Лиха година в нашій Україні.
За свій вибір незалежного шляху розвитку платимо життями рідних людей. Агресивний сусіда ж
маніакально настирно колотить дияволіаду на нашому півдні й сході, збурюючи
проти себе весь світ. Що ж нам, – знову споруджувати Змієві вали?! Бо „..знову,
як і вчора, найчубіші – не ми, сини на тік лягають, як снопи.” Ми оплакуємо
наших загиблих захисників-героїв і невинних жертв. Та не маємо права впадати у
відчай. Зобов’язані й у горі-злочастії ретельніше оберігати свої традиції, свою
мову, свої культурні надбання.
Традиційно кінець липня зібрав нас у Канівських горах на
Козацькому шпилі: вклонитися святій могилі українського поета Володимира
Затуливітра й розпочати Дванадцяті Затуливітрівські читання. На сприйняття
глибокої філософської патріотичної поезії Володимира Затуливітра налаштувала
нас „Дума” Кирила Стеценка (онука), виконана автором на сопілці. Так природньо
вільно летіла скорботна елегійна мелодія над бучацькими яругами, потічками,
садами, лісами, Дніпром… Здавалось – уся Україна вслухається. І чують її у
селі Верхосулка на Слобожанщині, яке вважають другою малою батьківщиною
Олександра Олеся і де в цей же час біля його музею зібралися люди на реквієм за
замученим у німецькому концтаборі в червні 1944-го року 37-річним Олегом
Ольжичем та його батьком Олександром Олесем, який не зміг перенести цю
трагедію, й за місяць помер від туги у Празі. Ворсклянському земляку Олеся,
Володі Затуливітру, тоді йшов п’ятий місяць від народження. А ось зараз, у рік
його 70-ліття, даруємо книжки його поезії визволеним містам Донецької та Луганської
областей, які черкащани доправлять туди найближчим гуманітарним вантажем, і
молимось усі разом за мир в Україні тут, під високим блакитним бучацьким Божим
небом, при могилі великого патріота-козака-поета Володимира Затуливітра, перед
могилою світоча нашого Тараса Шевченка (ось вона, по сей же бік Дніпра, за
вигином калюжі „Канівського моря”), і віримо у перемогу.
Голова
Канівської районної ради Дмитро Шелест радо вітає гостей і запрошує усіх до
Затуливітрового саду, де канівська „Просвіта” вже розгорнула під червоною
калиною жовто-блакитний наш прапор. Ми зручно розташовуємось у тіні старих
крислатих яблунь, п’ємо джерельну воду, роздивляємося виставку народної
вишивальниці Людмили Клюй. А наш вірний ведучий, відомий поет Петро Засенко
запрошує до слова письменників: Наталку Поклад, Віру Носенко, Василя Солов’я,
Сашка Сопронюка, Віктора Коренчука. Письменниця Раїса Харитонова, яка завжди
палко читає вірші Поета, цього разу зазнімкувала нам ці прекрасні миті.
Кирило
Стеценко прочитав один із складних і глибоких філософських віршів „Сирі дуби
мруть ничма на Сирці” із збірки „Четвертий із триптиха” (К. Бучак-Ирій; ТОВ
„Задруга”. 2009 р.) і прокоментував його, та поділився спогадами про Поета,
розрадив нас блискучим темпераментним виконанням на скрипці своїх „Коломийок”.
Браво, Маестро! Пригадалося Затуливітрове: „Нікому і нічого не прощаючи, прощаю
скрипалю його катівські руки”.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Як
і завжди, письменники дарували Літературному музею Володимира Затуливітра свої
книжки та вірші, присвячені поету. Знана на Канівщині поетеса, громадська
діячка, одна із засновників Літературно-мистецького благодійного фонду
Володимира Затуливітра Віра Носенко представила затуливітрівцям дві свої нові
щойно видані книжки поезії. Це вже три книжки в її творчому доробку, має ще ось-ось
видати збірник пісень на свої вірші. Фонд Володимира Затуливітра теж дарував
видані ним книжки Поета та газети із матеріалами про культурологічні
Затуливітрівські заходи та новими публікаціями з архіву Поета. Особливо дякуємо
державному радіоканалу „Культура”, який поширює на Україну поетичне і прозове
слово Володимира Затуливітра не лише у виконанні майстрів художнього читання,
таких, як Борис Лобода, Василь Довжик, Олексій Богданович та ін., а й
талановитих студентів та школярів. Уклінна подяка за цікаві пізнавальні
радіопрограми про українську поезію редактору Світлані Свиридко-Сєровій. Як
потрібен канал „Культура” всій Україні! Звісно, не повертатись же до дротових
мереж. Але виготовити дешеві УК-хвильовики, настроєні на 72,86 МГ, здається
мені, не так уже й складно. Заслужений діяч культури Василь Довжик сьогодні,
ознайомившись із щойно опублікованими в „Українській літературній газеті”
короткими творами Володимира Івановича, майстерно прочитав „Віч-на-віч. Міти”.
Так яскраво відтворив характери й мову! Що то значить земляк.
Звісно,
найбільше нас порадували діти та їхні вчителі, бо так хочеться, щоб молодь,
вивчаючи Затуливітрову поезію, вчилася думати й любити українське поетичне
мистецтво.
Народний
художник Микола Стратілат, кум Поета, який цього разу приїхав із хрещеником
Володимира Івановича Андрієм, вручив виконані ним графічні портрети Володимира
Затуливітра Музею літератури Канівщини та філіалу Літературного музею
Володимира Затуливітра у Бобрицькій ЗОШ. Художниця Ольга Карпенко малювала
місцеві краєвиди для Літературного музею Володимира Затуливітра. Директор
музею, директор Яблучненської школи Лідія Ковака розповіла про уроки поетичного
слова земляка у школі та перспективи музею.
Тепле
слово промовили і виконавчий директор „Сумського земляцтва” у Києві Ірина
Родченко, і голова „Великописарівського земляцтва” Олександра Баклан, які
долучилися до організації Читань. Вітали нас і телефоном: народний депутат
Верховної Ради від Канівщини Леонід Даценко (він не раз бував у Бучаку), голова
Київської організації НСПУ Михайло Сидоржевський та Олександр Вертіль, очільник
письменників Сумщини.
Відбулась Бучацька презентація повнометражного
документального фільму „Голлівуд над Дніпром” або „Сни з Атлантиди”, який
виграв конкурс державного фінансування. У ньому йдеться про історію села Бучак
(Бучаки), його багатющу археологію, історію, культуру, жителів відселеного
села, та велику кінематографічну спадщину цього надзвичайно мальовничого,
унікального куточка Канівських гір над Дніпром. Режисер фільму Олег Чорний,
автор сценарію Станіслав Цалик, продюсер Ігор Савиченко. У фільмі знімались:
Лариса Кадочнікова, Михайло Іллєнко, Сергій Якутович, Олександр Денисенко,
Михайло Ткачук, Микола Рашієв, Микола Бурляєв та ін. Фільм поза конкурсом був
представлений на Одеському кінофестивалі, а його презентація в Києві
відбудеться восени.
Дуже
жалкували родичі й земляки Поета, що не можуть приїхати, хоч збирались. Та
спека в степу пересушує зернові, тож день і ніч їх збирають, бо хліб втрачати
не можна.
А
що вже куліш смачнющий наварила бобрицька вчителька Любов Полонська! Ми аж
казана вилизували, ще добріший, ніж минулого року.
Порадували
всіх і високомистецький музичний гурт Кирила Бородіна, оперний співак Віктор
Сачко та чарівний колектив співачок із народного київського хору „Гомін” під
керівництвом Леопольда Ященка.
Завершилися
Читання, як і починалися, віршами Володимира Затуливітра, але вже на Тарасовій
горі, де ми уклінно вшанували Тараса Григоровича, поклали йому Затуливітрову
калину, співали і „Думи мої”, й „Реве та стогне…”, й „Заповіт”.