9-го жовтня за ініціативи колишніх випускників Хацьківської середньої школи №71 Бориса Пономаренка та Анатолія Волошина, а також на запрошення Степанківської територіальної громади Черкаської області, село Хацьки відвідала група авторитетних представників культури та мистецтв із столичного Києва та Черкас.
Разом з ініціаторами, які приїхали зі своїми родинами, в село прибули Герой України, народний артист України Анатолій Паламаренко та народний артист України Зеновій Корінець, група поважних літераторів на чолі головою Національної спілки письменників України Михайлом Сидоржевським, керівник Черкаської обласної організації письменників Володимир Поліщук та інші гості.
Біля Хацьківського ліцею їх уже очікували голова територіальної громади Ігор Чекаленко, Хацьківський сільський староста Анатолій Миколенко, педагоги та мешканці села. Вони разом пройшли до алеї полеглих Героїв, поклали квіти та вклонилися світлій пам’яті усіх воїнів, які пішли з села захищати рідну землю і віддали життя за волю України…
Далі гості пройшли до ліцею, оглянули чисте, просторе подвір’я, спортивний майданчик та велике, добре впорядковане укриття, а Борис Пономаренко зупинився біля старенької, але живої яблуні, яку він колись садив разом з однокласниками після випускного вечора.
Та директор Хацьківського ліцею Володимир Рожелюк вже поспішав нагадати гостям, що в приміщенні ліцею їх уже традиційно чекають учні та педагоги з хлібом і сіллю. З подякою та жартами гості скуштували хліб та сіль, оглянули інформаційний куточок, великий спортивний зал, де колись, окрім спортивних занять та змагань, співав шкільний хор, ставилися спектаклі, проводилися літературні читання.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Але колишнім випускникам хотілося ще відвідати класи, де вони росли, мужніли, щоденно здобували знання та досвід. Борис Пономаренко і Анатолій Волошин пригадали веселі, часом кумедні випадки, які відбувалися в стінах школи, своїх чудових вчителів, однокласників, які вже пішли з життя, та запропонували вшанувати їхню пам’ять хвилиною мовчання…
З добрими враженнями гості виходили з приміщення ліцею, дякуючи директору, педагогам та учням за теплу зустріч, за приємну чистоту та охайність в приміщеннях ліцею.
А через дорогу тішив очі осінніми кольорами старий парк, який в далекому минулому закладали люди всім селом, ще й за участі нині присутніх колишніх старшокласників. Керівники села знайшли там примітний куточок, підвезли саджанці та запропонували гостям висадити їх на згадку. Всі разом охоче взялися до роботи, тож біля двох десятків саджанців швидко прикрасили паркову галявину. Відчувалося, що активні київські гості, керівник черкаської письменницької спільноти Володимир Поліщук, колишні випускники Анатолій Волошин та Григорій Онищенко та місцеві керівники, добре знають сільську роботу. Сільський староста щедро полив саджанці водою, а старійшина великого українського письменницького коша Петро Засенко урочисто перехрестив молоді деревця:
– Хай вони ростуть на радість людям, ховають від їх спеки та нагадують майбутнім поколінням про наші сьогоденні тяжкі, суворі, але героїчні події…
Та час спливав. О 15-й годині гості розвантажили автобус, де зберігалися більше двохсот книг, привезених з Києва та Черкас для поповнення шкільної та сільської бібліотек, люди майже заповнили просторий зал, музики налаштували інструменти і голова територіальної громади Ігор Чекаленко оголосив про початок заходу. До людей вийшов сільський хор, доповнений київськими співаками, музиканти включили підсилення і в залі прозвучали перші акорди Державного Гімну України.
Люди стоячи, поклали руку на серце і, як молитву співали наш Гімн в залі, де колись впродовж кількох віків оберігав село старий Храм, а потужні звуки його великого дзвона чули аж у Черкасах. Храм був зірваний німецькими окупантами, дзвін віряни завбачливо закопали в землі, а вільні українці, попри страшну, ганебну війну, розв’язану тепер уже рашистами, сьогодні одностайно гучно співають Державний Гімн України.
Далі керівник територіальної громади закликав усіх учасників події вшанувати хвилиною мовчання пам’ять воїнів-земляків та всіх Героїв, які ціною свого життя захищали рідну землю. Всі присутні стоячи вшанували світлу пам’ять земляків і висловили глибоку повагу та співчуття їхнім родинам.
А на сцену, заставлену книгами, які привезли в подарунок київські та черкаські гості, піднялися Борис Пономаренко та Анатолій Волошин. Вони тепло подякували присутнім землякам за увагу до школи, наголосили, що в умовах страшної війни треба бути згуртованими, відповідальними та навчати й виховувати своїх дітей мудрими, фізично сильними та активними патріотами рідної України, знати складну, часом трагічну історію нашого народу і берегти свої родинні та національні цінності.
Борис Пономаренко запросив до слова Героя України, найвищого знавця духовного Шевченкового спадку та чудового майстра українського слова, професора Анатолія Паламаренка. Люди оплесками зустріли вихід на сцену могутнього митця. Анатолій Нестерович подякував людям за те, що вони зберігають українську душу, пам’ять про минуле та про наших героїчних воїнів, прочитав кілька творів великого Кобзаря та три вірші Бориса Пономаренка на воєнну тематику.
У виконанні талановитого музиканта Зеновія Корінця прозвучали кілька музичних нот і на сцені, під оплески глядачів, з’явилася молода, талановита Аня Пономаренко, яка виконала щемку, душевну пісню «Журавочка».
Далі до слова запрошується Михайло Сидоржевський – голова Національної спілки письменників України, головний редактор «Української літературної газети», відомий журналіст, письменник, публіцист. Він поділився своїми враженнями від гімназії, від села, подякував присутнім за теплу зустріч, за стійкість у складний, можливо найтяжкий для України час. Національна спілка також зазнала руйнівних ворожих ударів по головному Будинку письменників, але живе, заліковує рани, тішить наших читачів новими талановитими творами.
– Читайте українську літературу, нашу пресу та всі разом – не втрачаймо віри в нашу велику Перемогу! — звернувся він до людей.
Разом з Борисом Пономаренком Михайло Олексійович вручив почесні відзнаки Національної спілки письменників України та Міжнародного благодійного фонду національної пам’яті України педагогам, бібліотекарям, місцевому народному пісенному колективу, керівнику територіальної громади.
А на сцені знову лунала пісня. Присутні гаряче аплодували народному артисту України Зеновію Корінцю та його талановитій учениці Ані…
Але в цей час з’явилася інформація, що за двадцять хвилин на території села буде вимкнуто світло, тому довелося скорочувати подальші виступи. Та все ж люди надзвичайно тепло зустріли виступ відомого українського поета, заслуженого працівника культури України Петра Петровича Засенка, який поділився чудовими спогадами про своїх колег-письменників та прочитав кілька кращих творів із своєї нової книги «Мій материк».
Анатолій Волошин запропонував глядачам увімкнути ліхтарики на смартфонах. І це було дуже вчасно. Бо вже при світлі ліхтариків Анатолій Паламаренко ще блискуче прочитав кілька веселих гуморесок, сільський хоровий колектив проспівав «Ой у лузі червона калина», а голова громади та староста щиро подякували своїм землякам і гостям за чудовий захід.
…На виході з будинку культури місцевий історик та громадський активіст Микола Шпак ще розповідав про козацьке минуле цього краю, люди поволі розходилися, обговорюючи приємну подію, на землю вже опускалися сутінки, а кияни все ще прощалися та ніяк не могли покинути Хацьки – щедре та багате на природу і добрих людей українське село…
Борис Пономаренко