У тобі є щось схоже на небо,
щось схоже на птахів.
У тобі сплелись ДНК усіх поколінь!
Ти віриш, ти знаєш,
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
бо не можеш не знати,
що ми – хитросплетіння
двох незримих світів!
Ти – поєднання свободи та сили,
таке ж, як у всіх жінок-Матерів!
Жіноцтво країни так мужньо красиве! –
бо душі їх зіткані з вільних вітрів!
І хай знову тривають атаки –
Ми здолаємо тих, хто геть знавіснів!
Квітує пролісок завзято,
віщує птаха перемогу!
Весна іде! Весні дорогу!
Шануйте, люди, матерів!
Бо в них є сила, Богом дана,
Ніким неспинна, первозданна!
Могутня, Сонцем осіяна!
Шануйте, люди, матерів!
****
Жили люди своїм життям
Пили каву, садили городи.
Але прийшла в країну війна,
Й вони одягнули форму та
Взули берці на міцній шнуровці.
Вдома залишились мрії,
Недоспані лишились сни,
Дітей своїх не доводили
В зоопарки та у дитячі садки.
Хтось так і не отримав зізнання,
Хтось комусь напам’ять вірші
Симоненка не прочитав.
Хтось залишив вдома візу в Канаду,
На яку так довго чекав.
Комусь лише сниться кава,
Хтось у шанцях рахує зірки.
Жили люди раніше, не знали
Кровавого горя, про війну лиш
Дивились фільм,
Війна як багато сліз у цьому слові,
Як від слова “війна” болить…
Нікотиновий дим
ікотиновий дим.
Ти натомленим поглядом
дивишся десь перед себе.
Вже повертається клин
птахів у весняному небі.
Рація шелестить,
і булькоче завчене слово…
Ще такий молодий,
а вже посивіли скроні.
Втомлено скажеш у рацію: «Плюс».
Хоч в душі все мінус дванадцять.
Не таку ти хотів весну
у свої буремні двадцять…
***
Очі мріють виспатись.
Руки жадають тепла.
Ноги і плечі втомлені –
Просто зняти хочуть тягар.
Люди, у піксель вдягнені,
Змучені від війни,
Теж вже усі втомилися,
Навіть більше, ніж ти.
Ти мені болиш…
Ти мені болиш в районі Мар’їнки.
Десь в міжребер’ї Знам’янки,
Десь між Бахмутом і Бучею,
Де душі невинні змучили.
Ти мені ятриш рани всі
Десь у забутому полі Старичів.
Ти мені печеш, аж болить голова,
Десь в районі непокірного Мощуна…
Іноді байдужість – вбивство,
Часто донати – зброя!
Щоб припинити звірство,
Треба стати Героєм!
Часом співчуття – то мізер,
І цього недостатньо буває,
Бо лише споглядання й сльози
Війн і бід не спиняють!
Яблуко свободи
Яблуко свободи впало в долоню.
Очі переповнило море сліз!
Чоловік із поглядом, сповненим болю,
Тихо яблуко їсть…
Руки, які кували свободу,
Пальці, які відчували полон,
Дивляться в душу –
Шукають там совість? –
Тричі проклявши війну…
Яблуко свободи впало долу.
Очі переповнило море сліз.
Чоловік із поглядом, сповненим болю,
Тихо омріяне яблучко їсть…
****
Знаєш, ангели живуть поряд із нами…
Стиха до нас промовляють словами,
Ніжно нас обіймають за плечі,
Коли щось на душі бентежить.
Янголи живуть поряд із нами,
Тільки ми називаємо їх «МАМИ».
Мамі
Прийти на прощу, впасти на коліна.
Бо ти єдина, тільки Ти
Моя найкраща, чиста, мов святиня,
Мій персональний Ангел на землі.
Тобі вклонюся низько і заплачу.
Пробачте, мамо, за усі гріхи,
За те що, словом Вам наношу рани –
Простіть, матусю. Ріднесенька, прости!
Нехай Господь дарує Вам благії літа,
Свята ж Марія дбає з висоти…
Спасибі, небо, бо я таки щаслива! –
За те, що поряд, мамо, Ви.
***
Заживемо
Згодом,
Наче не було боляче
Наче сіль сірих буднів
Ран не ятрила.
Заживемо, загоїмось,
Відновимось, зможемо!
Бо нас українська мати
зростила!
****
Світ дуга,
у якій розгортається драма
Кожен другий напівживий
Після новин.
Лавина смутку ллється з екранів
росія й Європу хоче убить.
Місто вкрили сірі тіні
На обличчі війни слід,
Очі бачили жахливі вирви,
Радість на фото в зіницях горить.
Ніч засинає, заколисує мрії,
Трохи сказились і люди, і світ.
Ходять планетою байдужі сновидці,
Спостерігають як гинуть найкращі
З людей.
Світ байдужа стіна холодна,
Чути стогін, крик і плач
Ти не хвилюйся
Ми все ж безсмертні
Подвиг сміливих
Живе у віках!
Геть усі хмари
Нехай живе воля!
Хай згине усіляке зло!
Сонце сходить,
Прокидається совість,
Від вірусу байдужості
Серця зцілить любов.
Світло навколо пробуджує
Мудрість,
Добро подолає усі жахи,
Що ж тримайся Європо,
Бо тепер вже й тобі треба
Хрест цей нести!
Місто заквітло буйно
Каштанами, вітер
Український співає гімн,
Більше не буде зла
На планеті цій,
Бо люди знову навчились
Бути людьми!
***
Мої точки опори у вихорі війни –
Мої внутрішні духовні стовпи,
Бог дає нам силу і цей хрест знести.
Світлі люди поруч, щирість і добро
Все то нам дарує радість і тепло.
Щастя -многогранник,
Завжди нас знайде,
Навіть у часи тривожні, як війна іде.
Внутрішні опори – внутрішня броня,
Змога прокидатись і жити це життя.
Темрява зникає , коли жива душа,
Ти сам собі опора, це твоє життя!
Рід тобі шепоче: “ Улюблене дитя,
В дар тобі даємо захист і любов,
Вір, молися Богу і твори добро! “
Внутрішні опори наші два крила-
Вірна дружба і твоя сім’я.
Людяність долає трунки всі війни,
Внутрішні опори легко віднайти.
Що ти обираєш , те твій парашут,
Головне ніколи не змінюй маршрут.
Бо дорога завжди сили додає,
Шлях завжди осилить той, хто далі йде
І нехай ніколи відчай не зросте,
Можеш добре щось вчинити?
Це тебе спасе! Бо добра насіння
Завжди рятівні, можеш щось зробити –
То допоможи!
Внутрішні опори -то не скласти рук,
Завжди допоможе тобі справжній друг,
Разом що є духу, разом до мети,
Добре що є друзі-маєш сили йти.
*****
Книготерапія, вірші і коти, кава
Подорожі, ліс, сонце, доброта,
Щирість розмов, віра і краса.
Світ живий і радість попри все,
Бог благословляє все живе.
Віра то є сила, сила то добро,
Неодмінно переможе все в
житті Любов.
Діти нас навчають радощам щодня,
Треба вчитись жити як живе дитя.
Мудрі старі очі теж пізнали світ-
Треба бути вдячними людьми.
Нас перевіряють чи дійшов урок
Чи ти будеш байдужим чи зробиш добро?
Світло завжди сяє навіть крізь пітьму,
Внутрішні опори під час війн то
Дати відсіч злу.
ЗСУ допомагати -це теж дає ресурс,
“Менше слів, а більше справи,”
Ось який мій курс.
****
Фототерапія, психологія, вчителювання
Метафоричні карти і веселі жарти.
Оптимізм і віра, бути все ж добру
Внутрішні опори -радіти, що живу.
Радість і надія в краще майбуття,
Посмішки і сльози то таке життя.
Головне ніколи не толерувати зло.
Кожен робить вибір,
Найперший закон і опора в житті
То Любов.
До життя, до країни , до всієї землі,
Для тих хто чужий і хто рідний,
Любов до свободи, до рідного слова,
До тварин і усього живого.
Коли в час німої самоти шукатимеш
Свої опори, ти просто серце для світу відкрий
І живи!
Байдуже на бренди, на статуси,
Марки, регалії, на вік, на доходи,
Та інші реалії,
Найперше у всьому добро,
У час війни треба множить його,
Гармонія світу то єдність сердець,
Любов, Добро та Віра завжди врятує тебе…
І навіть, якщо здається немає вже сил,
А світ до неможливості зіпсувався й прогнив,
Ти стань маяком, яскравим вогнем,
Будь Воїном Світла і йди лиш вперед!
Сій зерна добра, люби це життя,
Тоді неодмінно закінчиться зі світом війна,
А згодом зусилля дають результат,
ЗСУ допоможе нам орду цю спинити,
Але у боротьбі з демонами
Треба світлом лишитись.
****
Усім родинам , які чекають та сподіваються присвячую…
Каспійське море лише калюжа,
Лише Богу відома ціна молитв,
Кожну суботу Вона з плакатом
“ Поверніть моє серце з війни”
Курськ її рана болюча, що
знову і знову пече і кровить.
Їй кажуть: Він безвісти зниклий,
Шансів мало, що лишився живий,
Але хто кохає не може забути,
Бо душа шукає душі,
Світло темряву завжди здолає,
І у храмі знову горить свіча,
Тільки свята Богородиця знає,
Як вірить і чекає Вона.
Зниклий безвісти – не означає забутий !
Біль то ознака живої душі,
Як побачите Її знову з плакатом
То разом з Нею Небо моліть,
Хай святі всі стануть на захист,
Щоб була радість, а може спокій душі,
Зниклих безвісти дуже чекають, щоб
Нарешті знайти…
© Ластівка вільного неба