“Українська літературна газета”, ч. 4 (372), квітень 2025
«Я продам одну таку книгу комусь із сотні відвідувачів, річ вельми цікава, проте не широкому загалу». Так відповів мені власник книгарні на мою, як літературного агента, пропозицію взяти на реалізацію книгу авторства київського поета та письменника, мого друга та духовного брата Анатолія Можаровського «Духовна кібернетика». В інших книгарнях була схожа історія. Сам Анатолій Іванович, цінуючи мої потуги на цій ниві, коментував: «Не журіться, я вам стверджував що так і буде, вони праві».
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Майже чотири роки, як Анатолій Іванович Можаровський, поет, прозаїк, публіцист, колекціонер творів мистецтва, колишній залізничник, відійшов у засвіти та споглядає за рідним Києвом та Україною з інших вимірів. Його слово: чітке, лаконічне, об’ємне, іноді різке та жорстке, особливо для тих, хто впізнавав себе в образі героя його твору. Серед таких і колишні та нинішні президенти, депутати, міністри, політична еліта «країн-колоній пострадянщини», як писав Анатолій Іванович. Серед них і кожен, хто одвічно в пошуках, сподіваннях, мріях, щирості, обмані.
Його читачі. Чи буде їх багато? Ні. Але ті, хто будуть, ті, хто зрозуміють, ті, хто відчують, оцінять, перекажуть іншим, захопляться, обговорять, перечитають, переосмислять і сказане автором, і свій світогляд, виходячи з написаного автором – ті справді є і будуть творцями у «Новому світі». «Духовна кібернетика». «В полоні у Кароліни», «Ліксандр», «Світ, що закипає», «Бандустан», «Роковий дебаркадер», «Брати», «Імітація», «Передбачуваність непередбачуваності»… – це лакмусові папірці для душ. Те, про що багато хто здогадується, деякі інтуїтивно відчувають, а ще меншість можуть сказати собі чи наближеному колу довірених людей, у Можаровського чітко та прямо написано словами на папері. Загалом понад сорок друкованих творів: проза, повісті, поезія.
Ліричні поезії, фантастичні світи переплетені прозою очевидця розпаду імперії СРСР, який відчув її неминучу гибель та покинув цей корабель з майже капітанської каюти задовго до фактичного спочину Союзу. Процеси, які тоді переживали всі країни пострадянщини, зокрема й Україна, відбувались на очах Анатолія Івановича, який пройшов професійний шлях від оглядача залізничних шляхів до куратора всієї залізниці Української СРСР і вище. Тоді так можна було. Простому хлопцеві з села Кочерів, на Житомирщині, який з 14 років сам заробляв собі на хліб. Повість «Ліксандр» стисло переповідає непросту історію цієї родини.
Цей же хлопець, якому трохи за 30: дружина, маленька донечка, а за плечами кар’єра на залізниці, робота в науково-дослідному інституті інформації, власний кабінет на вулиці Банковій, службова «Волга», прийоми у найвищих осіб держави, пройшов цей шлях, озирнувся і розчарувався. Розчарувався та пішов. В нікуди. До розпаду Союзу було ще чотири роки. Далі – перші кооперативи, видавництво книг, розкладки в центрі Києва, товарний бізнес – дуже близька багатьом історія. Нескінеченна метушня, біганина, аби вижити та не зійти з обраного шляху – бути Людиною.
Нову країну, 25% від промислового потенціалу Союзу, колишні червоні директори та колгоспники розтягували навсібіч. Був завод – нема заводу, фабрика туди – фабрика сюди, було чорноморське пароплавство (понад сотня суден) – нема. Це все на очах голодного люду, якому як подачку, аби не нудьгували та не заважали, дали можливість побігати та постояти в чергах за папірцями – приватизувати житло. І все те ж на очах Анатолія Івановича, для якого фігуранти цих розкрадань не просто прізвища з новин, а добре знані як непогані люди колишні колеги, підлеглі, начальники, знайомі, друзі. Багатьох з них потім дуже швидко не стало.
Книговидавництво займало багато часу. Країна дуже хотіла читати, стало можливим випускати не так давно заборонені літературні твори мільйонними тиражами. Розкладки з книгами по Києву – справа Анатолія Івановича Можаровського в 1990-2000 –х роках. Як підсумок – десяток років боротьби з правоохоронцями та податківцями за можливість працювати, рейдерськи знищена фірма, розгромлені розкладки та вивезені на смітник тисячі книг. Від розпачу рятувало колекціонування творів мистецтва. Колекція Можаровського – тема для експертного вивчення та мистецтвознавчого аналізу. Десятки віднайдених та відреставрованих ікон, полотен, фарфору, книг. А головне – своя самобутня концепція підбору об’єктів для колекціонування.
Ще змалечку Толя цікавився мистецтвом. Хлопець з юності працював на залізниці аби мати дорогий якісний одяг, взуття, годинник, допомагати мамі. Працюючи та навчаючись в Києві, відвідував виставки, знайомився, входив у мистецькі кола. І мистецтво рятувало, рятувало, коли йшов назавжди з високих посад та кабінетів, коли не йшли справи, коли громили його книжні розкладки в центрі Києва, і Анатолій Іванович ніяк не міг цьому запобігти. Його фірму спіткала доля сотень інших: було і було, забудь.
Поезія Можаровського сповнена голими різкими почуттями. Багато віршів були написані як рефлексія на події в особистому житті, державі, суспільстві, світі. Зачіпає Анатолій Іванович віршами й вічні теми: любов, дружба, закони Всесвіту, спілкування з Богом. Природньо, всі ці теми проходять крізь призму його світогляду і віршовані рядки сповіщають читача про розуміння вічного в контексті сьогодення. Як і у прозі, у віршованих збірках Анатолія Можаровського левову частку займають теми протиставлення світу Божественного, Ним задуманого та створеного та його законів, та антисвіту з його законами, задуманого та створеного людьми.
«Через дві революції пройшла вже незалежна Україна, а антисвіт не сходить з її землі, а навпаки – набирає силу. Антисвіт хижим звіром поглинає територію, людей, а особливо свідомість людську, наливаючи ненавистю серця і душі» – підсумовував свою біоргафічну повість «Ліксандр» Анатолій Можаровський. «Росія вже оголила свій меч, Бог нас полишив, але це буде початком нової цивілізації, Росія програє цю війну як глупство розуму. Буде новий світ. Людей лишиться менше, але їх врятує Бог. Величезна цивілізація зі столицею в Києві та першою царицею на троні. До Бога прийдуть та зійдуть з Богом. Правда буде прапором нової цивілізації, її гербом буде Божа благодать». Так, задовго до лютого 2022 року, передбачив підсумок російського вторгнення в Україну Анатолій Іванович Можаровський у своєму філософському трактаті «Духовна кібернетика». Цю доволі стислу оповідь можна назвати Magnum opus Можаровського.
Тема протиставлення нинішньої «цивілізації споживання» (термін А.М.) та світу Божественного займає велику частину творчості Анатолія Івановича та наскрізно прошиває низку його творів. Закони «Духовної кібернетики» Можаровського теж виходять із законів Божественних. «Бог – це спосіб життя, це постійна боротьба не за хліб, гроші, сімейні цінності, радість. Це боротьба з самим собою. Кожного і завжди».
Літературна творчість Анатолія Можаровського – своєрідна еклектика стилів та жанрів – від класичних поезій та сентиментальних повістей до фантастичних оповідань та рваного потоку свідомості: змішування поезії, прози, різкого розвороту сюжетних ліній та тем. Від простого до складного – як у природі.
Деякі частини своїх творів Анатолій Можаровський підписував «Армія любові до України», а щодо себе – коротко резюмував: «Я аристократ. Справжній. Але аристократ духу. Передаю свій досвід, можливо, він допоможе хоч одній стражденній людині».
Стилістична та жанрова належність прози Анатолія Можаровського варіюється від твору до твору. Передмови до кількох повістей сповіщають читача про те, що «твори Анатолія Можаровського – це новий стиль та напрям у духовно-художній літературі майбутнього». І нехай це формулювання лишиться, допоки літературознавці не зійдуться в своїх дослідженнях на іншому.
Сьогодні творчість Анатолія Івановича Можаровського – цікава, актуальна, самобутня та невідома широкому загалові, може стати криницею для спраглих – тих, хто шукає, мислить, відчуває себе вигнанцем примітивного соціуму та його ницих потреб, хоче пізнати закони та інструменти Всесвіту, навчитись ними користуватись, та, незважаючи на тваринну людську природу, обставини, спокуси та сумніви, прагне стати та залишитись Людиною.
Глибина літературної творчості Анатолія Можаровського, в силу аксіологічних обставин розвитку та особливостей пострадянського соціуму, досі не осягнута. Лиш обмежене коло близьких людей та тих, кого вважав за необхідне ознайомити із своєю творчістю сам Анатолій Іванович, знайомі з його літературним словом. Вірогідно, він так спланував, знаючи, що широкий загал не зрозуміє більшості ним написаного, а підігрівати інтерес до своєї творчості штучно (інструментами маркетингу) було не в його стилі. Дуже невелика кількість сторонніх читачів (не з близького кола автора) могла ознайомитись з текстами Анатолія Івановича. В середині двотисячних книги Можаровського продавала лише одна київська книгарня.
Загальний творчий доробок Анатолія Можаровського сьогодні зберігається в основному та Президентському фондах Наукової бібліотеки імені Володимира Вернадського. Наразі триває підготовка до перевидання низки його творів українською, і незабаром вони знову шукатимуть свого читача.
2025, Київ
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.