Одна з нестерпних проблем української держави – це щоденна, безкарна і руйнівна брехня.
Брехня пропагандистів у Марафоні та інших телеканалах, що ведуть війну в ефірі. Люди з передової кажуть, що особливо нестерпно чути про розробки (поставки) нових потужних систем зброі, які є хіба що у випусках новин.
Брехня блогерів у Ютубі взагалі стала неймовірною – особливо кричущі заголовки, після яких неможливо не глянути на цю «сенсацію» і потім не вилаятися на цих міфотворців, які таким чином заробляють на мільйонних переглядах своіх інсинуацій.
Брехня чи замовчування у вітчизняній статистиці, яка не називає жодних реальних показників і не дає жодних цифр – ні кількості загиблих у тилу, ні на фронті, ні по цифрах міграції чи еміграції.
Брехня, або відсутність інформації про те, хто з публічних осіб, як і куди приписаний і де «служить» на папері, і хто потім найбільше буде бити себе в груди, увішані орденами, і кричатиме про героїзм.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Нарешті, брехня на рівні побутової злочинності, яка заполонила країну. Факти і подробиці кримінальних злочинів є закритими – і це дає можливість зростанню корупціі у правоохоронній сфері.
Останній приклад – вбивство в Шаргороді вчителем двох старшокласників, яке так обурило громадськість. Але ніхто не знав обставин, – а вони в тому, що ці старшокласники, за деякими даними, згвалтували і поглумилися над рідною людиною цього вчителя – і він таким чином здійснив акт самосуду.
Чому самосуд у державі стає можливим чи навіть єдиноправильним? Та тому, що ніхто в краіні більше не довіряє правосуддю – все вирішують хабарі чи впливові звʼязки. А відсутність усієї правди у відкритому доступі дозволяє ловити рибу у мутній воді.
Так, я розумію, що правда може виявитися дуже страшною – у своїй підлості, цинічності чи некомпетентності, але ховаючи її, ми прирікаємо Україну на катастрофу – моральну, етичну, організаційну і загальнодержавну. Бо якщо в мирні часи, все якось працює, ніби за інерцією, то у воєнні часи все це нагадує керування автомобілем із завʼязаними очима.
Передбачаю, що дехто напише – а якої правди ви хочете в епоху постправди? Правда – це те, що зручно або вигідно комусь в той чи інший момент нашого існування!
А ще є ті, хто казатиме: ви наївний? яка правда під час війни, ви хочете нашої поразки? Гадаю, ми зазнали поразки, коли перестали відрізняти, де правда, де брехня. І якщо вже про війну, то на глибинному рівні, правда додає сили, тоді як брехня тільки віднімає.
І, зважте, брехня і правда мають причинно-наслідковий зв”язок. Тому не дивуйтесь, коли за вчорашню брехню розраховуються сучасники, а за сьогоднішню брехню платитимуть нащадки. Так це працює!
Нагадаю з цього приводу останні рядки одного вірша: “Правд у людей багато, а у народу – одна!”
А найголовніша і найбільша за масштабами брехня – це те, що широкомасштабну і нищівну війну ще й досі не назвали війною в юридичному сенсі. Вона й досі чи то СВО чи то АТО. А відтак і відповідальність за злочини, незаконні дії чи неправомірні рішення в ході цих подій матимуть інші формулювання, іншу міру відповідальністі, інші вироки. Іншими словами,суспільство не зробить достатніх висновків.
От що з цього приводу сказано в Святому Письмі: «Гнів Божий зʼявляється з неба на всяку безбожність і неправду людей, що правду гамують неправдою».
Р/S: Не виключаю, що під цим постом буде багато некоректних, грубих чи образливих коментарів від людей, що так чи інакше зав”язли в цій брехні. Вони самі себе покажуть…
Передрук зі сторінки А.Матвійчука на Facebook