Аскольд С. Лозинський. «50 років тому на екрани вийшов фільм «Білий птах з чорною ознакою»

482

Мій друг з Києва, відомий генеральний директор Кіностудії імені Олександра Довженка, голова Спілки кінематографістів України та режисер багатьох фільмів та навіть актор у деяких, Олесь Янчук нагадав мені, що у цьому році припадає 50 років від появи загальновідомої кінострічки тої ж кіностудії відомого режисера і сценариста Юрія Іллєнка, у якій головні ролі відіграли відомий актор і, до речі, також  співсценарист з Юрієм Іллєнком цієї стрічки Іван Миколайчук, та відомий (хоча не у той час) актор Богдан Ступка. Стрічка називається “Білий птах з чорною ознакою.” Дискусія велась навіть навколо самої назви, бо цей птах відносився до українського націоналіста і чи у радянські часи більш відповідним було б “плямою” замість “ознакою”.

У фільмі також другі заслужені актори, наприклад Лариса Кадочнікова, відомий  на цілий кінематографічний світ, кінооператор Вілен Калюта.

Одначе не є моєю інтенцією тут рецензувати фільм чи навіть подавати загальні відомості про стрічку. Це все можна прочитати в багатьох попередніх рецензіях. Сказати правду, я не з ентузіазмом ставився до перших моїх оглядин цього фільму.  Одначе я щасливий, що я послухав свого друга.

Оцінка цієї стрічки з мистецького боку давно відома і різна. До речі, я далекий до фахівця цього діла. Одначе мушу признати, що неоднозначність мене приємно заскочила, хоча я мав нагоду запізнати і Юрія Іллєнка, Богдана Ступку та дружину Івана Миколайчука далеко пізніше.

Ще за часів Йосифа Сталіна радянський режим високо цінив кіно у площині  не так мистецькій, але як засіб пропаганди і дезінформації. Тому хіба дуже важливими у цьому фільмі є його творці і головні персонажі. Фільм мусив переходити цензуру за часів Генерального Секретаря Комуністичної Партії СРСР Леоніда Брежньова, але тут важливим хіба була і роль Першого Секретаря КП України Петра Шелеста, який підтримував цей фільм. Але не менш також важливою була і тверда позиція режисера.

У фільмі є персонаж українського націоналіста, одного з чотирьох братів, роль якого вдячно зіграв Богдан Ступка. Не один знавець чи історик цього фільму писав, що Іван Миколайчук, відомий вже в той час  актор радянського кіно, виконавець головної ролі хіба найбільш відомої у світі  радянської стрічки “Тіні забутих предків”, писав сценарій, у якому діяв і  персонаж українського націоналіста, більше того, Миколайчук писав сценарій  з думкою, що саме він гратиме цю роль. Натомість, як кажуть знавці, йому було вказано, що такий знаний актор не може грати негативну роль. Тому  роль брата-бандерівця було надано молодому акторові зі Львова Богданові Ступці, і для якого ця роль стала його дебютом у кінематографі.

Іронія тут як для мене, це що фактично український націоналіст був героєм фільму, і я не вважаю, що це тільки через мої бандерівські окуляри.  Це не маргіналізує намагання по стороні радянської пропаганди, або спритність режисера пройти попри радянську цензуру: все гуцульське село протиставилося українському націоналістові і його вбило, священик як представник Бога та релігії при безбожницькій цензурі хіба збожеволів та погрозив молодому радянському лікареві револьвером, а натомість лікар чутливо його розброїв з наміром лікування та глянув через вікно на своє село, яке раділо в радянському раю.

Сюжетна лінія фільму відбувається від 1938 року, коли рядили на Буковині румуни та сильно переслідували населення до рівня звірства і невільництва, а кінчається щойно десь у 1944 року, коли радянські війська прийшли повторно на Буковину. Перед населенням стоять різні можливості, хоча майже усі відкидають румунське насильство. Село зустрічає радянське військо з надією, але без щирої любові. Одна дівчина Дана (Лариса Кадочнікова) годиться виходити заміж за радянського солдата, але утікає при першій нагоді. Любов’ю її життя є один з чотирьох братів, а саме український націоналіст, але при вдаваному шлюбі з  ним вона бажає собі смерті, хіба тому що він український партизан. Три роки вона волочиться по світі поки не завагітніла і вертає на село, де її зустрічає отець і звертає увагу на її гріх, а вона відповідає, що роль жінки є родити дітей — тобто радянський народ. Ці звороти до радісного села під радянською владою, родити дітей для держави, божевільний піп, який береться до зброї та гуманний радянський лікар — це все атрибути радянської пропаганди.

Одначе героєм фільму у радянській реалії є український націоналіст-партизан. Богдан Ступка у тій ролі, мабуть, почав свою кар’єру як великий актор, а вже відомий  тоді Іван Миколайчук зіграв радянського затятого приплентача, і ця роль була відносно невдячною. Юрій Іллєнко, який керував цим процесом, дуже добре знав, що він робить.  Безумовно, була важлива і особиста підтримка Петра Шелеста. Це були часи дисидентського руху, початки революції яка завершилася 24 серпня 1991 року.

5 квітня 2020 року   

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!