“Українська літературна газета”, ч. 8 (376), серпень 2025
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Міф про коваля-змієборця
Іноді образ Кия як «палиці» або «молота» порівнюють із Перуном і пов’язують із т.зв. «основним індоєвропейським міфом» – про перемогу бога грому над водним змієм. Цій парі у слов’ян відповідали Перун і Велес. Названий мотив наявний в українській легенді про Кирила (Микиту) Кожум’яку.
Батьки трьох братів у розглянутій нижче вірменській версії легенди про заснування Києва будують місто Вішап («водяний дракон»), що нагадує краківського дракона та змія, переможеного Кожум’якою.
У зв’язку зі змієборчим міфом Кия інтерпретували як «божественного коваля». Однак, по-перше, літописна оповідь про Кия не містить навіть натяку на змія або перемогу над ним. А, по-друге, як виявляється, образ Кия не тільки як «палиці», а й як «молота» є вторинним.
Навряд чи дає щось для розуміння легенди запропоноване ще на початку ХІХ ст. порівняння Кия з дідом Карла Великого Карлом Мартеллом («молотом»), який правив у VIII ст.
Скандинавська версія: три брати, Сванхільд, Йонак
Либідь київської легенди давно порівнюють зі скандинавкою Сванхільд («лебідь-битва») – дружиною короля давньогерманського племені готів (що мешкали й в Україні) Германаріха (правив у IV столітті). Король звинуватив дружину в невірності й наказав розірвати її кіньми. Брати Сванхільд Хамдір та Сьорлі спершу вбили свого молодшого брата Ерпа (ім’я якого нагадує Хорива), а потім помстилися королю за сестру, завдавши йому смертельних ран. Ім’я старшого брата Хамдір зіставляють із германським словом hammer «молот» (маючи на увазі Кия). Ім’я Сьорлі нагадує англійське swirl, норвезьке svirla «крутитися» й може натякати на змію. А ім’я їхнього батька Йонак розуміють як слов’янське слово юнак (у південних слов’ян означає «витязь, герой, богатир»). Інша можливість – порівняти це ім’я з іменем деревлянського князя Мал.
Між іншим, тут з’являється змій: скандинавська форма імені Германаріха Йормун-рек дуже нагадує ім’я міфологічного змія, що оточує світ, – Йормун-ганд. Убивство Германаріха-Йормунрека («змія») братами (серед яких Хамдір «молот») можна розуміти як утілення змієборчого мотиву.
Либідь, Лебідь Біла та левада
Порівняння київських і скандинавських трьох братів і сестри однозначно показує, що київська Либідь – усе-таки лебідь. Однак Сван-хільд (Svan-hild) «лебідь битви» (ім’я схоже на епічний поетизм давніх скандинавів – так званий кенінг), на наш погляд, – викривлення або образне переосмислення іншого скандинавського жіночого імені Сван-хвіт (Svan-hvit) «лебідь біла». У давньоскандинавській міфології є персонаж і з таким іменем – це одна з валькирій. Біла лебідь – образ, спільний для фольклору слов’ян і германців.
Культово-міфічний образ водоплавного птаха дуже глибокий і сягає ще Трипілля. Біла лебідка – персонаж українських та інших слов’янських чарівних казок. Марія Лебідь Біла – дружина-антагоніст витязя в билині про Михайла Потика («птаха»), що втілює міфологічний мотив поєдинка птаха і змії. Ця билина, де герой у могилі дружини Лебеді Білої вбиває змію й воскрешає дружину, ідентична грецькому міфові про Поліїда («хто багато відає»), що в могилі критського царевича Главка («блискучий; сова») вбиває змію й воскрешає хлопця (можливий вплив грецького сюжету на слов’янський). У варіантах билини про Михайла Потика зображені троє братів, один із яких гине, і невірна дружина Лебідь Біла – що ідентично германському епосові про загибель одного з трьох братів і невірну дружину Сванхільд. Невірна дружина Біла Лебідь фігурує й у билині про Івана Годиновича (з германськими ці мотиви порівнює Михайло Брайчевський).
Біла лебідь – сталий вислів («фольклорна формула»), компоненти якого пов’язані між собою: слов’янська назва лебедя походить від індоєвропейського позначення білого кольору (латинське альбус «білий» тощо).
Символіку лебедя як «білого» можна пов’язати з найдавнішою писемно зафіксованою назвою слов’ян венеди (похідною від гіпотетичної спільної назви західних індоєвропейців, первісне значення якої, можливо, збереглося в кельтському корені вінд- «білий»). Натомість ім’я іншого слов’янського племені анти (за Михайлом Грушевським – безпосередні предки українців) іноді порівнюють із давньослов’янським словом онть (від давнішого ант-) «качка». В принципі, лебідь може бути синонімічною заміною («міфічним синонімом») качки. Водоплавний птах – культовий об’єкт трипільської культури (дослідження Наталії Бурдо). Існує версія, що початковою є тільки пара Кий (коваль) – Либідь (водяна діва-лебідь) із паралелями в південнослов’янських піснях та германській міфології. Візантійський історик Прокопій Кесарійський серед ранньослов’янських божеств називає тільки «єдине божество, творця блискавок, що є владикою над усіма» та «річки і німф», що може вказувати на Кия-Перуна і Либідь-лебідь. У середньовічного польського історика Яна Длугоша Кий названий Kyg, що може свідчити про вплив тюркського слова kugu «лебідь» (звуконаслідувальна назва, порівняймо давньослов’янську назву голосу лебедя кикати). Згаданий у «Слові о полку Ігоревім» водоплавний птах чернядь відчувається як антипод лебеді, протиставлені як «чорний» – «білий».
Слід зважати на можливості міфопоетичного порівняння корабля (зокрема й дніпровського) з водоплавним птахом.
Ще однією асоціацією Либеді є левада – річкова долина. (від грецького слова лівадіон «вода, водойма, поле, пасовище», що нагадує київську болонь, Оболонь). Тут може йтися про міфологізоване протиставлення гір і річки, долини, води. Порівняймо згадану вище пару «коваль» (давніше «гора», асоційована з «блискавкою», «громом»: Перун «блискавка» споріднене з хеттським peruna «скеля») – «діва-пташка». У Києві відоме протиставлення Гора – Поділ (наприклад, літописна стаття під 946 р.), у багатьох населених пунктах є город (укріплена фортеця) і місто (неукріплена околиця). Згадаймо річкові розливи на Подолі, де посад виник лише у другій половині Х ст. Отже, запозичене з грецької мови слово левада цілковито підходить для характеристики Подолу. Неясно, чи можна порівняти імена сестер Лібуше і братів Либеді (Казі, засновниця граду Казин – Кий, Тета, засновниця граду Тетин – Щек).
Ім’я давньокиївського воєводи Свенельд (варіант – Свенгельд) може бути чоловічою формою імені Сванхільд. У «Велесовій книзі» згаданий воєвода Лебедян, якого можна порівняти з воєводою Свенельдом. Угорський воєвода ХІІ ст. Лебідь згаданий в Іпатському списку літопису – від його імені походить назва однієї з угорських прабатьківщин Леведії.
Готська версія: два брати й Сунільда з племені росомонів
Готський історик Йордан-Йорнанд виклав варіант вищезгаданої легенди в середині VI століття. У його версії сестру звуть Сунільда, братів – Амміус та Сарус. Вони належали до племені росомонів («руських мужів»?).
«Кведлінбурзькі аннали» (німецьке історичне джерело початку ХІ ст.) називає братів Хемідус, Серіла та Адаккар (останнє ім’я натякає на германського вождя Одоакра, що скинув з трону останнього римського імператора в V ст. – Одоакра деякі середньовічні джерела називали слов’янином).
Деякі з цих імен нагадують міста, згадані давньогрецьким географом Птолемеєм у Сарматії в районі течії Дніпра – Азагорій, Амадока, Сар, Серим, Метрополь. Чи не всі ці міста різні дослідники пробували ототожнювати з Києвом (наприклад, Азагорій – *Загор’є у зв’язку з Київськими горами, Сар вірменською «голова» в контексті здогадно вірменської іншої назви Києва Самватас, Метрополь – «мати міст руських»).
Столиця готів Данпарстад «Дніпрове місто»
Іще в ХІХ ст. деякі дослідники припускали, що легендарне (відоме зі скандинавських саг) головне місто готів (Данпарстад – «Дніпровське місто») – це Київ. Однак Чорний ліс (Мюрквід) і скеля, згадані в епосі разом із цим містом, могли бути розташовані значно південніше за Київ. На припущення Бориса Єрофалова (у його книжці «Римський Київ») про прямокутне планування на Подолі як спадщину римського табору Михайло Відейко (усне повідомлення) зауважив, що це теоретично могла бути готська копія римського плану міста (Хозарська фортеця Саркел, побудована візантійцями, також мала форму чотирикутника). Однак, за словами Михайла Відейка, «оскільки в давнину Поділ був заливною лукою, то навіть найбезумніший римський імператор не наказав би будувати табір на затоплюваному березі Дніпра». Утім, як підкреслює Сергій Климовський, за 30 років розкопувань Подолу жодна римська монета не була знайдена. Він же відзначає, що артефактів черняхівської культури (пов’язуваної з готами) в Києві також майже немає. Однак Олексій Комар (у статті «До дискусії про походження й ранні фази історії Києва») звертає увагу, що на Старокиївській горі в IV – на початку V ст. існував могильник черняхівської культури.
Таким чином, давньогерманський вектор легенди про народження Києва дає нову цінну інформацію, але не вирішує проблеми постання міста.
Юрій Мосенкіс,
почесний громадянин міста Києва, почесний академік Національної академії мистецтв України
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.