“Українська літературна газета”, ч. 1 (369), січень 2025
Я Вас здивував словом вітровказ, шановний читачу? Смію сподіватися, що не відлякав і Вас вистачить принаймні ще на кілька рядків моєї писанини. А далі… тішу себе надією, що затримаю у силовому полі своїх міркувань до її кінця.
Якщо б мав завданням визначити стиль цього тексту, то це було б щось між публіцистикою та науково-популярним підстилем із помітним креном у білясоціологічні міркування. Відразу ж зазначу, що повторюване тут “слово року” не є домінантою; воно радше така собі обертова вісь змісту. Та й навіть його суть – всупереч логіці – я переніс у висновки, а головну частину цією суттю злегка притрушував.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Коли б моїм завданням було узагальнення мети, то назвав би його текстом-застереженням. Кожному з нас, у цьому світі сущим, а передусім сильним світу сього, головно президентам і прем’єрам та казково багатим особам, які мають талант примножувати свої статки завжди і скрізь.
Повертаючись до вітровказу… Я не симпатик колишнього Союзу, але мушу визнати, що на так званому географічному майданчику, дбайливо розбитому біля моєї звичайної сільської середньої школи, у ті часи були і опадомір, і позначки для вимірювання глибини снігу, і… флюгер. Комусь це слово ще добре відоме. А кому ні – а це, допускаю, молодь, – той за кілька секунд матиме кілька простих визначень на екрані свого телефона. Я ж власної волі замінюю його тут вітровказом. Без жодних докорів сумління, вибачень і пояснень – звучить зрозуміло і якось рідніше.
Кілька літ тому, коли був удома, самотньо ходив широким подвір’ям і садом моєї школи. Подумки прощався з усім. Цьогоріч минуло півстоліття, як ми, десятикласники, танцювали свій прощальний вальс. Хлопці – з мамами, дівчата – з тактами. Все стояло перед очима, а я лише встигав витирати сльози та шморгати носом. Добре, що нікого не було поряд, бо я так хотів бодай годинного усамітнення. Забрів і туди. Географічний майданчик зяяв якимись ямами та бур’янами. Я це без жоднісінького докору, бо у школі, кажуть, десь до ста учнів, замість за моїх часів двох з половиною-трьох сотень. Світ змінюється разюче. Після школи понад чверть століття жив в Україні. І от уже майже стільки ж канадую. Півстоліття дорослого життя, а думками лину до своєї школи частенько. Любив.
Ледь іммігрувавши у Канаду, та ще й у англомовну провінцію, а не відразу у Квебек, як планувалося, я зіткнувся із просто лавиною навчальної (цей прикметник тут важливий) продукції, рекомендованої для опанування мови – перелічувати, вважаю, зайве. Зі згаданих словників і найавторитетнішим, і найпоширенішим був Оксфордський (OD) – саме навчальний! А от за популярністю у потилицю йому дихав чи не десяток розмаїтих і з видавничої, і з дидактичної, і з грошової точок зору видань словник, де зверху на обкладинці було Collins Cоbuild (CD). А нерідко надолі цікавим опуклим петитом красувався притягальний постскриптум – Helping learners with real English. Іммігрантам, що планували освоювати огром англійської, а не залишатися тут у орбіті рідної, вони ставали друзями чи не відразу. І ними й залишаються.
Другий за порядком кваліфікував би передусім молодшим, а чи пізнішим, а тому й менш згадуваним і, відповідно, менш ринковим. Навмисно не вжив прикметників престижний і авторитетний. Бо кожна розвинута мова – це космос, а от англійська, зважаючи на її статус, поширеність, узаконену варіантість це навіть щось більше. Лише навчальний сегмент – це без перебільшення свого роду методично-лінвістична держава в державі. I це я без жодного політизування, симпатій-антипатій, якоїсь кульгавої спроби комусь сподобатися чи ні.
Найрізноманітніші аналізи, порівняння, зіставлення нас не мали б уже дивувати. Тут меж людським фантазіям та зацікавленням нема. А якщо до цього додати ще різного роду та різної об’єктивності а навіть чесності соціологічні опитування на всі можливі теми, то виглядає, що люди у певному сенсі себе навіть програмують на принаймні найближчі кілька років. Це свого роду замовлення на щось. Зупинюсь на тому, що таких потреб, обґрунтувань, приготувань не обходить мовчанкою і мовознавство. Не буду про запозичення, неологізми, взаємовпливи мов, а лише поверхово та дотично про лексикографію. Хоча я не про це.
Без жодного намагання у неї занурюватися, нещодавно звернув увагу лише на цікаві спостереження та, відповідно, оцінювання найуживаніших слів, зазвичай нових, двома згаданими вище словниками. Визначення слова року – це свого роду подія у словникарстві, оскільки вона опирається на тривалу, копітку, відповідальну роботу; і не лише лінгвістичну. Такий собі нерекламований, зовсім тихий, без ексклюзивних суконь і костюмів Каннський фестиваль. Однак і згадок, і цікавих досліджень про цих німих щорічних і учасників, і таких же переможців не бракує. До слова… Не менш відомий та авторитетний Кембриджський словник чомусь не обрав, напишу так, цього зіставлення своїм пріоритетом. Але я й не про це. І OD, і CD мають традицію визначати слово року. А тепер я вже про це…
Переглядаючи обрані версії за кілька минулих років, уява відразу почала малювати відносно пряму лінію, що вказувала на пріоритети розвитку людства. Приказка “Старі очі бачать гірше, зате ширше” тут дуже доречна, впевнений. Та й ремарку, що завжди обирав своїми супутниками хлопський розум і навіть здоровий глузд, теж не вважав би нечемним самовихвалянням. Суттєво забігаючи наперед, відразу ж додам: ці словникарські фестивалі, якщо метафорично, і уваги, і довіри заслуговують. І знову ж забігаючи наперед докину, що мої узагальнення будуть зовсім не білі та пухнасті. Однак – що на вітрині, те й в маґазині, як мовиться.
Без жодних подробиць, бо матеріалів про це більш ніж досить різними мовами, згадані словники слухняно йшли і йдуть як за людськими і досягненнями зі здобутками, так і за катастрофами, спокусами, згинами у розвитку та розмаїтими викликами, що нам їх, мов рукавичку під ноги, щоразу кидає й – упевнений – кидатиме життя. На превеликий жаль, даремно шукати якісь дуже світлі плями у цьому майже мороці сьогодення. Дуже не хочу згущувати фарб, але тенденція оптимізму не вселяє. Подаватиму приклади англійською з коментарями українською, оскільки не всі читачі володіють мовою Шекспіра. І це без жоднісінької зверхності, прихованого єхидства, закиду на щось там. Бо такі як я, народжені ще у Союзі, іноземними і у школах, і в інших навчальних закладах мали ще й німецьку, французьку та іспанську. А якщо потреби вникати в англійську не було і нема, то навіщо за неї братися.
А тому запрошую у радше повчально-збагачувальну ніж приємну добірку, пропоновану згаданими лексикографічним титанами. Найсвіжіший кількарічний відтинок цих слів року засвідчує, що обставини – без жодного поки що біляполітичного екскурсу – складаються не на користь homo sapіens. Попередження про це були, і їх можна б звести до застережливих висновків, як-от “Людство само себе (з-)нищить” чи “Світ нищать не люди, а нéлюди”. І неприховані застереження теж були. Від хрестоматійного Фучікового “Люди, будьте пильні” до менш відомих.
За менш ніж десять літ ОD словом року називав ось які (у часовій послідовності) лексеми. Досить відоме selfie, що спричиняє багато прикрих смертей і ще більше каліцтв. Наступним іде vape, що є вдиханням (слово куріння тут було б неточним, вважаю) різних отруювальних, переважно ароматизованих синтетичних сумішей. Лікарі б’ють на сполох, бо вони шкідливіші ніж найміцніші та найменш очищувані сорти тютюну. Два лаконічні висновки. У небезпечних місцях самознимóк краще не робити, а другого слід категорично уникати. Люди, зокрема молодь, воліють і спокушувати долю, дивуючи соцмережі чимось незвичайним, і мати багато задоволення, навіть якщо воно згубне.
Важлива заувага. Граматично більшість прикладів є словосполученнями, хоча Словник на цю формальність не зважає. Еmoji tears of joy це різноемоційні типові графічні, переважно жовто-помаранчеві фізіономії, які у віртуальному спілкуванні замінюють молодим не лише слова, але й речення та навіть абзаци. ґама почуттів – на кожний смак. Ніби невинна економія часу, але фотографії юнаків і юнок, що в тій самій кімнаті а чи й за одним столом не спілкуються словесно, а напружено вдивляються у екрани власних телефонів і осатаніло “текстують”, стають об’єктами застережливих коментарів доброго десятка різних фахівців,
у тому й психологів.
Post-truth це дуже емоційне та переважно власне сприйняття й суб’єктивне оцінювання новин, переконливих аргументів і навіть фактів. Підсумувати їх можна було б сумно-висновковим “сприймаю світ так, як хочу”. Таке пояснення допустимо вважати переддіагнозом певного емоційного відхилення із майже неминучим прогресуванням. Коментарів до цього кілька і всі насичені негативом. Умовне узагальнення могло б звучати ось як: психіка шукає відпруження, бодай заспокійливо-обманного.
А цьому вже загрозливому термінові, Climate emergency, свого часу передували м’якші, скажу так, попереджувальні формулювання, як-от глобальне потепління, парниковий ефект і под. Сильні світу сього до нього не прислухалися і ніколи не сприймали його належним чином. Від вимог мітинґувальників, що їх організовувала і продовжує Грета Тунберг, її попередники та послідовники, вони відмахувалися як від надоїдливих мух. А її запитання, що у політології стало вже хрестоматійним How dare you? (Як ви смієте?) багатьох можновладців хіба що розважає.
Ці епідемічні дуже упізнавані символи Lockdown, Covid-19, Work from home і навіть його абревіатура WFH, що у карантинному контексті близькозначні, мають однакову і причину, і місце виникнення. За приблизними, принаймні не применшеними комусь на догоду, підрахунками кількість померлих у світі від хуаньської епідемії сягнула 600 тисяч осіб. Маса і обмежень, і заборон, і сумних очей із “замаскованими” обличчями протягом де трьох, а де більше літ чогось нас все ж навчили. На превеликий жаль, мутації цього віруса постійно тримають людство у напрузі. Кількість масок на вулицях суттєво поменшала, але цілковито не зникла.
Дивно, чому два терміни, wildfires і forest fires (лісові пожежі) ОS подає варіантом bushfires (кущові пожежі). Навіть на перший погляд воно менш відповідає особливостям вогненної стихії, яка чимраз частіше лютує у світі. Допускаю, що це може бути збережена старша чи одна із назв цього вогневію, що нищив десь головно кущі. Де і коли б вона ця назва не виникла, лісові пожежі це справжнє пекло, від якого потерпають люди і звірі майже всіх континентів. І обсяги завданої шкоди щороку більшають.
Знизати раменами примусило і слово furlough. У відомих мені і паперових, і е/словниках його подають переважно або просто відпусткою, або з маленькою ремаркою (у військовиків). ОС же називає це неоплачуваною відпусткою.
Згаданий вище китайський “подарунок світові” 2020 року дав поштовх слову 2021 року – вакцинувати (-ся) із чи не десятком різних частиномовних похідних у багатьох мовах.
Порівняно із більшістю попередніх прикладів градус очевидної небезпеки меншає у слові 2022 року, але його теж породив хуаньський вірус. Мова іде про двочлен goblin mode (режим гобліна), що його переважно використовують у двох синтаксичних моделях: я в режимі гобліна та переходжу у режим гобліна. Ідеться про поведінку збайдужнілої до всього, переважно лінивої, нерідко неохайної людини, що воліє жити і як хоче, і як може, але не крокувати у ногу з іншими. Передусім самоізоляція та дистанційні робота й навчання давали людям можливості і працювати, і навчатися у різних місцях свого помешкання, навіть у туалеті. Відповідно, і виглядати як завгодно. Зайве згадувати деякі набагато помітніші побічні наслідки такого вимушеного відлюдництва: відсутність вимог до себе, пияцтво, депресія, розлучення, злочинність та под.
А от слово 2023 rizz, яке перекладають і харизмою, і чарівністю, лягло у протилежний напрям. Ба більше, його нерідко супроводжують поясненнями про стиль і навіть здатність приваблювати романтичних і сексуальних партнерів.
З наміром не подаю слова 2024 року, поки він не добіг кінця, хоча кандидатів на нього не бракує. Замість пояснень – моє критичне, але не в’їдливе порівняння. Це було б подібним до цілком узаконеного щорічного – принаймні у Канаді та США – продажу нових автомобілів… наступного року вже десь від вересня поточного. Вони, звичайно, коштують суттєво дорожче, але це саме те, що у цей комерційний викрутас закладено. Автор же цих рядків вважає подібне легалізованим нечесним бізнесом, який має хіба що цинічно-сакраментальне виправдання “гроші не смердять”. Навмисно змінив дієслово у відомому “гроші не пахнуть”, бо ішлося про платню за користування громадськими туалетами Риму.
Тепер подібна коротка діахронна мандрівка полями CD. Geek уже міцно вкоренилося не лише в англомовну балаканину. Чую інколи у побуті, як переважно молоді індуси, спілкуючись якоюсь із місцевих мов, щедро пересипають свою балаканину цим слівцем. Воно означає і виробника як інтелектуальних, так розважальних продуктів у комп’ютерній індустрії, так і просунутого, переважно вимогливого споживача-любителя.
А от наступне binge-watch (-ing) означає перегляд (переважно у записі) улюблених телепередач протягом тривалого часу. На перший погляд, нічого загрозливого, не те що поганого. Із розмов знаю, що дехто полюбляє подивився протягом дня-двох кілька чи не двогодинних улюблених телепередач. У записі, певна річ. Не пияцтво, звичайно, але сумнівно, чи на щось інше ці телемани вже мають час. Технологічні здобутки непомітно роблять нас лінькуватими споживачами з усіма наслідками, що від такого способу життя можна очікувати.
Відтак іде Brexit як усічене поєднання British і exit, придуманого на позначення виходу Об’єднаного Королівства (UK) із Європейського Союзу, прийнятого референдумом 2016 року. Додам лише, що противників цього рішення на Туманному Альбіоні не меншає. Головний аргумент, якщо фігурально, – гуртом і батька легше бити, особливо в останні роки. Переконаний, що з НАТО Об’єднане Королівство не вийде. Без жодної претензії тут на власну думку знову ж додам, що і розпад колишнього Союзу, і колишньої Югославії теж мають і матимуть як симпатиків, так і критиків. Других набагато більше.
Climate strike досить близьке до згаданого вище Climate emergency, та все ж сильніше. На численних мітингах, що збирають головно молодь, найчастішими гаслами є “Зупиніть зміну клімату”, “Обмежте загальне потепління (на Землі)” та под.
Фальшиві новини (Fake news) достатньо лише згадати, вважаю. Це цілком зрозуміло, бо за ними завжди стоять, як мовилося, бійці невидимого фронту. Так звані фальшивки, вкиди, деза і под. набувають сили як інструмент впливу у політиці та діловому житті планети і нічого крім шкоди їх споживачам приносити не повинні. Вони згущують недовіру до офіційних новин взагалі, десь навіть розхитують репутації журналістів, політиків, партій. Додам, що у відповідних службах далеко не поодиноких держав є цілі – якщо загально – дезінфомативні відділи. І бачити дозволено лише їх видиму частину айсберга, як-от різних Кисилевых, Соловьевых, Скабеевых, Симоньян і под. Різний напівкримінал, талановиті хакери та пранки теж переважно під ковпаком спецслужб.
Перш ніж все ж стати словом 2022 року цей двокореневий латинізм, Рermacrisis, мав кілька сильних конкурентів. Ними були Delulu як узагальнення чогось нереалістичного в очікуваннях і уявленнях. Відтак Antiturism як збірне означення протестів місцевих мешканців популярних туристичних міст, островів, архіпелагів і просто місць паломництва численних відвідувачів, як-от піраміди, цікаві печери, підводні плавання та полювання, плюс інші розваги, включаючи “розмови” з акулами têtе-à-tête і навіть погладжування їх тощо. Викид адреналіну має зашкалювати. Brain Rot узагальнило поганий, навіть отруювальний зміст соціальних мереж і цілої світової павутини взагалі з її надто вільною лексикою, а точніше відвертою лайкою, неприховуваним залякуваннями та брудними погрозами. Першість же віддали композитові Permacrisis, яке означає відчуття, що ми живемо у час нескінченної інфляції, “постійної непостійності”, різних катаклізмів і, звичайно, воєн. Зайве коментувати, як це розхитує людську психіку і що спричиняє взагалі. Позитивом тут і не пахне. Для чемпіонства 2022 року, однак, частотність ужитку цього слова своє зробила.
Artificial intelligence, штучний розум, все ж, за вимогами жанру, як і чимало інших номенів кваліфікували словом, а не словосполученням. 2023 року цей термін був беззаперечним лідером лексикографічних перегонів, позаяк лише за один рік частотність його вживання зросла учетверо. На перший погляд воно може виглядати дуже позитивним порівняно чи не з усіма своїми попередниками. До того ж віддзеркаленням величезного нерозкритого потенціалу розвитку людства. І, видається мені, очікуванням, що у недалекому майбутньому зледащілий homo sapiens, якщо переносно, нічого важчого ніж ложка та мишка комп’ютера піднімати не буде. А т. зв. безводійні таксі чекати пасажирів чи не на розі кожної вулиці будуть.
Відповідальні і науковці, і політологи, і психологи схиляються до думки, що якщо посполиті чогось подібного й дочекаються, то далеко не першим. Такий високий прогрес, як і всі попередні технічні спіралі, обслуговуватиме і передусім, і головно військові (тут читай воєнні) потреби розвинутих країн. Першими замовниками є і будуть розвідувальні служби (вони різні), таємна поліція, оборонне відомство. А у певних, добре відомих усім країнах ці та військові структури впевнено можна б узагальнити як міністерства терору та нападу, а не оборони. Судячи з поміркованих думок, було б наївно думати, що на політично-силовій карті світу розклад сил може суттєво змінитися у найближчі кілька років, якщо взагалі змінюватиметься. Дуже не хочу робити текст прямолінійнішим, але все ж дозволю собі міні-діалог, що давненько сидить у пам’яті із якогось телешоу:
Ви вірите у штучний розум, колего?
Якщо щиро, то зважаючи на те, що відбувається у світі, я не вірю навіть у природній.
До речі, штучний розум (волію все ж розум, а не інтелект, позаяк цей інтернаціоналізм стає все розмитіший, принаймні у своїх ужиткових, якщо не словникових значеннях) теж мав три найближчі конкуренти. Це Debanking, себто позбавлення певного клієнта користуватися банківськими послугами. Причин для цього може бути кілька і всі вони промовляють і не на користь тут приватної чи юридичної особи, позбавленої таких прав, і не на правильність напряму роботи банку з клієнтами. За суттю це закид і державі як інструментові структурованості – щоби не писати примусу – взагалі. Такому відлученню, як на мене, мали б дієвіше передувати м’якші варіанти. Отже, знову негатив.
Наступний переслідувач, Deinfluencing (сказав би, зменшення / позбавлення впливу) це використання соціальних мереж для застереження їх користувачів уникати там же чогось неетичного, ображального, шкідливого. Не відкрию Америки, написавши, що епітет брудний в узагальненні соціальних мереж – чи не перший.
І врешті-решт Greedflation. Це використання інфляції для завищення цін і, відповідно, збільшення прибутків тих, хто у цьому зацікавлений. Без надмірного перебільшення можна б перефразувати прибутки понад усе. Хтось бачить тут позитив?
Повернімося до згаданого слова 2024 року. Мовні спроби його визначати вже були. Згідно CD ним стало слово Brat (бешкетник, нечема, нахаба). Не менше здивувало і те, що його навіть “ліпили” до Каміли Ґарріс, хоча без згадок про цю особу ще донедавна не обходився жоден випуск міжнародних новин. Без найменшого сумніву вона у п’ятірці найупізнавніших жінок світу. Були спроби “ліпити” до неї темну овечку, але вони з цілком зрозумілих причин навіть не набрали обертів, позаяк ця політикиня і до її віце-президенства займала дуже високі посади. Відтак кілька разів до неї приміряли грецизм енігма, що перекладають і загадкою, і таємницею і навіть складним завданням. Про це можна довше. Так чи інакше, про слово 2024 року передчасно, бо він ще триває. А тому навмисно упускаю ще три лексеми, які теж ставили на стартову лінію цього щорічного марафону. Додам лише, що два з них мали вирàзно негативне значення.
Принагідно зверну увагу і на той факт, що після виборів президента США п’ятого листопада ц. р. в англомовних ЗМІ дуже почастішав ужиток словосполучення illusion of competency, що українською я б волів передати частинами. Перше слово – облуда, марення, маячня; друге відповідно – знання, уміння. А от цілість його подам описово: розчарування, що за виваженими прогнозами і політиків, і політологів, чекає виборців цієї особи. До початку січня часу надто мало, щоби його частотність наблизилася принаймні до найближчих змагальників, але поява подібного промовистого значеннєвого згустка була очікуваною.
Завершуючи умовно основну частину тексту, додам, що про слова року літератури багато. Трапляється бачити й суперечливі моменти і фактичного матеріалу, і його коментарів. Оскільки стаття не наукова, не вважаю необхідністю долучати посилання.
При всьому бажанні у цій основній частині я майже не побачив теплих тонів. Без жодних соціологічних і інших прикрас вони були б, якщо м’яко, сумнівні, коли вже добрий десяток літ людство потерпає від емоційних перенавантажень і стресів. І хмари навколо нас густішають. Останні майже три роки – це відверта загроза нової світової війни з усіма її можливими наслідками.
Щоби це зупинити, сильним світу сього вистачить мати лише почуття самозбереження; про якісь вищі інстинкти навіть не згадую. Не виглядає, що всі вони це почуття мають.
А от бажання бути обраними і нерідко кілька разів переобраними – так. Непробачально шкодà, що вони давно дозволили взяти себе в заложники божевільному, який погрожує всім валізкою з ядерною кнопкою. І знаходить все потужнішу підтримку у світі.
Чи людина потребує аж таких постійних вигод і зручностей, щоби просто жити? Не жити просто, бо це інше. Чи не варто десь цей технічний процес розумно сповільнювати, подбавши, для прикладу, про нову роботу мільйонам таксистів світу ще до того дня, коли перша машина з водієм кане у лету. Вирішувати таке можуть важковаговики політики та великого бізнесу. Якщо будуть.
Не маю певності, що проводити в Україні щось подібне як визначення слова року хотіли б започаткувати під час війни – якщо взагалі. Причин, а радше відмовок, було б кілька, гадаю. Цілком ймовірні – державні видатки на проект у той час, коли війна щодня з’їдає мільйони, було б чи не першою. Не до того а чи вже як приспів повторюване державними “важняками” України не на часі, теж було б залучене. Хоча відповідні навчальні та наукові установи працюють. Щоправда, не всі. Відтак цілковите усвідомлення, що коли б такому проектові дати життя, то негатив вилазитиме з усіх дірок; це чи не найзупиняльніше. А тому з високих кабінетів прозвучало б, допускаю, замість давнього і ще й дотепер дратівливого одобрям таке ж довговічне й осоружне осуждам. Смішити та дражнити іншими ймовірними відмовчуваннями не буду. Про недоліки все ж слід говорити та їх викорінювати, а не заплющувати на них очі. А принагідно докину ще одну думку. Якщо ж допустити її схвалення, то смію додати ось що.
Щоби внести новизну і свіжість у цей роками перевірений, всесвітньо відомий, щорічно очікуваний, безсумнівно цінний і соціологічно, і політично, і лінґвістично проект, пропоную його ледь розширити формально. Принаймні перефразувати у “Слово та словосполучення року в Україні”. І всі відчують політичне кипіння країни навіть у відрізку 3-5 років. Бо, скажімо, яйця по 17 гривень (за одне), якому, либонь, і двох літ не минуло, буде видаватися чи не історизмом. А те далеко не know how його творців – невинним бешкетом. Бо його відразу ж витіснили з авансцени коментарі до мемів про скандальну закупівлю картоплі, бронежилетів, шоломів, так званих м’ясних консервів зі шкіри та жиру. Зміни просто вибухові.
Відходять у тінь забуття прокурори-інваліди, штраф за дрова чи то пак запізніло-пом’якшувальне податок на дрова і под., бо їх витискають інші, зазвичай нахабніші. А якщо б ввести податок на корупцію / розкіш / хабар, як це лунає в Україні? Подібні слова року зазвучали б позитивно, упевнений; простолюд би їх оцінив належно. До речі, слово ухилянт мав би шанс здобувати у цьому марафоні першість чи не від початку війни. І слово кріт у його переносному значенні такий шанс, безсумнівно, мало б, бо їх є повно скрізь: у спецслужбах, армії, різного рівня адміністраціях. Мало б знайтися місце таким саркастично-зневажливим фразах, як Мама любит скорость і А я тихонечко уйду в лес; як не крути, це реалії України.
Цей дуже ґіпотетичний задум потужно доповнили б давно і довго повторювані, а недавно чи не щоденно відсвіжувані передвиборчі гасла Якби я був президентом, війна в Україні навіть не почалася б та У разі перемоги на виборах я зупиню війну в Україні за добу, що вдало хоча й прикро урізноманітнюють масив сталих словосполучень. Ці дві, лише передвиборчі матриці, сказані у США, але вони про Україну. І стали гравцями нашого інформаційного поля. А тому, вважаю, мали б змагатися за право називатися словом року.
А відразу ж після президентських виборів у США дивують частотністю поєднання ера Трампа та авторитаризм Трампа, які за неповних два місяці словом року стати аж ніяк не встигнуть. А от очікувана епатажність Трампа мені не траплялася. Дивно, бо постріл був би у десятку.
Вже перші публічні оголошення президента-електа на високі державні посади дивують своєю театральністю а навіть несмаком; інколи його показні рухи з такими ж мімікою та голосом наближаються до пересолодженої карнавальності. Як вони, ці сцени одного актора, можуть змінитися першого ж дня вже чинного президента Трампа, коли має початися невідворотня депортація, як тут повторюють, undocumented people (теж гарний старт для перегонів на слово року), залишається лише гадати. Якщо буде кого виселювати, бо неприховувані цілком серйозні наміри американських нелегалів масово переселюватися у Канаду – далеко не чутки.
Зовсім не хочу якось применшувати усього того героїчного в Україні, чим мій народ дивує і навіть захоплює світ. Це неминуче було б домінантою проекту, але ганебних явищ, які дають підставу світові іронізувати про невикорінюваність корупції в Україні, мусимо неминуче позбуваватися. Принаймні просто визнати, що вона там просто зашкалює. Скрізь! А от український дрон мав би шанс стати словом навіть двох-трьох літ. Хоча ніколи позитивним.
Це та подібне могло би бути напрямом соціолінгвістики. І він, безсумнівно, міг би і мав би бути потужно й щорічно підсилюваний курсовими та дипломними роботами, різногалузевими конференціями, навіть спецкурсами, якщо чогось подібного нема. Як видно щонайменше із цих прикладів, втілення у життя такої думки могло б збирати докупи доволі строкате лексичне розмаїття. Благовісті, однак, у ньому мало.
Дуже хочу помилятися, однак мені видається, що поки що вітровкази нашого майбуття – і не лише в Україні – віщують негоду. Попри все залишайтеся всі здорові та непокалічені в країні батьків під постійними ракетопадами та обстрілами.
- S. Шановна редакціє. Якщо це не суперечить етиці Вашого часопису, хотів би на його сторінках подякувати викладачці кафедри французької мови Львівського Національного університету Емілії Миколаївні Пославській, уже покійній. Вона б увійшла в мою умовну першу п’ятірку шанованих викладачів, а відтак моїх щирих колег і добрих друзів. Упевнений, що море людей, які з нею навіть просто пересікалися, а не лише студенти та колеги, згадують її лише з теплою усмішкою. Я ж її надзвичайно поважав і від неї вчився. Мої перші кроки у Квебеку я робив мощеною головно нею – хоче не лише – дорóгою. Bonne renommée vaut mieux que ceinture dorée, дорога Вчителько.
2024, грудень
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.