***
Горобенятком жовторотим
З кубельця випало село
І за останнім поворотом
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Його снігами замело.
Манюсіньке віконце хати
В сніги узулося й пішло
З малим ліхтариком шукати
Своє засніжене село.
***
Вийде баба до воріт
прив’язувати хвіртку…
Садок прив’яже до хати,
а хату до груші.
Себе прив’яже до діда
і до онуків.
Росу прив’яже до квітів,
вікно до цвинтаря –
і піде спати.
Місяць вузлики розв’язує,
та ніхто не втікає.
***
Село спускається у балку,
Де берег на блакитній кладці,
Як зачарований рибалка,
Пливе у марево акацій…
Хай тиша ловиться луската
На білий цвіт, на хліб, на слово –
Її я буду випускати,
Немов карасика малого.
Приманки в березі багато,
Бо все життя, як тихі лови…
З гачка зірвалась крайня хата –
Ота – що клюнула на слово.
***
Прокинулася рано,
вийшла з хати
Й пішла бузкові очі цілувати…
Рукава мокрі підіймає вгору
Пахуще хмаровиння коло двору.
І йде шукати в росах п’ятиквітку
Розхристана і розпашіла хвіртка,
Й сусідська хата, наче ненароком
За нею підглядає синім оком.
***
Мені не треба слів
багато, щоб сказати,
що цілий світ змалів
без однієї хати.
***
Уклавши збіжжя в золоті копиці,
Вечірній бог пішов за небокрай.
Дні розбрелися, начебто ягниці:
Захочеш – клич, а ні – то помирай…
Ні загороди їм – саме роздолля –
Осіннє поле вже не має меж…
Не втримати в кошарі серед поля.
Все відпусти і дякуй, що живеш…
Переживи – од ранку і до смерку –
Пережнивуй, пересумуй за всіх…
Колись і ти свій подих передсмертний
До тих копиць притулиш золотих.
***
Був ранок туманний, і поле вологе
Ще дихало важко на биту дорогу…
Виднілися здалеку сонні корови,
Що перепливали блакитні діброви…
Мов колесо срібне, загублене в полі,
Котилося обрієм сонце поволі…
І вузлик льняний майталався за хлопом,
Із вузлика пахло картоплею з кропом…
***
Здавалося, куди вже нижче,
А небо нижчало, йшов сніг.
В дворі ліхтар гортав, мов книжку,
Акацію, підʼїзд, поріг…
Під снігом важчали повіки.
А далі, ніби все зі сну,
Ліхтар високим чоловіком
Моє вікно перегорнув.
Мене ж неначе й не було тут.
Сторінка вирвана немов.
І не було гостей в суботу,
І ліхтаря, і сніг не йшов.
***
то було так
ніби яблуко впало
потім було так
ніби хтось яблуню потрусив
і яблука падали невпопад
я вибігла з хати і побігла в льох
бо які в лютому яблука
в Запоріжжі не знаю куди бігти
хто знає де найближче укриття
поставте плюсик
***
вийшли із Маріуполя,
а Маріуполь із них не вийшов…
вижила Буча,
а в Бучі не вижили…
їхали в Запоріжжя,
а з’їхали з глузду…
суууука!!!
війна
безглузда…