Шестеро з десяти американців сьогодні впевнені: їхня країна рухається у хибному напрямку. Це фіксують опитування Pew Research і Gallup — довіра до інститутів влади, ЗМІ та політичних партій у США і Європі перебуває на історичному мінімумі. Західне суспільство, яке десятиліттями пишалося своєю «свободою», раптом зіткнулося з парадоксом: свобода є, а сенсу — немає.
Останніми роками криза проявилася на всіх рівнях.
Політичний — зростання популізму та розкол суспільства.
Соціальний — втрата довіри й ізоляція громадян.
Культурний — підміна цінностей симулякрами масової культури.
Коли свобода перетворюється на самоціль, вона перестає бути інструментом розвитку. Ще Еріх Фромм писав: «Свобода без змісту веде до відчуження». Сьогодні це звучить як діагноз західній епосі.
Політика Дональда Трампа стала символом нової реальності. Його повернення на арену — не просто наслідок боротьби партій, а відображення втоми мільйонів американців від еліт, глобалізму та лицемірства «універсальних цінностей». Трамп уміло використовує протест проти системи, обіцяючи «повернути Америку собі» і знову зробити її великою. Але його курс, судячи з багатьох чинників, веде не до оновлення, а до ще більшої поляризації: країна розпадається на спільноти, що живуть у паралельних інформаційних світах. Для одних Трамп — рятівник, для інших — загроза демократії. І в цьому розколі відбивається загальна хвороба Заходу: втрата спільної мови й спільного сенсу.
Приклади видно і в Європі. У Британії — Брекзит і розчарування в «самостійності», у Франції — протести фермерів і небувала криза довіри, у Німеччині та Італії (і не лише там) — зростання рейтингів правих партій. Старий континент утомився від ідеологічних гасел і вимагає конкретних відповідей — але еліти й далі відповідають тими ж деклараціями про цінності.
Економічна свобода також стала ілюзією. Формально громадяни можуть обирати — банк, іпотеку, роботу, навіть «лайфстайл». Але система кредитів, алгоритмів і маркетингу залишає дедалі менше простору для справжньої автономії. Свобода зводиться до можливості витрачати, а не до можливості бути. Соціальні мережі закріпили цей ефект: лайки замінили визнання, а різного роду «скасування» — осмислену дискусію.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Ідеологічний хаос підмінив моральну вертикаль. Те, що ще недавно було приватною думкою, стало обов’язковою позицією. Незгода карається соціальною ізоляцією, і нова «диктатура думок» виявилася ефективнішою за старих цензорів. Сенс зникає, коли все перетворюється на контент.
На цьому тлі Захід стоїть перед вибором: повернутися до свободи як відповідальності — або остаточно зануритися в керований хаос.
Протестні рухи, популісти, масова втома від еліт — не збій системи, а сигнал, що попередня модель себе вичерпала. Без відновлення внутрішнього сенсу свобода стане лише товаром — зручним, але порожнім.
Свобода — це не «я можу», а «навіщо я». І якщо це запитання не пролунає, Захід справді ризикує перетворитися на цивілізацію без змісту — формально живу, але духовно мертву.
Трамп — не причина, а наслідок. І якщо Захід не усвідомить власної свободи, наступний Трамп буде сильнішим і небезпечнішим. Небезпечнішим тому, що кожен новий виток кризи руйнує залишки довіри до інститутів і моральні бар’єри. Коли лідер дозволяє собі публічно принижувати протестувальників — навіть у провокаційній формі, — це вже сигнал зневаги не лише до опонентів, а й до власного народу. Протестувальники — це все одно його народ, і, можливо, хтось із них віддав за нього свій голос. Якщо сьогодні приниження виражається у символах, то завтра воно може стати нормою політичної поведінки. Наступний Трамп не просто скористається протестом — він почне відкрито зневажати тих, чиїм голосом прийшов до влади. Розчарування поглибиться, маси радикалізуються, а потреба у «сильній руці» й простих рішеннях зробить нового лідера харизматичнішим, агресивнішим і технологічно озброєнішим. І тоді під виглядом «порятунку від хаосу» Захід ризикує остаточно втратити саму сутність того, що колись називав свободою.