“Українська літературна газета”, ч. 8 (376), серпень 2025
Невігластво — це не просто відсутність знань. Це — вкорінена необізнаність, яка сама себе узаконила. Це стан, коли людина не знає і навіть не хоче знати. Більше того — вона переконана, що знати більше не потрібно. Вона живе не в темряві, а в гордовитому мороці.
Походить слово від латинського in-vigilare — «не пильнувати», «не дбати». У точному сенсі: не дбати про знання. Не докладати зусиль, щоби зрозуміти. Не шукати істину, а вигадувати зручну вигадку — і облизувати її, як печатку власної правоти.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Невіглас — це не той, хто просто не вчився. Це не про село, не про диплом, не про лексикон. Це про ставлення. Бо можна мати три вищі освіти — й лишитися агресивним тупаком. А можна не закінчити жодного вишу — але мати живий розум і повагу до знання.
Але є страшніша форма — невіглас упевнений. Він знає все. Без джерел. Без фактів. Без контексту. В нього є «життєвий досвід», «відчуття правди» і «я це знаю». І цього достатньо, щоб на повному серйозі коментувати історію, філософію, військову справу, генетику й метафізику в одному абзаці.
У соцмережах це цілий клан. Вони приходять у коментарі — не дізнатись, а засудити. Вони не розбираються, але гнівно виступають. Їх не цікавить суть, логіка, джерела — їм потрібен привід. Привід вивергнути свою неповагу до тих, хто розуміє більше.
Вони насміхаються. Пишуть «ви самі це придумали», «це маячня», «ви не тямите». А на прохання навести джерело — тикають пальцем у небо й кажуть: «це загальновідомо», «а я так відчуваю».
Найнебезпечніше — це не невігласи-глядачі, а невігласи-месники. Ті, хто не просто не знає — а воює проти знання. Бо знання для них — це загроза. Бо воно оголює їхню порожнечу. Бо текст, написаний грамотно й глибоко, для них — виклик. І вони не сперечаються, вони гарчать.
Невіглас не дискутує — він хапає за горло. Він не аргументує — він заплутує, переливаючи з пустого в порожнє. І його мета — не істина, а приниження. Бо це єдина форма, яка дозволяє йому почувати себе вище. І кожен подібний коментар — це не думка. Це спроба вирівняти горизонт тупості, щоб в ньому не було видно гір.
А коли ти, автор, відповідаєш жорстко, по суті, без церемоній, — вони обурюються: «Фу, як ти грубо! Хамка не вихована». Але ж, панове, який коментар — така й відповідь. Якщо ти приходиш із брудом, не чекай реверансу. Якщо ти заходиш з криком — не дивуйся, що тобі теж закривають рота.
І саме тут розкривається головне:
Невіглас — це не просто соціальна категорія. Це нова мутація суспільного явища. Це гучний, напористий, агресивний дебіл нової генерації. Він переконаний, що свобода слова — це право нести дурню без наслідків. Що хамство — це сміливість. Що невігластво — це альтернатива. Але це не так.
Бо в реальності думка невігласа — це не опозиція. Це фоновий шум. Це не критика — це статистичний збій. Це не «альтернативний погляд» — це просто новий спосіб демонструвати інтелектуальну нікчемність.
Історію, культуру, науку рухають не ті, хто верещить, а ті, хто читає. Не ті, хто підригує побутовими міфами, а ті, хто копає вглиб. І кожен раз, коли невіглас вилазить у коментарі й намагається розтрощити допис — він не ображає автора. Він лише підписується під власним вироком.
Бо так, автор може відповісти різко. Але різко — не означає безпідставно.
І так, автор може бути брутальним. Але це не хамство. Це діагноз у відповідь на симптом.
Бо що вкинули — те й отримаєте.
Брутальний Реалізм
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.