Поезія протесту в сучасній американській літературі
Сьогодні в сучасній американській поезії напрочуд виразно
відчитуються протестні теми й мотиви. Поетизована боротьба супроти суспільних
агресій, нав’язувань, приклеювань ярликів і загальних та індивідуальних опресій
зустрічається майже в кожній збірці, антології чи періодичному літературному
виданні. Голосами поетів звучать заклики до роззброєння й збереження
загальнолюдських цінностей. Лють і гнів, обурення й незадоволення хоч і є брутальними
та гострими, однак допомагають відстоювати моральні позиції групи та
індивідуума на тлі сучасних світових подій. Поети, немов численні демонстранти,
послуговуються у вислові свого обурення різкими словами, і таким чином
опираються насиллю та жорстокості. Різні причини й наслідки інцидентів
упливають на створення емоційного поетичного контексту, що, своєю чергою, впливає на звучання поезії
загалом. Відтак у поезії протесту домінують теми, що концентруються на воєнних
конфліктах з «гарячих зон» світу, правах національних меншин, ґендерній
рівності та людських правах загалом.
Великими й вагомими внесками до поезії протесту стали тексти
таких сучасних американських поетів, як Ш.Алексі, М.Вільямс, Д.Гейнз,
Н.Джіованні, Ф.Ентоні (літературний псевдонім – Аї), Д.Томас, М. Д. Салтер та
інші.
У своїх поетичних протестах майстри слова часто звертаються
до соціальної свідомості та історичного досвіду. Так, у вірші Мері Джо Салтер
«Ласкаво просимо до Хіросіми» відбувається своєрідне переміщення в часі. Символічне
зображення в цій поезії образу скла навмисне, наче для посилення суті, фіксує
всілякі жахіття: «ти входиш до меморіального музею / і через додаткове скло
подано, ніби на тарелі з зім’ятої трави, / три манекени. Подібно до рукавичок,
/ що матуся прикріплює до рукавів пальта, / шматки плоті звисають з кінчиків
пальців».
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
У багатьох бунтівних текстах звучить не лише незадоволення
суспільними явищами, а й передбачення майбутнього – як, наприклад, у поезії
«Вірш схожий на гранату» Джона Гейнза: «Буде багато поезій, написаних / у формі
гранати – / один твердий шматок заліза, що відламається, / зможе навіть
зруйнувати уряд».
Драматичні монологи поетеси Аї – це слова жертв історичних
трагедій, що повстали супроти несправедливості й знущань. Поетеса стверджує, що
світ є саме таким, яким він є. Відтак її поняття світу – травматичне й страшне.
Тексти сучасників можна знайти на сторінках різноманітних
літературних веб-порталів, зокрема на www.poets.org, та в антологіях сучасної
американської поезії.
Незважаючи на те, що багато поетів ідентифікують себе як
«бунтарі слова», сучасна поезія часто звучить, мов необґрунтована й
неаргументована претензія. У журналі «The Writer», у цьогорічному червневому
числі, вийшла стаття Мерлін Тейлор «12 помилок поезії протесту», де авторка
пояснює, чому саме вищезгадані поети досягли успіху в активних запереченнях
нашої дійсності. Згідно з критиком, поезія протесту вимагає правильної формації
слів, себто уникнення яскравих метафор – цих штучних оздобників поетичного
тексту. Достатньо прямих речень, що не вимагають додаткових пояснень – слів, що
інформують без смислового навантаження. Уникнення сентименталізму й повчання,
стереотипів та узагальнення допомагає текстові звучати переконливо. Втім,
авторка статті вважає, що притримування сірих кольорів веде текст до чіткішого
синтезування суспільних проблем з проблемами особистими. Це ставить поезію на
крок ближче до читача. Стереотипи, за її словами, варто змінювати й шукати
інших слів для прояву найсильніших емоцій, уникаючи при цьому брутальної лайки,
яка досить часто зустрічається в сучасних текстах. Інакше можна створити таку
собі поетичну контроверзію на кшталт слоґану чи прокламації.
Попри виявлення слабких і недопрацьованих елементів поезії
протесту, Мерлін Тейлор все ж не заперечує потуги цієї поетичної школи.
Звертаючись до недалекого минулого, вона наводить приклади популярності поезії
протесту серед читачів, відтак вважає, що занижувати роль поетичного слова та
рими неможливо. Поезія завжди супроводжувала різного роду події з життя тієї чи
тієї країни; вона часто ставала застереженням, войовничою піснею чи навіть
лікувальним бальзамом – за першої необхідності.
м. Піттсург, США