Дамоклова земля. Євген ПАШКОВСЬКИЙ: «Вони дурість посіяли і її пожинають»

129

Закінчення. Початок у ч.4,5,6,7

 

Розмова Якова Зайка з Євгеном Пашковським

 

Є. Пашковський:
Мудрість залежить від добронаповнення; народи ж, які століттями мали Благо
Слова Мудрості, але не жили по Ньому, самі собою прийшли до неблага й немудрих
рішень, що вилились у кровепотопи: революції, мори, війни. Боролись, воювали,
хитрували і обхитрували себе. Знов починай життя спочатку, та сили зневірених –
на вихлопі; звичка вірити тільки собі і тільки в земне, звичка обхитровувати
Бога далась народам тяжко; ніхто і не уявляє, якою, насправді, пекельною ціною;
бо бачили тільки тут жертви. Природня хитрість – ніякий не розум; мудрість у
тонкочутті добра й зла, і в небажанні робити зло, аби не шкодити – ні людям, ні
собі; ради земного і вічного – не вбивати любові стан. Відсутність тонкочуття
дозволяє все зовнішнє сприймати за чисте добро, а потім на лисині рвати
останнє. Якби вєрующі тільки в брєд умішка знали, як впечатується кожна думка й
прихіть, формуючи майбуття всих і кожного! …якби мєлкобєсам із партії
“боганєтвсьопазволіно” відкрили майбутнє, вони б сиру землю їли й самі в шахти
кидались, щоб заховатись туди від нього; їх не навчила нічому хроніка; ні
сталіградів, ні лєнінградів; де, свого часу, тоже так думали; героїлись,
Писання топтали, пабєду мірового пролєтаріату корчили; плівалі на всяку
достаєвщину, а одумались, када бєжать нєкуда; і партєя їхня їм не помогла.

Горе забуте! розвели дияволярню, невиданих розмахів;
розсупонилися у владі, щоб тисячі років, мов комунізм будують, боротися із
хабарництвом, і ніколи його не перемогти; бо нема закону, вписаного в серці: не
бери дарів! не бери, нещасне, бо всім амбець. Коли приходить воздання, воно не
питає, як звати; стосується всіх і кожного. Злу стає всьопазволіно, як і
хотіли. Не бери лишнього, бо одберуть і шкуру. І такий закон не один, їх сотні.
Із дотримання цих законів будується духовне життя – одиниці, мільйону, людства.
Ті ж народи, які мають безпосередній вплив неба, відчувають, чого не можна
робити. Нам це дано через Слово. Але Слово Боже тут тільки для того, щоб
покласти біля узголів’я і ніколи не дотримуватися. Там же все сказано; стосовно
блуду, насильств, пожадань чужого; лжесвідоцтв, тобто перекручення істин і
виставлення добра злом, а зла добром. Все там є. Але наскільки люди перебувають
в любові до різних злих насолод, як то алкоголізм, наркоманство, збочива,
настільки і лжесвідчать собі та іншим, що нічого поганого, нічого лихого не
роблять; подумаєш, всі так роблять! відтак упевнюють себе в добрі зла і вже
нездатні бачити і поборювати його в собі; але зло загрожує і їм, і всім; і тут,
і там, назавжди; нескладно зрозуміти, що суспільство, як і людство, є однією
людиною; відповідальність усіх за все – не пафос, а реальність; як відчули на
кліматі, так відчують і на всьому. Для людини одуховленої – в радість
дотримання Духозакону. Вона відчуває чистоту, піднесення, впевненість; все те,
що ми бачимо в тих народах, де розпрекрасне і гідне життя для наших; але вони
ніяк не можуть його сягонути тут; там же внутрішній стан дозволив сформувати і
відповідну матеріальну базу для розвитку. І навпаки, люди, які у внутрішньому
нечестивстві, але вдягнуті в прикультуреність, ніколи не матимуть духовної сили
для здійснення навіть матеріальних завдань. Будуть рабами заздрості – й інших
народів. Неуникно. Це висновується із простої співвідносності: як є рабами
гріха, так і станете підневільними. Оружно, економічно, політично. Одне без
другого не обійдеться. Так було і так буде! Пастир Ізраїля показував це не раз
на прикладі народу, через який давася Закон. Коли дотримувались Істин,
перемагали під Його захистом, їх ніхто не міг одоліти. Як тільки відходили від
Закону, захист падав, починались набіги; спустошення; сучасною мовою: кризи;
посилав їм пророків, настановлював їх, вони відкидали їх і були поведені в
полон царя вавілонського, і служили йому; до зволання. Під вавілонським царем
треба розуміти властолюбство з елементами релігії або політикорелігію, що
привласнює небесну владу. Це стосується всих часів. Ніхто не уник і не уникне
руки Його.

Вдосконалення – не примха чи приневоля до непотрібного.
Країни і людство є тим, чим є – залежно від якості приймачів – від
трансформації ними Життя від Єдиноживого; блага Божественної любові, яке не
вимінюється на щось, як в ломбарді; яке не надається за одне боговизнання, без
узгоджень себе з благом Божественної Мудрості – Законів Бога; життя є
реальністю Духосповнення; тому без доброякісних приймачів – при звиродженні
духо­устремлінь – життя завмирає, а при їхній наявності і піднесенні устремлінь
починає стрімко зростати й приносити радість, бо, по суті, життя є реалізацією
Вищоідей, оприсутненням Вищоенергії; устремлінням волі – до небесного чи суто
земного – людина поєднується із різними ступенями наденергії або земних
енергій, вже применшеним і огрубілим благом; від привильного до пришвидшеного
поділу клітин – від довголіття до ранньостарінь і дочасної смерті – від
стабільного до революційного розвитку: всюди один універсальний закон.
Зрозуміло, під поєднанням в обох випадках слід розуміти і спосіб життя,
отриманий через настрій мислення. Ясно й те, що способів і можливостей
вдосконалювати в Бога для неслухів припасено більше, аніж є палиць на земній
кулі. Для того ним і даровано мати писемну історію. Від руки Його ніхто не
викрутився.

 

Я.Зайко: От ти
перебуваєш у сфері духовного осягнення світу. Я б хотів спитати: Білл Гейтс із
54 мільярдів доларів половину віддає бідним, нещасним, а своїм родичам, своїм
дітям залишив тільки мізер, бо сказав: “Чим більше я їм залишу, тим менше вони
будуть шукати і забезпечувати існування”. І ось наші, якщо порівняти… у нас теж
є мільярдери, та й інші перейшли на грошову систему мислення, на грошову
систему виміру: держава – гроші, гроші – держава. Влада і капітал об’єдналися і
стали смертоносним приладом для убивства країни. Як цю систему поміняти? Як?

 

Є.Пашковський:
Минулого року я завершив невелику працю “Пір’яні леви”. Вона була роздана
депутатам, адміністрації, діячам, дорадникам; благодійникам народу. Не найшла
ніякогісінького відгуку й розуміння; тут всі все знають, тому їх і вчать із-під
палки. Доки не дійде: ера споживацтва перейде в еру віддавацтва. Діючі, згідно
з цим, пізнають благе майбутнє. Недіючі щезнуть. Капітали не поможуть. Головна
ідея статті не вклалася у всезнаючі голови. Їм не треба. Так вкотре збулося
сказане через пророка Ісаю 53.1 “хто повірив почутому від нас і кому відкрився
м’яз Господній?” – сила Богомогуті, неуникних Дій Блага Його. Нащо ж їх мучити
далі? неповоротких рептилій. Безсмислих мислення настільки мертве, що його не
приймуть і на цвинтар; саме зотлить; бо не вміщає масштабу того, що діється з
людством; до чого готують і вже надихають чуліших. Не системи треба міняти, а
людей – доброслужіння прикладом. Від наповнення благом з’являться і благі ідеї,
навіть такі смішні, як розпрощати владу із капіталом. Без благосповнення
кращого не буде; не можуть безсилі і омертвілі підхопити ідею і поміняти щось.
В країнах більшого духопорядку й просвітлення, де люди більше вловлююють
Божественне світло ідей від Господа, вловили й Божественну волю; систем ніхто
не міняв, над капіталом ніхто не нависав – їх просто надихнули творити добро;
посильне кожному; їм подобається робити добро, а примітивам буде подобатись
тільки себе задобрювати; зовні однакові діятимуть від різної внутрішньосуті;
однакове Благо по-різному діє; невипадково це трапилось серед американців; там
є чулі до благонавіянь, поєднані з найкращими із духосвітів, звідки й отримують
духосприяння; невидиме Блага настановлення. Процес оновлення людства неуявимо
складніший від таких примітних дрібниць, як стан економік чи політичних систем;
фінансів чи здибансів; визріває невидиме, неусвідомлене для багатьох, їхнє
духоперетворення; практично воскресіння – із мертвоти богоневідання; із ницих
земнолюбовей! якщо нинішні щось просто чули про Нього, та живуть собою, то
перетворені житимуть Ним; не на словах, на ділі; всим духоєством! все
здійсниться чітко по Слову – Слово збудеться знов; не з кимось, а з багатьма;
не зовні, а внутрішньо, в духові людини; не десь, а серед багатьох; меч, що
віками позбавляв миру неправедних, буде плодоносити; перекутий в орало; меч, що
вбивав, буде народжувати; Бог прийде через зовні добрих, але здебільшого
позарелігійних, Істин невідаючих; бо Істини Слова перекручені й фальсифіковані,
одогмачені й спрофановані по Церквах, до яких Господь віками звертається в
Одкровенні, як до семи Церков у Азії; семи – загалом усіх, де відоме Слово; Бог
прийде через природніх; прозріють і деякі прості миряни, не посвячені в хитрощі
і уловки драконячих віросповідей, прозріють, побачивши, у що вони вірили в
тисячолітній ночі терзань і зневажень Бога, чинимого церковниками; це вони,
роздраконені, одягли наднебесну Мудрість Його, священний Слова смисл, у
терновий вінець брехлятин своїх! це вони познущались і знущаються посьогодні
над Богом Живим – над Живим Благом Вчення Його, що поєднує з небесами! і без
Нього ніхто не прийде до Нього! небесна Церква, давно творима Господом на
небесах, втайні зійде на землян – світлом Божественних Істин Його – і щасливо
прозрілі вигукнуть: благо є славити Бога! благо пам’ятати: Він править світом,
а не вони – і їхні помазаники; Він заговорить прообразами, розкаже Сам про
Себе; так, серед добросердих, чуйних народяться Його учні; вчора мертва буква
оживе, воскресне, воскрешаючи до вічножиття розвинутий Ним, просвітлений Ним
внутрішній розум; побачити це – означає зрозуміти воскрешаючу силу, живе Життя
Слова, що поєднало з Ним; Бог впорядкує і вмилосердить світ, і ніяким лжевірам,
ніяким спрутам у рясах Його не спинити; пагубителі спагублять себе; водирі у
полон підуть у полон; пекла; вовкам ув овечині не уникнути Руки Його; жезлу
всевпорядковуючих і всевикривальних Істин; Він близько – прозрить і множині
стане ясно: Він править чи вони? привласнителі Його Божественної влади над
духом людським; Він надихає Благом небесної Своєї Любові? чи вони, благом уст і
перстів за гроші сіють? вип’ячуючи проти Нього груди, як мурахи проти сонця;
Він знає душ стан і діє через поля атомарних і сонцесистем, що менші атома в
Нього, чи вони щось міняють? чергове золото на куполах своїх; щоб своєю величчю
затьмити Його; Він рівняє і підвищує – духомислення людей до Себе – чи вони
помагають? задерти голови на ворон кружляння; Він благословляє, одарює силою
живодобра, владарюючи над немоччю земної плоті? над злом родовим і набутим,
виспасаючи із нього; чи вони якусь владу із себе корчать, коли їм наказано було
чітко: “не називайтесь учителями, бо один у вас Учитель, Христос, а ви всі
брати; і отцем собі не називайте нікого, бо один у вас Отець – на небі; і не
називайтесь наставниками, бо один у вас наставник – Христос”, Матвія 23. 8-10;
ні учителем, ні наставником; бо учить і настановляє Він Сам – через Слово:
Вчення Своє; вони ж поробили себе отцями, святійшими отцями; пресвятійшими і
блаженнійшими; привласнивши всю славу і чествування Його собі; їх не стосується
сказане Господом у Луки 18.19, “ніхто не благ, як тільки один Бог”; отцями
поробили себе! богорівними Господу! бо під Отцем розуміється Господь стосовно
Божественної Любові, Свого небесного Блага; от чому сказано, що Він на небі;
отцями назвались; тим підтвердивши, “на Моїсеєвому седалищі розсілися книжники
й фарисеї”, Матвія 23.2, “горе вам, законники, що взяли ключ розуміння: самі не
ввійшли і входящих не впустили”, Лука 11.52; ключем розуміння і Моїсеївим
седалищем, зрозуміло, є Слово; бо давалося через Моїсея і прообразується ним;
розсістися на місці Слова – вченням від себе підмінити Бога Вчення і
привласнити владу Його пренагло; лицемірним іудинством, любов’ю на устах,
“цілуванням продаєте Сина Чоловічого?”, питає Він у Євангелії від Луки 22.48,
питає першосвященників і начальників храму, що вийшли на Нього з мечами й
кілками – з брехнею зла і неправдами – і мовчать, ніби їх це не стосується; ще
й як застосується! тим-то Слово Предвічного і є вічним: вічно стосується всих,
і викритих Ним, найперше; “сії люди чтуть Мене устами, серце ж їхнє далеко від
Мене; та марно почитають Мене, навчаючи вченням, заповідям людським”, Ісая
19.13, Марк 7.6,7; навчати заповідям людським – вчити придуманому від себе;
доктринам, канонам, тіпа освяченим старовиною, прєданіям темних старців; вони
авторитет, а не Бог, що всим Словом Своїм Сам свідчить, Сам розповідає про Себе
і більших авторитетів не потребує; ні, беруться навчити всілякій мертвячині,
аби з оживляючих Істин Бога нічогісінького не зрозуміти і нагло нехтувати Їх;
вбивати тобто; марно – означає, що надумана мертвячина не воскрешає дух; не
поєднує з ангелами і небесами, а навпаки – розриває із ними; а значить і з
Господом; роз’єднані ж перебувають під пеклонаїттям і управляються звідти; всі
їхні бажання, настрої, думки й ідеї – звідти; потаємно від них; пронизані
пеклятиною, другою смертю, якою є пекла, і ведуть туди ж! вчити вчать, та вся
влада їхня – безсиліша фантазій і менша звуку! час правління розумових ілюзій
схлинає; назавжди! людство пройшло велике коло: від піднесення до занепаду; від
золотого до болотяного і потьмарного віку; представлених бовваном, що бачився
Навуходоносором у книзі Даниїла; людство пройшло від наповнень Бога Любов’ю і перцепційною
Мудрістю, означеною райським садом, до переповнень пекельним злом і неправдами;
настільки, що Істина Сама стала незримою, а Благо Саме – відразливим і
невідчутним; живого Буття вічнорадість стала несприйнятною; ніби нема її; та
час близько! радійте, смертні; коли Він визволить вас від смерті, уже ніхто не
предасть вас смерті; пеклам вже не втягти й не поглинути вас! вічність Добра
ожилому духові неуникна; да збудеться сказане Господом через Даниїла 2.44, “Бог
небесний воздвигне царство, яке вовіки не розрушиться”; таким царством стане
воздвигнутий до небес, наповнений правдою, овічнений Істинами, дух відроджених
Ним людей.

Ера споживацтва завершиться ерою віддавацтва. Спочатку на
матеріальному рівні. Але це первинна стадія перетворення людства, а потім
пануватиме любов до ближнього і любов до Господа – немислимий стан, ера
милосердя; стільки разів провіщена Ним через пророків і в час Пришестя; і от
вона початково збувається на очах; людство поєднують з єдиноістинною реальністю
– духовного світу; проти якого все існуюче в світі матерії – за накалом емоцій
і об’ємом мудрості, за силою життя – тільки одсвіт життя; Єдиноживого проекція.
Заповіт поєднання – землі з небесами, людей із ангелами – заповідана райдуга
збудеться. “Я покладаю райдугу Мою в хмарі, щоб вона була знаменням заповіту
між Мною і землею… і буде райдуга в хмарі, і Я побачу її, і згадаю заповіт
вічний між Богом і всякою душею живою у всякій плоті, котра на землі”, Буття
9.12-17; живою – оживотворюваною Ним. Це дуже мале, але важливе підтвердження
того, що для людей статки вже не приносять надзадоволення. Коли це трапиться
тут? коли суспільство отримуватиме духовне просвітлення; коли зрозуміють: все
залежить від правильної ідеї про Бога; бо правда про Нього дарує і поєднання з
Ним – сили Любові й нові надідеї; для творень благожиття; правильна ж ідея про
Бога: Господь наш, Ісус Христос, – Господь Єдиний! нема трьох богів – є різні
імена, якості Одного Бога; тому й поклонятися треба Єдиному Господу і жити по
заповідях Його Десятислів’я; по двох таблицях Закону; які й приведуть, крізь
пустелі боговідсутньості, до обітовання миру; ось дві сутності, що наблизять до
Нього; “це суть дві маслини і два світильники, що предстоять перед Богом
землі”, Одкровення 11.4; стояти перед Богом – повчатися і отримувати поєднання
з Ним; просвітлення Ним; через правильне богорозуміння і заповідане життя. А
отримуватиме його людність тоді, коли опустошення приведе декого до зволань до
Нього; коли ілюзорне, почерпнуте з рівня чуттєвосвідомості, одів’яне, і прижухне
віра в нього; коли обридне жити чуттєвістю; первісними радостями як єдиними
благами; коли прокинуться від ілюзій свідомості і стрепенуться від услад
марноття; коли, в стані вищосвідомості, здатні будуть до глибинного розуміння і
прийняття правд вищореальності, Божественних Істин, і жити згідно з ними; коли
відійдуть від потьмарень своїми неправдами і наблизяться до слухняності
Господу; коли будуть мати чітке наїття; навчаться коригувати себе й ділитися
ним. А ловити за поли й ждати – від вирячених грошолюбів пожертв – все одно, що
вимагати від них самогубства; можуть пострілятися від одної думки, що комусь,
просто так, треба чимало віддавати; раді галасов, на церквушку, на бальнічку,
на кількох сіроток, куданішло; а на Бога Вчення і навернення до страху Його, на
всиротілий без Нього народ – лучче двічі застрелитись в голову, як той
залізничник! ві-что від них вимагаєте?

Світом же незримо просторіє невпинний процес – і він оновить
планету. Стан багатьох буде приблизно таким, як на осінньому майдані 2004, але невимовно
невиннішим, обнадієним і щасливішим; так Бог облагодіє вірних Йому. Зріліші
будуть помагати бідним, зголоднілим… в духовному смислі бідними є ті, які
прагнуть правильного розуміння, як жити згідно з Істинами і не мають де найти –
ні в церкві, ні в політиків, ні в пастирів, ні в учителів, ні в ближніх; як
жити. Оці люди бідними є – які не можуть знайти відповідей на головне: як жити
для життя вічного? і яким воно є? Вони й отримають небесний хліб.

 

10 грудня 2010 року

(Опубліковано зі
скороченнями.  Повністю надруковано в
журналі «Неопалима купина»)

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!