“Українська літературна газета”, ч. 8 (376), серпень 2025
Мати. У небі пролітають журавлі,
А я шукаю серед них знайомі риси…
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Свого синочка, що вернувся на щиті,
Який лише у пам’яті лишився…
Син. Пробач, матусю, обіцяв вернутись,
Але війна забрала із собою…
На тебе тепер з неба подивлюся,
Так швидко вкрилася, рідненька, сивиною…
Мати. Мій любий сину,
а там в хмарах тепло?
Тебе з любов’ю обіймає рай?
Я б теж перетворилася в лелеку
І полетіла би до тебе, в інший край…
Я б теж злетіла птахою до неба,
І серце б віддала без зайвих мук…
Аби лиш доторкнутися до тебе…
Аби відчути твого серця стук…
Аби всім серцем міцно обійняти,
Відчути твою мужність, ласку, силу,
Рукою волосся пом’яти кудлате,
Аби не почути те кляте «Убили…»
Син. Не треба, матусю, не плач, не сумуй,
Я часто до тебе летітиму з вітром…
Ти очі заплющ і мій погляд відчуй,
Я буду з тобою вві сні говорити…
Я буду для тебе осіннім плащем,
Червоним світанком в обіймах ранкових…
Я буду для тебе весняним дощем…
І зіркою в небі очей серпанкових…
Мати. Я буду молитись за всіх, хто в бою,
За кожного хлопця-солдата…
Ніхто не поверне дитину мою,
І «мама» мене вже не звати…
Та коли полонених повéрнуть до нас,
Дивитимусь в очі ласкаві…
Я з іншими мамами стрічатиму вас,
Хоч знаю – мого там немає…
Але ж серед них не існує чужого,
Обійму усіх тих, хто вернеться…
І може, коли підніму очі вгору,
Мій сокіл мені усміхнеться…
03.11.2024
* * *
Вірш присвячується загиблій від російського дрону 15-річній дівчинці Марії Троянівській та усім янголам, яких забрала війна…
Дівча, що вчора обіймало свого тата,
Сьогодні вже ніколи не воскресне…
Так швидко в тебе виросли крильцята,
Та не туди вони тебе понесли…
Моя маленька дівчинко, прокинься,
І пробуди мене з страшного сну…
Ти ж ніби тільки вчора народилась,
Та віддала життя через війну…
Моя маленька дівчинко, ти де?
На якій хмарі душу поселила?
Твоя сім’я щодня до тебе йде,
На небо дивиться й сидить біля могили…
Моя маленька дівчинко, ти мрій!
Можливо, хмари вміють чути мрії…
Чи ти лишила їх серед руїн?!
Чи та ракета твої мрії вбила?!
Моя маленька дівчинко, прости,
Що я така ж, як ти, лиш трохи старша…
Але дітей не здатна зберегти…
Мені у цьому світі також страшно…
Моя маленька дівчинко, скажи,
Як там на небі? Скільки живе світла?
Ви не повéрнетесь ніколи вже сюди,
Бо тут зникає поступово слово «жити»…
Моя маленька дівчинко, а ти
Хотіла стати лікарем з дитинства…
Мабýть, на небі треба лікарі,
Бо в цьому світі лиш суцільні вбивства…
Моя маленька дівчинко, бувай…
Ти серед янголів, немов у себе вдома…
Тепер твоє життя обійме рай…
Тепер у тебе все буде чудово…
Не буде сліз, проблем, звуків тривоги,
Забудеш пекло, що несла війна…
А якщо вдасться, підлети до Бога,
І запитай, коли прийде весна…
І пробуди Його у тому храмі,
Заглянь у очі й тихо попроси,
Щоб діти не втрачали тата й маму,
Щоб не ховали своїх діточок батьки…
Бо ця війна нікому тут не треба…
Ми маєм ловить світло від життя…
Але чомусь до себе манить небо
Тих, хто не встиг пожить, хто ще дитя…
Моя маленька дівчинко, все буде…
Ти ж назавжди залишишся дитиною…
Тебе таку запам’ятають люди…
Тебе знайшли таку і під руїнами…
Моя маленька дівчинко, лети,
Тепер ти не відчуєш болю й втоми…
Моя маленька дівчинко, живи
На небі серед янголів – в новому домі…
27.10.2024
НЕБО
Розстріляне. Втомлене. Латане.
Пригнічене. Часом померкле…
Сивіє разóм із солдатами,
Четверту весну з ними в пеклі…
Вночі розривається криком,
На ранок птахів підіймає…
Сумує за втраченим віком…
Планету дощем поливає…
То білими хмарами вкриється…
То димом ракет захворіє…
То сонячним світлом омиється…
То зоряним килимом вкриє…
Його накривають шахедами…
Його розривають на шмáття…
Воно на межі із ракетами…
Та вірить не хоче в розп’яття…
Там діри від градів… Там жах…
Там сонце у Бога сховалося…
Та небо змальовує шлях,
Щоб янголи в нього здіймалися…
До нього відносять молитви…
До нього найкращі злітають…
До нього звертаються діти,
І схожі хмаринки шукають…
Якби затулити руками…
Щоб янголи наші воскресли…
Аби тільки небо не впало…
Аби цю війну перенéсло…
24.05.2025
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.