До 100-ліття Українського Вільного Університету

663

Український вільний університет (УВУ) (нім. Ukrainische Freie Universität) — приватний український університет, розташований у Мюнхені, Німеччина. Є не тільки одним із найстаріших приватних навчальних закладів Німеччини, але і єдиним у світі вищим навчальним закладом поза межами України з українською мовою навчання.

Заснований 17 січня 1921 року у Відні — столиці Австрії.

Ініціатори його заснування — українські професори університетів Австро-Угорської та Російської імперій, Союз письменників і журналістівстуденти, які після Першої світової війни й Українських визвольних змагань опинилися в еміграції.

Проте з огляду на те, що Відень переставав бути центром українського еміграційного життя, то вже після закінчення першого семестру УВУ восени 1921 року переїхав у Прагу, де кипіло живе політичне, культурне й освітне життя українських емігрантів. У Празі УВУ одержав приміщення та фінансову підтримку від уряду Чехословацької Республіки, який очолив президент Томаш Масарик. Саме тоді у Празі проживала значна кількість українських професорів та академічної молоді, яка посприяла розвиткові УВУ: на перший семестр вписалося понад 700 слухачів.

Упродовж свого існування в Празі УВУ розгорнув багатогранну педагогічну, науково-дослідну й видавничу діяльність, визнану в тодішній Чехо-Словацькій Республіці та поза її межами.

В Університеті було відкрито лише два факультети: філософський і правничий. Професорська колегія складалася з визначних учених, позбавлених окупаційними режимами своїх катедр і прав викладати у вищих навчальних закладах України. Серед них такі визначні вчені: Дмитро АнтоновичЛеонід БілецькийІван ГорбачевськийСтаніслав ДністрянськийДмитро ДорошенкоОлександр КолессаСтепан РудницькийВолодимир СтаросольськийСтепан Смаль-СтоцькийАндрій ЯковлівСергій ШелухінРоман Дражньовський.

Зі вступом радянських військ до Праги весною 1945 року майно, бібліотека й архіви віденського й празького періодів Університету були частково знищені, частково вивезені до Радянського Союзу. Щоб зберегти УВУ, тодішній ректор Андрій Яковлів наполягав на переїзді до Німеччини, проте Августин Волошин наполягав на тому, щоб залишитися у Празі та знайти спільну мову з більшовиками. Усе ж, Яковлів із деякими професорами переїхав, а Волошин перебрав на себе повноваження ректора. У результаті його й інших членів УВУ, що лишилися у Празі, заарештували радянські спецслужби[1].

Унаслідок воєнних подій 1945 року, більшість професорів і студентів були змушені покинути Прагу та переселитися на Захід, у Баварію. У Мюнхені восени 1945 року починається третій період (після віденського та празького) існування УВУ. Початки були дуже тяжкі: Університет матеріально опирався винятково на власні сили. На обидвох факультетах 1947 року кількість викладачів УВУ доходило до 80, включно з такими визначними вченими, як-от: Юрій Бойко-БлохінМикола ВасильївГригорій ВащенкоВолодимир Державин, Василь Доманицький, Павло Зайцев, Борис Крупницький, Володимир КубійовичЗенон КузеляОлександр Кульчицький, Петро Курінний, Іван МірчукОлександр ОглобинЛев Окіншевич, Юрій Панейко, Наталія Полонська-ВасиленкоІван РаковськийЯрослав РудницькийВадим Щербаківський, — а пізніше: Юрій СтаросольськийОлександр ЮрченкоВолодимир ЯнівОлекса ГорбачЯрослав ПадохІван Кошелівець, Віктор Коптілов.

У Мюнхені Український Вільний Університет, унаслідок плідної науково-дослідної та педагогічної праці, отримав 1950 року офіційне визнання Баварського уряду та право на промоції та габілітації (розпорядження Баварського Державного Міністерства Освіти та Віросповідань від 16 вересня 1950, № ХІ 60710). Досягнення УВУ визнано при введенні нового Баварського високошкільного закону, коли окремим додатком до нього від 28 червня 1978 року підтверджено право промоцій і габілітацій УВУ, тобто право надавати титули магістра, доктора та габілітованого доктора. Згодом Міністерство освіти України визнало правочинність дипломів університету договором між УВУ і тим же Міністерством від 12 листопада 1992 року.

Сьогодні УВУ дає змогу студентам із України вивчати ті предмети, які у СРСР були заборонені чи спотворені до невпізнання. Крім того, молодь із України має нагоду познайомитися з життям Центральної Европи, користуватися бібліотеками Німеччини й інших європейських країн, позаяк одна з найважливіших ролей Університету — бути науковим мостом між Европейським Союзом і сучасною Україною.

Бібліотека Українського Вільного Університету в Мюнхені — одна з найважливіших українських культурних цінностей в Європі. Фонди бібліотеки налічують понад 35 тисяч книжок і періодичних видань. 1991 року комісія Міністерства внутрішніх справ Німеччини визнала бібліотеку УВУ найважливішим джерелом україністики в німецькомовному світі.

Через фінансові труднощі університет продав своє давнє приміщення на вул. Pienzenauerstr. 15 (в найдорожчому районі м. Мюнхена — Боґенгаузені) у 2008 році та здійснив купівлю скромнішого, але більш функціонального приміщення на вул. Barellistr. 9a (у районі Німфенбурґу), а також створив за рахунок залишку коштів власний фонд, відсотки з якого забезпечуватимуть подальшу діяльність УВУ.

На каденцію з 1 січня 2020 року до 31 грудня 2023 Ректоркою УВУ обрано проф. д-рку Марію Пришляк. Три факультети очолюють відповідно – проф. д-ка Лариса Дідковська – Філософський факультет; проф. д-ка Тамара Гундорова – Факультет україністики; проф. д-р Мирослав Кий – Факультет державних та економічних наук.

До складу університету також належить Інститут соціальної та ринкової економіки в Україні (очолює проф. д-р h.c. Гансюрґен Досс).

Невдовзі УВУ відзначатиме ювілеї 100-ліття свого існування та 75-ліття функціонування на території Німеччини.

РЕКТОРИ УВУ

  • Олександр Колесса(1921–1922, 1925–1928, 1935–1937, 1943–1944)
  • Станіслав Дністрянський (1922–1923)
  • Іван Горбачевський(1923–1924, 1931–1935)
  • Федір Щербина (1924–1925)
  • Дмитро Антонович (1928–1930, 1937–1938)
  • Андрій Яковлів (1930–1931, 1944–1945)
  • Олександр Мизюк (1938–1939, 1940–1941)
  • Іван Борковський (1939–1940, 1941–1943)
  • Августин Волошин(1945)
  • Вадим Щербаківський(1946–1947)
  • Іван Мірчук(1947–1948, 1950–1955, 1956–1961)
  • Юрій Панейко (1948–1950, 1961–1962)
  • Микола Васильєв (1955–1956)
  • Олександр Кульчицький (1963)
  • Василь Орелецький (1964, 1966–1968)
  • Юрій Бойко-Блохін (1965–1966)
  • Володимир Янів (1968–1986)
  • Теодор-Богдан Цюцюра (1986–1992)
  • Петро Ґой (1992–1993)
  • Роман Дражньовський (1993–1995)
  • Мирослав Лабунька (1995–1998)
  • Леонід Рудницький(1998–2003)
  • Альберт Кіпа (2004–2007)
  • Іван Мигул (2008–2011)
  • Ярослава Мельник (2012–2015)
  • Марія Пришляк (2016–)

ВИЗНАЧНІ ПРОФЕСОРИ

ВІДОМІ ВИПУСКНИКИ

 

uk.wikipedia.org

 

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

 

 

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!