Твій письмак, шановний читачу, мав два роки, коли світ побачив вірш Бориса Слуцкого “Физики и лирики”. Не квапся посилати проклять на його сиву голову за цю згадку, бо старий певен, що ті рядки, особливо кілька останніх, варті вдумливого прочитання. Це було початком якогось узагальненого визнання, що технократи, узагальнені фізиками, роблять більше та важливіше ніж представники гуманітарних професій. А осіб з розвинутішою правою півкулею ненав’язливо готували визнавати свою чи не п’ятисортність після спектру вищої математики, все розмаїтіших і модніших природничих наук, економіки, статистики і навіть бухобліку. Я ж у ньому вбачаю і пересторогу проти такого викривлення. І особисто пам’ятаю не надто ретельно приховувану зверхність колег із цього модного фланґу до себе та, смію узагальнити, чи не всіх ліриків. А мою братію дехто з них, а головно юристи-економісти, відверто-зневажливо і в очі називали “фиолухами”; не престижні ж іноземні мови, нема чого й церемонитися
Ненадовго престижним, до слова, стало вміння користуватися рахівницею; цього навіть навчали у школі. А невзабарі науково-технічний прогрес зробив кроком уперед введенням касових апаратів. Освоєння їх ще у школі суттєво допомагало, головно дівчатам, знайти принаймні першу роботу.
Той примітивний та подібний тепер прогрес все ж залишався дещо незрозумілим і, допускаю, навмисно непояснюваним. Бо планету облітали штучні супутники Землі, а одна шоста її території не мала у продажу примітивних побутових порохотягів. Пояснювати це слід було, заперечуючи супермиролюбну політику партії, позаяк супутники виконували головно військово-шпигунські функції. А порохотяг, запитаєте? “Кінь в колгоспі – це є сила, а два коні – трактор”, як казали в моєму селі.
Відтак зникнення Союзу певним чином збіглося із досить інтенсивною комп’ютеризацією. Мóлоді вона ставала життєвою необхідністю. З часом принаймні базового вміння почали вимагати чи не скрізь. І це була естафетна паличка точних наук та, якщо дуже загально, курсу інформатики з дослівно безмежним і постійно оновлюваним ринком збуту і просто астрономічними комерційними потребами й, відповідно, прибутками. Це еволюціонізувало суспільство на очах. Все, що необхідно було знати, можна було прочитати на екрані, який меншав і виразнішав щороку. Паперова версія новин, публіцистики, художньої літератури вужчала. Відповідно, маліла культура. Смію припускати, що подібна ситуація була та й є чи не скрізь. Цивілізований світ готували їздити у трамваях та таксі без водіїв. Тепер же його готують до комерційних – бо туристичні вже є – кількамісячних в один бік подорожей на Марс. Ось так покрóково та непомітно ми підійшли до вже неминучого нині словосполучення штучний розум чи то пак штучний інтелект.
Така швидка і аж нечемна втеча від віками формованих традиційних культурно-історичних пластів і майже вимагально-масове встрибування у суто прагматичні програмувальні матриці не міг минутися безслідно. З обтинанням гуманітарних досліджень, культури – і високої, і побутової, – духовності, не завжди релігійної, звужувався особистий активний словник пересічного містянина. Він мав, навіть мусив залишатися у прагматичних межах спілкування. Все решта – як вдасться. Джерело сільської, історично-автохтонної культури навмисно нищили та замулювали десятиліттями ще до згаданого прогресу. Маємо те що маємо. І головним став смартфон у кишені та комп’ютер у сумці.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Це спричинило майже тектонічний зсув у головах. Планування та готування електронних дозованих і препарованих відомостей стало суперважливою частиною меню середньостатистичного споживача. Далеко не завжди дистильованої, оскільки тут можна додавати дуже розмаїті спеції. Ті ж, хто отримує відомості від розвідувальних структур, не надто зацікавлені у правдивості відомостей сірóмі.
Цим не могли скористатися, якщо метафорично, і власники ресторанів, і шеф-кухарі. Чимраз потрібніший, уживаніший, модніший і складніший штучний інтелект почав набирати і впливовості, і потворних форм. У ньому переплелися просто диявольська еквілібристика головно технічно-прикладних знань і вмінь, комерційної безстрашності, повного більш ніж роздвоювання поглядів і способів мислення, навіть стилю життя, зокрема на виховання молоді, завжди та скрізь сміливість ризику і просто необхідна бізнесова авантюрність, ледь вловимі грані між чимось законним і незаконним, фантастичні герці кіберполіції з кібершахраями, дикі сцени “Зоряних воєн”, побоювання пересічних громадян віртуально платити за комунальні послуги, щоби не позбутися принаймні частини заощаджень, постійні стреси служби безпеки всіх можливих державних і інших структур, позаяк тривають постійні спроби зламати мозкові центри навіть оборонних та розвідувальних відомств найсильніших країн світу. Ба більше, розширення та зміцнення цього новотвору вже десь позалюдського синтезу виходить за межі планети. І цілком може вийти з-під контролю homo sapiens. Аж проситься запитання: чи такого вже sapiens?
Маючи таку цілину невідкладної роботи на Голубій планеті першість у туристичних, а тепер ще й комерційних польотах на Червону планету виглядає сумнівно-авантюрною. Керманичі ж штучного інтелекту мають свої пріоритети.
Започаткувати комерційні космічні подорожі було справою кількох років. І метою стало не стільки заробляння грошей, як наукові, майже незгадувані, дослідження. Відомі, впізнавані екранні особи, які там побували, шліфували тонко продуманий маркетинговий блиск медалі. Окупність польотів головною метою ніколи не була. Крен зміщується у залучення до цього меґа-бізнес-проекту телеведучих, дружин і наречених мільярдерів, різних політичних активісток, зірок кіноіндустрії, що розкручуватиме його ще гучніше. У перспективі, допускаю, це має бути свого роду хадж чи не кожного багатія та можновладця.
Маю гадку, що не стільки астрономічна сума на виборчу президентську кампанію та маркетинґова впізнаваність найщедрішого жертводавця у нещодавнє друге президентське пришестя були головними факторами його просто карколомного політичного злету. Фактично, він не лише найбагатша особа світу, але й найвідоміший й найризиковніший технократ. Важливішими були і є його нестандартність, оригінальність, авантюрність, навіть десь некерованість і науково просунуте та фантастично перспективне зацікавлення планетами сонячної системи.
Просто звіряче нутро ніндзі-бізнесмена відразо ж дало сигнал знову обраному, що цим він, безсумнівно, залишить позаду не лише Китай та Росію. Чуття комерсанта поквапило до рахування прибутків від екзотичних супердорогих і поставлених на конвеєр подорожей. Майже здійснена мрія вершителя чужих доль давала відчуття, що там можна влаштовувати навіть резервації неугодних; прецеденти на цій півкулі були. А от таке собі ґвантанамо за тридев’ять земель, переплетене із архіцікавими і чи не річними подорожами – це звучить революційно. Допускаю, що цей букет перспектив став перепусткою політикові-неофітові у коло винятково близьких господареві Білого Дому осіб і навіть дав право сісти праворуч ще некоронованого короля. Відлік часу рушив у листопаді 2024.
Березневу ц. р. промову господаря Білого Дому у Конгресі США, головно її політичні аспекти, аналізували зусібіч. І підкреслювали, що там не бракувало ні недипломатичності, ні авантюрності, ні відлякувальності,. Це неминучі драконівські мита, особливо Канаді, знову пропозиція Гренландії приєднатися до США, повернення у їхню власність Панамського каналу та ін. Кінцевий пункт списку звучав незагрозливо – продовження освоєння космосу та встановлення американського прапора на Марсі, – проте інтуїція мені підказує, що це було last but not least. Цим безроздільно і безконтрольно керуватиме найвідоміший технократ і недополітик Білого Дому. Штучний розум у руках іже з ним молодих самозакоханих голодних необмеженої влади індустріалістів-популістів може стати важелем просто геополітичних зрушень. Космічні перспективи породжують бажання таких же космічних впливів, грошей і влади. Вже й тепер такі архаїзми, як традиційна культура, мораль, гуманізм будуть маліти чимраз помітніше.
Зроблю крок далі, хоча там буде мало нового. Застережливого, однак, не бракне. Два останні місяці попереднього року, а добрий початок поточного особливо, продовжують тримати всесвіт у напруженні. Не виглядає, що клубок невідкладних, просто виживальних завдань можливо розв’язати силою і вмить. Маю певність, що кілька потужних, впертих і винятково цинічних гравців великої політики взагалі не мають бажання розв’язувати його дієво. Нахабно, невідпорно, ультимативно, ставлячи невикональні умови, вони перекраюють світ. Дуже сумно, що у їхньому картярському банку опинилася не просто доля, а навіть існування України. На жаль, туди заганяють чимраз більше жертовних овець.
Дивує, що з чотирирічним досвідом споглядання цього самозакоханого, цинічного та узалежненого від камер зверхника країна знову обрала його. Стає все очевиднішим, що вони прирекли на цілковиту непевність не лише себе, але й всесвіт. Знову обраний ніколи не слухає співрозмовника, щоби зрозуміти, а щоби відразу щось відповідати, не погоджуватися а й чи починати суперечку. Скандали він не лише притягає; він їх просто геніально творить. Вдавана забудькуваність, нахабне неприховуване перекручення і фактів, і сказаного та просто карколомні заяви й ініціативи примушують світ здригатися.
А тому нещодавнє звернення 70 членів Українського ПЕН до світової письменницької спільноти, згадане 6 березня ц. р., назвав би голосом надії. Фактично, це заклик до всіх людей доброї волі та здорового глузду, оскільки не відчувати загрози неможливо. Чин і дуже вчасний, і чи вже не єдино дієвий, і цілком законний, аби мати широку й потужну світову підтримку. І тут мені приємно підкреслити, що це чи не єдине поки що починання взяло початок на моїй історичній Батьківщині. Треба, щоби про це знали у світі, передусім у Європі.
Оцінка безглуздої сваволі та відкритої trade war Білого Дому проти Канади прозвучала з уст дуже відомих двох моїх нинішніх краян. Це Марк Корні, якого 9 березня обрали новим очільником Ліберальної партії та водночас на наступні приблизно півроку прем’єр-міністром країни, та колишній прем’єр-міністр країни Жан Кретьєн. Перший сказав, що “the U.S. has become a country we can not longer trust” Другий же кинув репліку уявному там безсоромному зухвальцеві “Stop this nonsense!” Дуже хотілося б, аби цей заклик був підхоплений якомога ширше. Ще недавно такі надійні та демократичні Сполучені Штати шантажують світ армаґедоном.
Якщо не чинити спротиву, то однобоке, суто прагматичне узалежнювальне поширення супервпливового та неймовірно прибуткового штучного інтелекту руками цинічних зухвальців відтіснятиме культуру і навіть гуманізм все далі. І водночас підважуватиме існування всього світу.