Cергієві Ковалю – 75
Ювілеї – така ж невідворотна річ, як сніг серед зими. Правда, ставлення до них чисто індивідуальне. Лірик меланхолійно зітхне: “А що тут вдієш?” Прозаїк уконтетовано мовить: “Добився і я місця в літературі!” А гуморист Сергій Коваль, лукаво прискаливши око, оптимістично запевнив: “Як Бог поможе, то й це перебудемо”.
Не позбавлений дару самоіронії, він міркує так: дата датою, а орати треба! І порає свій сатиричний лан, і в передювілейний рік знову видав дві книжки – “Нові епіграми пародії” (себто “НЕП”) та порівняльні студії “Мова і “язык” (друге, доповнене видання). А загалом до свого 75-ліття письменник підійшов з двадцятьма книжками прози та поезії, серед яких: “Павза у просторі”, “ВатРА сина” (лірика), “Міні-байки” (два видання), “Пірат пера” (чотири видання), збірки пародій та епіграм (пʼять видань), мовно-історичні дослідження “Сини РА з берегів ДніпРА” (два видання), “Язик “вєлікій і магучій”? Ні! Довгий і пародійний!” (вісім видань), “Позичена самобутність або “точкі” над “ё” (п’ять видань), порівняльні студії “Мова і “язык” (два видання).
Добре пам’ятаю першу, достатньо давно – ще 1998 року – прочитану мною збірку сатири та гумору “Пірат пера”. Вона вразила гостротою й дошкульністю вислову, лаконічністю, відточеністю форми. Ім’я автора – Сергій Коваль – тоді мені було не відоме. Згодом від спільних знайомих довідалася, що Сергій Коваль пройшов довгий шлях, поки поєднав своє життя з літературою.
Інженер за фахом (освіту здобув у Магнітогорському гірничо-металургійному інституті на будівельному факультеті), він тривалі роки працював на Уралі, Крайній Півночі, в Сибіру. Потім повернувся на рідну землю – в Україну. Тут також будував – трудився майстром, начальником будівельно-монтажного управління, головним інженером тресту. Пильні кадебісти “підловили” його на українському націоналізмі, довго тягали по допитах. На щастя, не посадили.
Ще будучи студентом, у 1959 році дебютував добіркою поезій в інститутській газеті “За кадри”. Відтоді друкувався в періодиці – писав вірші, нариси, прозові етюди. Вже зовсім у зрілому віці – за кілька років перед виходом на пенсію – змінив фах інженера на журналістське перо: спочатку був кореспондентом, а потім – заступником головного редактора “Нової буковинської газети” в Чернівцях.
Громадянський темперамент, палкий україноцентризм, здатність оперативно реагувати на події, явища, факти життя справили визначальний вплив на проблематику та поетичну форму Ковалевих творів, вибір ним художніх жанрів.
У процесі власної літературної практики він випродукував особливий жанр – сатиреску, або ж піратку, переважно дворядкову віршову мініатюру гострого викривального змісту. Одночасно активно послуговується давніми літературними формами – пародією та епіграмою, вдихнувши в них сучасний зміст.
У заспівному вірші до нової збірки, про яку хочемо повести мову, автор звертається до кожного українця із закликом подолати кризу ідентичності, шанувати рідне, національне:
Своє правічне, батьківське плекай!
Не зраджуй ані звичаю, ні мові,
Не будь рабом Гундяєву, Єгові!
Політичну сатиру Сергія Коваля пронизує думка, що всі ми зараз маємо жити в одній парадигмі – парадигмі єдності.
Тож годі слухать збоченських порад
Заброд, нікчем і холуївських клонів,
На Рідних Землях наведемо лад!
Нас 70 мільйонів!
У гумористиці С. Коваля маємо значну кількість творів (пародій та епіграм) на теми поетичні. Це вірші про вірші, своєрідний вияв літературної критики – дотепної та дієвої. Про цей бік Ковалевого обдарування Валентин Шульга висловився так:
З пародій зиску дрібку має.
Піїтів за проколи лає.
Він би й Гомеру носа втер,
Та той завбачливо помер
Пародії, вміщені в збірці, то добродушні, то в’їдливі, то просто смішні. С. Коваль “підловлює” авторів на запозиченнях з класиків, ляпах, незграбних образах, недоладних “філософемах”, банальностях і трюїзмах. Усе це — благодатний матеріал для власних віршових сюжетів, у які він, за найменшої нагоди, вкладає вижливу соціальну думку, як і в пародійному тексті “Борцеві з олігархами”:
“А що ти можеш, окрім скарг?” –
Спитав у мене олігарх.
Я крила вірша розпростер.
Він глянув, плюнув і помер.
Володимир Чуйко
Подобається отака
Дієвість творчості Чуйка,
Очищувальна сила в ній закладена.
Та просьба: перш ніж крила розпростерти,
Не дайте олігархові померти,
Допоки не поверне все накрадене…
Як бачимо, жанр пародії служить С. Ковалеві не тільки для пересмішництва – в ній він оприявнює актуальний зріз сьогодення. Ще раз можемо в цьому переконатися із пародії “Питання не до кота”:
Хто наше Слово, таке неповторне,
Зводить на мотлох з чужих шабатур?
Кіт-ледацюга звернувсь, як валторна,
Спить на осонні, й про те – ні мур-мур.
Анатолій Жикол
Жартуєте чи, мо’, найшла мана:
Вчепились до невинної тварини…
Відкіль їй знати, в тім чия вина?
Спитаймось у Героїв України,
Чом українство битви програє,
Віддаючи нацменам все своє:
Духовність, Слово, Землі та Заводи?
І скільки ще терпітиме Народ
На власній шкірі злодіяк-заброд?
Коли на нарах вмостяться заброди?..
Проводячи власні спостереження над лексикою української та російської мов, Сергій Коваль видав порівняльні студії “Мова і “язык” – своєрідний словник, що містить понад 5000 гасел, мета якого – довести первинність нашої мови щодо російської. На користь своєї думки автор наводить немало аргументів, авторитетно підкріплених іменами відомих мовознавців Івана Огієнка, Святослава Караванського, Володимира Козарського, Олександра Маловічка, Лариси Масенко та інших. Список використаної ним літератури містить, крім наукових праць, 37 різноманітних словників.
В період найтяжчих випробувань для України Сергій Коваль свідомо відмовився від лірики як роду літератури й скерував своє перо на захист нашої держави. Він оголосив особисту війну всякій потолочі й перекинчикам, що продають Вітчизну за іудині срібняки, сіють на сході (та й у середині країни) страх, кров і смерть.
Чернівецький поет, коллега Сергія Коваля по сатиричному цеху Омелян Лупул з цього приводу має власні міркування:
Мабуть, сам Бог так повелів,
Аби Сергій, син Ковалів,
Кував не меч і не сокиру,
А вбивчу праведну сатиру
На яничарів, москалів.
Свої гострі політичні тексти С. Коваль друкує в періодиці, разом із друзями-художниками О. Коханом, А. Василенком, В. Солоньком, В. Чмирьовим, С. Федьком працює над бойовими листками під назвою “Перець” на передовій”, і в такий спосіб підтримує бойовий дух наших воїнів на фронті. Його віршові рядки вселяють віру в нашу перемогу:
У боротьбі із бандами заброд
Вам Бог допомага і весь народ.
Бандитам – в пекло, в тартари дорога!
Тримайтесь, хлопці, з вами перемога!
12 лютого майстер слова Сергій Коваль справив свій ювілей. І хоча зараз він найменше схильний думати про особисту дату біографії, ми все ж віншуємо його із поважним життєвим рубежем і просимо для нього в Бога здоров’я, миру й спокою.
…Із роси й води Вам, шановний СергіюВасильовичу! Пишіть, видавайтеся, даруйте людям своє влучне й дотепне слово, бо воно і потрібне, і корисне.
м. Косів
Редакція УЛГ долучається до привітань, які надходять на адресу шановного ювіляра. З роси і води, пане Сергію!
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал