Михайло Сидоржевський. Пам’яті Євгена Сверстюка. Він був одним із кращих з-поміж нас

1 грудня виповнюється п’ять років з дня, коли наш світ покинув Євген Сверстюк — політв’язень радянського режиму,  український літературний критик, есеїст, поет, мислитель, філософ, один із чільних лідерів української національної еліти.

Один із кращих з-поміж нас, українців.

Саме про Євгена Сверстюка і його братів по духу писав Василь Стус: «…жменька нас. // Малесенька шопта»… І саме ця жменька звитяжців врятували честь України в пітьмі поневолення, явивши достойний спротив нашому одвічному ворогові – російським окупантам.

Його авторитет був незаперечний. Його мудрий аналітичний розум, пристрасне серце відданого сина рідної землі і гостре перо публіциста – вражали. Його непереборна сила волі за найскладніших обставин життя – приклад для наслідування.

Нині, коли морок тривожної невідомості знову опускається над Україною, коли королі – насправді блазні, орієнтири – в тумані, а населення, так і не ставши народом, навпомацки рухається за сліпими й нечулими поводирями, і коли, кажучи словами пана Євгена, втрачено рівень культури, який зобов’язує до сповідування вершин, ми особливо болісно відчуваємо відсутність поруч з нами й попереду нас Євгена Сверстюка. Відсутність сильної особистості, мудрого старшого друга, чесного і принципового українця. Відсутність сили, яка може згуртувати націю для майбутніх перемог.

Проте боротьба триває. І кожен з нас більшою чи меншою мірою – учасник цієї боротьби. Боротьби за нашу свободу і право жити достойно у вільній країні. Боротьби за право бути вільним…

«Життя визначається питаннями, які ти поставив там, де звично було мовчати – ніби звертаючись до кожного з нас, писав Євген Сверстюк. — Кроками, які ти робив проти течії. Світлом, яке ти засвітив серед темряви і посеред нарікань на темряву»…

Прокоментуєте?