«Чим більше Сковорода прийде у нашу культуру і свідомість, тим більше ми станемо повновартісними українцями»

159

До 290-річчя з дня народження

Вже четвертий рік поспіль проект академічних дискусій під
загальною назвою «Українська гуманітаристика: діалог між Сходом і Заходом»
збирає у стінах Інституту філології лінгвістів, літературознавців, філософів,
теологів, письменників – для спільного обговорення сутнісних проблем
гуманітарного спрямування. Не була винятком і VI академічна дискусія,
приурочена одразу до декількох знаменних дат – Дня української писемності та
290-річчя від дня народження Григорія Сковороди. 

Відповісти на головне питання дискусії – ким є Григорій
Сковорода для сучасної української культури? – прийшли відомі науковці (на
фото) проф. Леонід Ушкалов, д.філос.н. Сергій Йосипенко, д.ф.н., проф. Микола
Корпанюк, д.ф.н. Лідія Гнатюк, письменник і перекладач Юрій Іздрик, ілюстратор
і молодий науковець Марися Рудська. За словами модератора зустрічі к.ф.н.
Галини Усатенко, «Сковорода нині об’єднав всю Україну – за одним столом
зібралися представники наукових і творчих кіл Харкова, Івано-Франківська,
Переяслав-Хмельниць¬кого і Києва».

Ідея проведення дискусії, зізналася Галина Олегівна, виникла
завдяки вересневому форуму видавців у Львові. А саме його творчому зачину, який
виконав Юрій Іздрик: текст про мандрівного філософа засвідчив, що «наша сучасна
спільнота авангардистів говорить про Сковороду». Таким чином постало питання:
чому сьогодні Григорій Сковорода повертається в українську культуру? В якій
іпостасі його готові сприймати сучасники?

Відомий літературознавець, редактор повної академічної
збірки творів Григорія Сковороди, д.ф.н., проф. Леонід Ушкалов на це питання
відповідає однозначно – повернення Сковороди в сучасний науковий світ неминуче,
адже він був неправильно прочитаний попередниками. Зокрема, зазначає професор,
абсолютно неадекватними є сучасні українські переклади філософа XVIII ст. – “це
сюрреалізм чистої води”. Якщо в 30-ті рр. минулого сторіччя ще можна знайти
вартісні зразки такого перекладу, то цього не скажеш про сьогодення. Науковець
зачитав найяскравіші приклади лексичних, граматичних і композиційних «ляпів» непрофесійних
перекладів.

У неоціненному значенні Григорія Сковороди для сучасного
покоління українців переконаний випускник-філолог Київського університету імені
Тараса Шевченка, нині очільник Центру сковородинознавства
Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету ім. Г.Сковороди
д.ф.н., проф. Микола Корпанюк. “Григорій Сковорода – це наш духовний авторитет
і орієнтир. Чим більше він прийде у нашу свідомість і культуру, тим більше ми
станемо повновартісними українцями”, – вважає науковець. Головним надбанням у
поверненні Сковороди в сучасний філософський і літературний дискурс є, на думку
Миколи Павловича, «повернення українців до себе, свого внутрішнього й
глибинного світу. А це – запорука нашого майбутнього». Насамкінець доповідач
закликав кожного посередництвом філософії Сковороди «очистити душу від сміття».

Представник фундаментальної філософської освіти, також
випускник Київського університету к.філос.н. Сергій Йосипенко висловив думки з
приводу філософської складової творчості Григорія Сковороди, якою, на жаль,
нехтують в сучасному освітньому процесі. “Це парадоксально, що люди, які
цікавляться герменевтикою, не цікавляться Сковородою. Сьогодні ця постать не
входить у пантеон тих філософів, яких треба читати, щоб стати філософом в
Україні”, – з прикрістю визнає науковець. На думку Сергія Львовича,
реконструювати вчення Сковороди сьогодні – значить зрозуміти філософа в
контексті його сучасності. Науковець виділяє три напрями аналізу поглядів
Сковороди, які можуть сьогодні бути продуктивними – філософське, релігійне й
модерністське (переосмислення свого часу). Таким чином, переконаний Сергій
Львович, «варто спробувати зрозуміти значення Сковороди як філософа і значення
філософії Сковороди».

Мовний аспект у рецепції спадщини українського філософа
розкрила д.ф.н. Лідія Гнатюк. “Чому мова Сковороди актуальна для нас сьогодні?
– Бо він був найосвіченішим українцем XVIII ст.”. Мова філософа, переконана
Лідія Павлівна, розкриває картину мовної свідомості наших попередників. Мало
хто може перейти на код свідомості того часу, тому сьогодні так багато
неправильних прочитань Сковороди. Науковець на яскравих прикладах довела, що
мова текстів Сковороди не була суржиком. Лексика філософа – старослов’янська і
церковно¬слов’янська, пересипана елементами староукраїнської народної мови.
Все, що нам сьогодні може здатися російським, насправді є нашим спільним
надбанням старослов’янської традиції, переконана Лідія Павлівна. Справді,
Сковорода використовував елементи латинської, грецької і російської мов, але
радше через багатовимірність сприйняття дійсності, а не у зв’язку з
неграмотністю.

Творчий струмінь дискусії своїм виступом задала
студентка-магістрантка української філології, художній ілюстратор сайту
www.skovoroda.org.ua Марися Рудська. Молодий науковець зазначила, що нині ми
маємо небагато візуалізацій Сковороди, незважаючи на популярність і близькість
його ідей сьогоденню. “Що можна любити у Сковороді? – найперше це образ
вільного мандрівника філософа”, – розповідає Марися й уточнює, що йдеться не
так про соціальну свободу, як про внутрішню. Сковорода не дозволяв
матеріальному володіти його душею.

Останнім участь у дискусії взяв її натхненник – письменник,
есеїст, перекладач Юрій Іздрик. Він зізнався, що коли організатор Львівського
форуму за добу до відкриття попросив його написати текст про Сковороду, Іздрик
не мав уявлення, про кого йдеться.  Проте
це не завадило письменнику, скориставшись інтернетом, сформувати уявлення про
особистість філософа й написати резонансне есе про Сковороду як бренд у
попкультурі.

Питання, яке викликало дискусію серед учасників конференції,
стосувалося масової популяризації Сковороди в колах молоді. Насторожено
поставився до такої пропозиції Сергій Йосипенко. Не заперечуючи самої ідеї,
Сергій Львович застеріг від «псування» таким чином основ філософії Сковороди.
Натомість Микола Корпанюк переконаний, що «духовні авторитети ніколи не можуть
стати спримітизованими», тому популяризувати Григорія Сковороду необхідно.
Погоджуючись з цією думкою, Юрій Іздрик запропонував поширити серед мас бренд
мандрівного філософа – на пательнях фірми Тефаль зображувати обличчя Сковороди.
Не зважаючи на свою ексцентричність, ідея була підтримана бурхливими оплесками
аудиторії.

Як підсумок дискусії прозвучала фраза про те, що провокація
сучасності для Сковороди все ж таки потрібна хоча б для того, щоб він був
прочитаний в оригіналі.

 

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!