РЕЦЕНЗІЯ НА КОЛЕКТИВНИЙ РОМАН-ПЕЧВОРК «ВРЯТУВАТИ БІЛОБОГА»
«Спочатку ти маєш зрозуміти, що сон і реальність ‒ це дві сторони одного дзеркала. Те, що ти змінюєш уві сні, може змінити світ. Але не кожен може впоратися з такою силою»
(с) «Врятувати Білобога»
Ведучи мову про роман «Врятувати Білобога», написаний у жанрі колективний роман-печворк, необхідно розглядати його не просто як літературний твір, а як унікальний творчий проєкт. Адже на відміну від умовно традиційних одно-, дво- чи кілько- співавторних робіт, печворк має особливу концепцію, запорукою втілення якої є саме множинність співавторів. Ця колективна форма творчості, винахідником якої є Сергій Батура, перетворює процес написання на літературний експеримент та платформу для реалізації юних талантів.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Ключова ідея проєкту ‒ це злиття різних голосів та бачень в єдине, хоча й строкате, полотно. Саме ця мозаїчність стає джерелом дивовижного буяння уяви.
Тематика сну та змінення реальності через нього, винесена в епіграф, є наріжним каменем оповіді та вдалим авторським прийомом, що дозволив об’єднати несхожі авторські стилі. Різнобачення авторів особливо яскраво проявляється навіть у тому, як саме божественна сутність проникає у сни героїв: від дотиково-візуального («Ніби затуманюючи розум, біла тінь підкрадається, огортає мою ногу…») до чисто аудіального сприйняття («Нічну тишу розрізав схвильований голос Білобога»; ««Мені снилось щось незрозуміле і тривожне, а слідом почула голос. Він лунав десь у голові, але дуже чіткий.»).
Поміщення основної дії у простір сновидінь дало юним авторам необмежену свободу для творчості. Сон ‒ це місце, де немає жодних логічних кордонів, де можлива будь-яка магія, що робить роман особливо привабливим для дитячої та підліткової аудиторії, яка жадає казки та дива. Не дивно, що роман сповнений чарів: тут фігурують як матеріальні артефакти (чарівні окуляри), так і абстрактні предмети-символи (ключі світла, життя й надії). Наявні й цікаві фентезійні локації, приміром, Ліс Осколків.
Сюжет апелює до вічної боротьби добра і зла, закодованої у слов’янських міфологічних образах Білобога та Чорнобога. У цілому, однією з найважливіших місій колективного роману-печворку є ознайомлення юного читача з пантеоном і пандемоніумом предків. Звернення до рідної міфології — це не просто сюжетний хід. Це відновлення зв’язку поколінь та культивування національної самосвідомості. Вплітаючи божества, такі як Білобог, Чорнобог, Сокіл-Рід, у захопливу казкову канву, автори ідеї твору дають дітям змогу сприймати ці архетипи не як сухі історичні факти, а як живих героїв, з якими можна взаємодіяти. Тут і Лісовик та «його очі, схожі на розпечене вугілля», і Мавки, і Дуб мудрості, і Морена. Таким чином, міфи та вірування предків (і, як ж без цього, інкрустовані в них авторські дитячі художні деталі) стають цікавими та актуальними, формуючи глибоку повагу до власного культурного коріння.
Цікавим елементом, що полегшує сприйняття складних божественних образів, є їхнє орнітологічне відображення: божества-птахи, представлені через номени Лебедів та Сокола-Рода. Навіть згадки про інших птахів, нехай і буденних (курка), додають тексту життєвості та фольклорної грайливості.
Надзвичайно важливим філософським посилом колективного роману-печворк «Врятувати Білобога» є цитата: «якщо не діяти, темрява поглине все, навіть найдорожчі спогади про світло». Це заохочення до активної позиції та боротьби за збереження всього цінного, що є у світі, навіть якщо це відбувається лише уві сні.
Особливої уваги заслуговує розв’язка-епілог роману. Вона свідомо уникає традиційного для фентезі шляху знищення, братовбивства чи вічної ненависті. Натомість, фінал оспівує покаяння Чорнобога, примирення та Любов.
Ця розв’язка дає потужний гуманістичний урок: справжня перемога полягає не у знищенні ворога, а в його перетворенні та гармонізації. Фінальна сцена, де брати отримують нові пір’їни, символізує єдність протилежностей та потенціал для створення нової, досконалої гармонії: «Білобогові крила тепер були схожі на клавіші рояля, але він також зрадів їм, адже знав, яку чудову музику можна створити завдяки їм».
На підставі аналізу роману та його офіційної концепції, можна стверджувати, що проєктові «Врятувати Білобога» вдалося повністю дотриматися всіх закладених ідей та завдань, перетворивши множинність авторських голосів на структурно цілісний твір. Ключовий успіх полягає в тому, що основна тема протистояння Білобога і Чорнобога та ідея можливості гуртом здолати несправедливість були майстерно вплетені в концепцію сновидінь, де юні автори, розповідаючи про свої зустрічі з ув’язненим, активно протидіють головному антагоністові, який, згідно з концепцією, дратується від їхніх голосів.
Колективний роман-печворк «Врятувати Білобога» ‒ це не лише захоплива казка, а й документ творчої сміливості, що демонструє здатність колективу авторів створити глибокий, оптимістичний та життєствердний урок, що «світ має надію, допоки лунають дитячі голоси».
Рецензент:
Валентина Богатько, філологічних наук, доцент кафедри української мови, заступник декана з виховної та соціальної роботи факультету філології й журналістики імені Михайла Стельмаха Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського