Степан Руданський. «Я віри ворогу не йму…»

“Українська літературна газета”, ч. 9 (377), вересень 2025

Закінчення. Початок див.: https://litgazeta.com.ua/poetry/stepan-rudnaskyj-ia-viry-vorohu-ne-jmu/

 

БАЛТА

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

Захтів москаль нашу Балту

По-московськи звати:

Давай бити в барабани,

Всюди викликати,

 

Що вже Балта – та й не Балта:

Якось гинше зветься.

Народ чує та дивує,

Як з дурня смієт[ь]ся.

 

«Коли Балта вже не Балта, –

Кажуть наші люди, –

То з дурними москалями

В нас пут[т]я не буде!»

 

Незабаром торговиця

В Балті наступала.

Москва всюди по дорогах

Чортом поставала;

 

Що христянин який їде –

То москва й спиняє:

«Как завётся этот ґород?» –

З різкою питає.

 

Тілько скаже, що се Балта, –

Пропаща година…

Як худобу, москва вража

Січе христянина.

 

Ішов якийсь дід старенький.

Москва запиняє:

«Как завётса этот ґород?» –

Старого питає.

 

А старий підняв свитину,

На землі поклався:

«Та бий, – каже, – бісів сину,

Тілько не питайся!»

15 апреля [1858].

 

НА КАЛИТКУ

Прийшов мужик до кацапа,

Сукно оглядає…

Перекинув штук зо двадцять –

Все не добирає…

 

Аж наглянув десь кармазин:

«Дай-но,– каже,– того!..»

Розвертає, оглядає:

«Се, либонь, нічого!..»

 

Вимірає середину,

Вимірав чубатий,

«От-тут,– каже,– мені виріж

На калитку, брате!»

18 апреля [1858].

 

ВІЙНА

Молотив раз у попа

Парубок Микита

Та якось там і украв

Цілу мірку жита.

 

Украв собі та й сховав…

Прийшло сповідатись –

Лихе його підвело

Попові признатись.

 

Лаяв, лаяв його піп,

Торгав за чуприну,

Наостаток і сказав:

«Отак, бісів сину:

 

Поки жита не буде,

Була б тобі трясця! –

Поти тобі не буде

Сповіді й причастя!»

 

Ніщо діяти!.. Вночі

Згорбився Микита.

Потихенько попід тин

Несе мірку жита.

 

Приніс якось до сіней –

Хату відчиняє,

Стає, бідний, у кутку,

Пари не пускає.

 

А попові на той час

Не Микита сниться:

Його сонна обняла

Тлуста молодиця.

 

Пробудився сонний піп,

Мацнув молодицю,

Підійма на животі

Білую спідницю.

 

Та й говорить: «Уставай,

Нічого дрімати,

Іде турок на війну –

Москву воювати».

 

– Та ваш турок не біда! –

Каже чорноброва, –

Коли хоче до москви –

То москва готова.

 

Що там було – звісна річ!

Кінчилося діло,

Аж Микита із кутка:

«Кахи!» – собі сміло.

 

Піп схватився: «Хто то там?»

– Я, – каже Микита, –

Отcе, – каже, – вам приніс

Вашу мірку жита.

 

«А давно ж ти, – каже піп, –

До хати забрався?»

– А давно! ще на війну

Й турок не збирався!

 

«Неси ж, – каже, – то назад

Та спожий, на щастя,

А я тебе взавтра й так

Пущу до причастя…»

8 июня [1859].

 

ЧТО СМОТРИШЬ?

Стоїть собі кацапчук,

Тілько поглядає,

А кацапка мимо йде

Та його питає:

 

«Што ты смотришь, – каже, – так?

Словно єть желаешь?»

«А нешто ты, – каже той, –

Разок пазваляешь?»

 

«Да уж энти, – каже та, –

Я разочки знаю!..

Да кали уж просишь так –

Что уж? – пазваляю!»

19 июня [1859].

 

ДОБРИЙ ЧОЛОВІК

Здибалося два кацапи:

«Здаров брат!» – Здарово!

«А где батька?» – Павесили!

«Неушто?» – Ей богу!

 

«За што ж ево павесили?

Нешто он папался?»

– В хахлацкую багамольню

Как-то раз забрался

 

И там тольки узял ризу,

Шапку с Микалая

И ту чашку, что пастом поп

Хахлов напавает.

 

«Ах, сукины-ж ани дети!

Бога не имели!

Вить, добрава челавека –

И то – не жалели!…»

РУБЛЬ МЄДЬЮ

Серед ліса два кацапи

Діда запинили;

Не гадали й не питали, –

Взяли та й убили.

 

Огляділи: лиш копійка!

Один спам’ятався.

– Эх, дасада! за капейку

Вбили! – обізвався.

 

– «Эх, мой братец! – другий каже:

Что тут за дасада?

Вить падумай: на рубль медью

Тольки сто душ нада!»

20 июня [1859].

 

ТО-ТО ЛЮБО!

Завів кацап христянина,

Зарізати хоче.

Зв’язав йому назад руки,

Ніж широкий точить.

 

А кацапчук-семиліток

Мало не брикає;

Кругом скаче коло тата

Та все примовляє:

 

«Да полно уж тачить, батька!..

Будет с нево, будет!..

Режь же, батька! то-то любо,

Как трепатьса будет!»

20 июня [1859].

 

КАВИРЯЛОВ

Катерина у вікно

На низ поглядає…

А там її через зад

Якийсь і катає.

 

– Хто? – питається вона.

– Салдат Кавирялов!

– Кавиряй, брат, кавиряй!

Будешь генералом!

21 июня [1859].

 

НЕШТО ЛГУ?

Сидить москаль на стільці,

Аж куриться – бреше;

А ляхва кругом стоїть,

Тілько вогню креше.

 

«Вот, – прибріхує москаль, –

Раз была патеха!…

В адне сутки пятсот вёрст

Я верхом праехал!»

 

– Ale to nie może byc! –

Якийсь обізвався.

«Как не может! нешто лгу?!» –

Москаль запитався: –

 

Да знаете-ль, что в Маскве

Адин мне не верил:

Так за это я ему

Рожу перемерил!…»

 

Тогді ляшок позадгузь:

– A powiedż mnie, panie!

Czy tym koniem jechał pan

Że stoje na stajnie?

 

«Этим самым, что теперь».

– Niech że pan przebacze!

Bo ten koń nie to pięćset

A tysiąс przeskacze!

24 июня [1859].

 

МОСКОВСЬКА СПРАВА

Звісно, прізвиська в ляхів

На «ський» та на «овський»;

Але москаль, що діпне,

Верне по-московській.

 

Ото колись москалі

Перепись складають;

Питаються двох ляшків:

«Как вас называют?»

 

Ото й каже їден з них:

– Ja Paulin Gruszecky.

– A ja, – другий підхопив,

Maryjanek Klecky!

 

«Пиши ж ево, – каже той, –

Адин – Павел Грушкин,

А другой… другой… другой…

Ну! – Мирон Галушкин!…»

 

Ті біднії і кричать:

– Dla Boga! Co chce ie?

Familię naco nam

I imię psujecie?

 

А той тілько: «Да малчать!

Что тут за расправа!»

Оттака-то, коли хоч,

Московськая справа!

24 июня [1859].

 

До друку підготував Сергій Гальченко

 

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматіhttps://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua

Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.