести мову про його рятівний погляд на 1000 років уперед.

Українство давно здобуло справді планетарний вимір рятівного господарювання: від Сяну до Зеленого Клину – у Євразії, на теренах Північної та Південної Америк, Австралії і Нової Зеландії. «Правильне землеробство є найкращим прикладом корисної праці…, – наголошував С.Подолинський, – яка збільшує збереження сонячної енергії на земній поверхні».

Господарювання українства на землі мало і має світове визнання. Відомий полтавський аграрій Герой України Семен Антонець має чи ненайтриваліший на планеті досвід і найбільший ареал господарювання без застосування гербіцидів, пестицидів, інших отрутохімікатів, міндобрив та глибокої оранки. Нащадок С.Подолинського Алекс Подолинський запровадив у далекій Австралії і по всьому світу поширював досвід біодинамічного землеробства. Заснований на питомо українських природничих засадах, історично апробований досвід, спрямований на захист нащадків, нині своєю чергою потребує підтримки світового співтовариства та поширення під опікою ООН.

Влада, керована Розумом, має в Україні давню закоріненість. На межі ІІ-ІІІ тисячоліть народ усвідомлює: влада має бути керованою вже не просто розумом, а Рятівним знанням. Україна володіє історичними передумовами і науковими підставами для висунення найактуальніших ініціатив та активного просування рятівного мислення.

…Йдеться про фундаментальні підвалини економіки, зростання якої не
загрожуватиме руйнуванням навколишнього середовища: щорічне
нарощування та розподіл продукту реального сектора відбуватимуться в
межах, дозволених законами природи. Йдеться про монетарний сектор та
зерно як його основу. Йдеться також про неінфляційну основу бюджетів розвитку, де пріоритетною метою емісії є
примноження виробництва зерна та решти абсолютних благ, бо тільки вони
і є біоенергетичним джерелом творення інтелектуальних та
індустріальних благ.

За умов належної мобілізації інтелектуальних зусиль Україна як засновниця і сучасна країна-член ООН, спроможна пропонувати міжнародній спільноті Спеціальну доповідь «Наша глобальна місія», котра має стати принципово новим продовженням доповідей «Наше спільне майбутнє» та «Наше глобальне сусідство».

Підготовка Доповіді може слугувати основою Порядку денного та скликання у Києві чергового Саміту «Ріо+30», здатного започаткувати зміну парадигми сталого розвитку на справді рятівну. З метою пришвидшення наукового та освітнього донесення до світу рятівного економічного надбання необхідно ініціювати щорічне скликання у Києві «Міжнародного фізико-економічного форуму».

Осмислюючи першочергові завдання у часи повернення в Україну після ув’язнення, заслання та еміграції, Почесний голова наукового Товариства М.Руденко доводив, що лише наукові праці Ф.Кене та С.Подолинського (і тільки вони!) здатні відповісти на питання, де шукати порятунку, а з’ясування, що належить робити, слід починати із видання їхніх творів. «Сучасний Захід нам не відповість – там цього не знають», – підсумовував М.Руденко.

Вельмишановні панове депутати – представники і прихильники провладної більшості та політичної опозиції! Усвідомлення того, що належить робити, вимагає невідкладного видання праць С.Подолинського: їх треба оприлюднити мовами первісної публікації, а також українською та англійською мовами. Оприлюднення цих новаторських праць стане рятівним викликом сучасному інтелектуальному світові, який продовжує перейматися неминучістю якщо не «кінця історії», то «зіткненням цивілізацій».

Благаємо вас: не посилайтеся на брак коштів! Вважаючи рятівне знання державним пріоритетом, Почесний голова нашого Товариства подібну «економію» називав «копійчаною ощадністю». А в разі, якщо ви піклуєтесь про економію державних коштів, радимо спрямувати на згадане видання 100 грн із власних збережень. Внесків кожного з вас вистачить, аби видати книгу (йдеться про 6 праць С.Подолинського) та надіслати її колегам-парламентаріям країн-членів ООН.

Закликаємо вас прислужитися українському народові, захисту і порятунку теперішніх і прийдешніх поколінь.

 

З глибокою повагою –

від Наукового товариства імені Сергія Подолинського:

            проф. Володимир Шевчук, економіст

            Володимир Максимюк, д-р фіз.-мат. наук

            Василь Овсієнко, публіцист, правозахисник

            Раїса Руденко, журналістка, правозахисниця

            доц. Людмила Воробйова, економістка

            проф. Ольга Ходаківська, громадська діячка

            Галина Яблонська, народна артистка України та інші

серпень 2020 року

 

 

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!