Українську «літературу страждань» у шкільних програмах замінять на сучасних письменників – заявила міністр освіти України Ганна Новосад. Про це вона розповіла в інтерв’ю порталу «Цензор», відповідаючи на запитання про наявність у шкільній програмі депресивних і нудних творів.
Цікаво, кого пані Новосад відносить до авторів «літератури страждань»? Очевидно, Тараса Шевченка. Його «Гайдамаки» ідеально лягають у графу «література страждань». Відтак – геть Шевченка із шкільних програм! Геть Франка! Геть Лесю Українку! Геть Панаса Мирного! Геть Михайла Коцюбинського! Геть Василя Барку! Геть Тодося Осьмачку! Геть Григора Тютюнника!.. Геть книжки про мільйони убієнних Голодомором, про мільйони нещасних, стертих в лагерну пилюку, про ґвалтовне нищення української культури, про цинічну наругу над українськими колгоспниками-кріпаками з порепаними п’ятами!..
Це все — депресивні твори, які викликають нудьгу і позіхання. «Історичний мотлох» для веселих і винахідливих господарів «держави у смартфоні», які «книжок не читають».
Щось таке вже було. Але тоді замість Шевченкової «Розритої могили» запопадливі міністри тулили до шкільних програм «Загибель ескадри» Корнійчука і «шедеври» напівграмотних холуїв-графоманів.
Де тепер Корнійчук і де тепер кілька поколінь гробокопачів Шевченка?..
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
До відома 29-літньої «слуги народу» і вихованки тов. Сороса: пані Новосад, а Ви знаєте, що в цивілізованих країнах світу «літературу страждань» досі викладають у школах? А Ви знаєте, що до ізраїльського національного меморіалу Катастрофи (Голокосту) та Героїзму Яд Вашем водять на екскурсії школярів, починаючи з перших класів? Хоча там, кажуть, стільки страждань, що й дорослому важко витримати.
Нудно, правда ж, пані Новосад? Певно що не 95-й квартал.
Між іншим, не зайвим було б зробити ревізію викладання в школах і української історії. Ви навіть не уявляєте, скільки там кривавих страждань описано! Суцільна нудота!
До речі, чого це так ліберально паритися? В тій-таки історії наводяться значно радикальніші приклади заміни (авторів) «літератури страждань» на бадьорі і життєрадісні книжечки. Якщо не знаєте, то погугліть на терміни «геббельс» чи «сталін».
…Вони прийшли, щоб остаточно каструвати в нації мозок, душу і пам’ять, залишивши стравохід і пряму кишку.
Щоб зачистити територію для свого єдиного бога — Мамони.
Михайло СИДОРЖЕВСЬКИЙ