Мігель ЕРНАНДЕС
(1910 – 1942)
***
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Чорні очі, чорні.
Розкривався світ
над твоїми віями
чорними глибинами.
Погляд золотий.
Стуляється світ
над віями твоїми
чорними, дощовими.
***
Цілунок такий глибокий,
що й мертві втратили
спокій.
Цілунку нестримна сила
живущим губи спалила.
Він був глибокий до того,
що губи мілкі для нього.
Бо він ховати мерців
й плодити живих хотів.
***
Візьміть мене, візьміть.
Лишіть мене, лишіть.
Звірі, люди і тіні,
сонця і моря, і цвіть,
візьміть мене.
Лишіть.
***
Світляк в натхненні
світиться ясно.
Без чоловіка
жінка, мов згасла.
І чоловік
без жінки самітній.
Лише в натхненні
світляк помітний.
***
До моря земного мене
тягне сила невпинна:
це моя кров первинна.
На дно моря прагне мене
сила якась затягти:
небіжчику мій, це – ти.
***
Там, де це поле,
було колись море.
Воно вернеться знову.
Коли якась крапля
впаде на поле,
поле згадує море.
Воно вернеться знову.
***
Скажи із глибини
слово «люблю» мені.
Ти говориш із-під землі?
З тишею розмовляю.
Ти любиш із-під землі?
Я люблю під землею,
бо моє тіло прагне
бути з тобою завжди.
Я горю під землею,
щоб пам’ять твою осявати.
***
Війни сумні,
коли не через любов вони.
Сумні, сумні.
Зброя сумна,
коли не в словах вона.
Сумна, сумна.
Люди сумні,
коли не за любов гинуть в
борні.
Сумні, сумні.
***
Пустіть на війну мене,
мамо,
пустіть, їй-право.
Пустіть, білолиця сестро,
наречена смаглява.
Пустіть!
А коли опинюсь серед куль,
у час розлуки
шліть мені до окопу
листи й цілунки.
Шліть!
Переклад з іспанської
Сергія БОРЩЕВСЬКОГО