“Українська літературна газета”, ч. 7 (375), липень 2025
Вінок сонетів
Ти ж віриш, що колись настане час,
Коли цей світ позбудеться облуди?..
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Історія судитиме не нас:
Вона такий забудько, як і люди!
Рондель-58
1
Звикаєм до облуди і брехні,
Одурені навчаємось дурити.
Хоч пролетарії, хоч сибарити –
В суєтності життя і в метушні!..
В нас істина дволика у вині,
А на «верхах» панують фаворити:
Встигають і «Америку відкрити»,
І списки піднести нагородні.
А винен був «барига і торгаш»,
Що до керма дорвався «хлопець наш» –
Без розуму, без досвіду й освіти!..
«Над прірвою країна? Крок вперед!» –
Він кинув нам до ніг велосипед,
Щоб ми втішались, як маленькі діти…
2
Щоб ми втішались, як маленькі діти,
На травень був обіцяний шашлик!
Зосталося замовити музик,
Щоб на маївці ноги розігріти…
Та в лютім довелось душею скніти:
Запущений війни був маховик!..
І лідер врешті прикусив язик,
Хоч сором й не підпалював ланіти.
Не всім вдалося пережити шок,
Бо в кожного одне не йшло з думок –
Про дружбу та братерство давні міти…
Хтось з горя влаштував собі пікнік,
Коли дізнавсь, що вождь не зовсім втік –
Лише смішне нас змушує радіти!..
3
Лише смішне нас змушує радіти,
Кумедному не треба зайвих слів:
Або рояль і хлопці без штанів,
Або в жіночім одязі д ж и г і т и.
Простих людей смішать космополіти:
Всі українці в образах С т е ц ь к і в!..
Рабам – про владців, владцям – про рабів,
А ще нічні концерти для «еліти».
Вистави ці розбавлені «зірками»
Чи просто довгоногими дівками,
Їм плескали в долоні, як дурні…
Коли ж почулося сирен ревіння,
Настало в головах людей прозріння:
Отак одурені не ми одні!..
4
Отак одурені не ми одні:
Вбаюкані й політики відомі,
Що падати звикали «на соломі»
Та бачили проблеми в множині.
Знайшли в Європі місце для рідні,
Бо що робити їй в оцім дурдомі,
Де владцям, як повірити сіромі,
Вже сорочки готують гамівні
За спішно підготовлені дороги –
Окопи там копати б до знемоги,
Щоб ворог не пройшов й по цілині!..
Безпам’ятство не відає про ліки,
Тож вірили, що друзі ми навіки,
Ми триста літ, три місяці й три дні!..
5
Ми триста літ, три місяці й три дні
Ніяк не вірили в підступність «брата».
Історія ж на приклади багата:
Де «руський мір», там наслідки страшні!
Співали ми про подвиг матросні:
Проклала шлях Железняку граната!..
Що знали піснярі про психопата,
Який повірив Маркса маячні?..
Виходив з моря дядько Чорномор,
Коли дідів вбивав Голодомор
Й вождю в кремлі складали вбивці звіти.
У душах внуків мор лишає слід:
В нещастях винен тільки недорід! –
Всі вірили, що кажуть московіти…
6
Всі вірили, що кажуть московіти:
Підправлених літописів гора!
Віки ведеться ця словесна гра –
Приреченим на смерть не зрозуміти!..
Вчення вождів – як Господа завіти,
Хоча насправді – просто мішура,
Яку забути нам давно пора,
Та є й між нами ревні сателіти.
Без них не був би забраний Донбас!
Оці «кроти» у рясах та без ряс
Підступні, наче давні єзуїти.
Який вже рік триває ця війна –
Щоднини звістка із фронтів сумна,
Та дехто все ж продовжує совіти…
7
А дехто з нас продовжує совіти,
Але омріяну долає вись,
Бо, як ніколи, на війні наживсь:
Можливість є, чому б не збагатіти?..
Таким було розширено ліміти:
Роби щодня г е ш е ф т і не лінись…
Хто ж в депутати обраний колись,
Забув давно Всевишнього завіти…
Ліниві лиш не славлять Збройні Сили,
А я про братські думаю могили,
Про учнів, що згоріли у броні.
Як сталося, що безвісти пропали?..
За сум людці клянуть телеканали:
Сини не їхні вбиті на війні!..
8
Сини не їхні вбиті на війні:
Добралися зарані до Варшави.
Не потребують почесті чи слави,
З фронтів не ждуть новин в телевікні!..
Побачивши ж війну в страшному сні,
На людях гордо йдуть, немовби пави,
І демонструють залишки постави:
Куди не глянь, тут бари і пивні.
А десь на фронті молоді дівчата,
В яких ще не дозріли груденята,
Замінюють в боях чоловіків.
Пояснення ніяке непідхоже.
Чому, можливо, знаєш, любий Боже,
Отак вже повелось споконвіків?..
9
Отак вже повелось споконвіків,
Що не знайти прийом супроти лома,
Що буревій – початок бурелому,
В якому смерть для ніжних васильків…
Хоч сотню гарних напишу рядків,
Їм не сягти вагомості псалому,
Та замість крапки я поставлю кому
За прикладом поетів-королів…
Під час війни немає бомбосховищ,
Та лозунг – римський: ХЛІБА І ВИДОВИЩ,
А замість зброї – праведний наш гнів!..
Вбий ворога в єдиному пориві!..
Та в пам’яті моїй – слова пестливі:
В нас ВОРІЖЕНЬКИ замість ВОРОГІВ!..
10
В нас воріженьки замість ворогів –
Це слово закарбоване у славні!..
Були поет й музика люди славні,
Але забули про солдатських вдів.
Не думали, мабуть, й про матерів,
Яких душили й душать сльози давні,
Бо в них серця постійно у ковальні,
Де їхній біль Всевишній розігрів.
Я кращий гімн, звичайно, не складу
Й вінком не зможу відвести біду,
Та котрий рік гірчить мені досада:
Дивує Україна Божий світ,
Але планети не зійшли з орбіт,
Тому триває й досі ще осада!..
11
Тому й триває й досі ще осада,
Бо темні сили – в поміч ворогам,
Бо з дозволу Творця безсмертний Хам,
Якому вухо тішить канонада.
А ще слухняна в нас Верховна Рада,
Бо курить президенту фіміам,
Хоч і немає плану чи програм:
Заміна їм – у зверненнях бравада!..
Звичайно, відбулися переміни,
Але чия вина за зняті міни
Й для недругів прокладене шосе!..
Без пам’яті і виборці слухняні:
Простили «слугам» всі гріхи зарані!..
Тож все забулось!.. Чи таки не все?..
12
Тож все забулось!.. Чи таки не все?..
Нам пам’ятні історії уроки,
На наші землі ворогів наскоки
І як будинки вибухом трясе…
Що день грядущий людям принесе,
Хоч в брами міст й не битимуть пороки?..
Мовчать вожді, перевелись пророки,
Але в Ютубі кожний щось верзе
Про розбрат наш навіки з москалями…
Ядучий дим лягає над полями:
З московських мочарів Змія повзе!..
Налита чаша з полинем по вінця –
Знов вишиванка видасть українця!*
Чи згадка лиш мене під серцем ссе?..
*Муравйовські війська, послані більшовиками, розстрілювали киян за вишиті сорочки.
13
Чи згадка лиш мені під серцем ссе?..
На перемогу знов лихі прогнози,
Хоча пролита кров й пролиті сльози:
Вітчизну нашу лютий звір гризе!..
Тому що лідер наш ні те ні се,
Бо з крадіями злився симбіозі:
Довкола нього – зайди-віртуози,
Від котрих і Господь нас не спасе.
Він на словах – всьому-всьому гарант,
Але сьогодні кращий лейтенант,
Який за зябри візьме казнокрада.
І в нас в грядуще буде інша путь,
Та нині із думок чомусь не йдуть
І Переяслав, і царева зрада…
14
І Переяслав, і царева зрада –
Ось звідки, друзі, витоки всіх бід!..
Урок історії засвоїти нам слід,
Та це моя – не Господа порада!..
Коханий край мій – Степова Еллада,
Тут корінь мав мій хліборобський рід.
Хоч, може, йшов мій предок у похід
Із князем Київським до стін Царграда…
Думки мої навіяні війною:
Якщо ви не погодитесь зі мною,
Фантазії пробачте все ж мені.
Коли і в читачів літа старечі,
Ми разом у щоденній колотнечі
Звикаєм до облуди і брехні…
15
Звикаєм до облуди і брехні,
Щоб ми втішимось, мов маленькі діти.
Лише одне нас змушує радіти –
Отак одурені не ми одні!..
Ми триста літ, три місяці й три дні
Всі вірили, що кажуть московіти.
А дехто з нас продовжує совіти –
Сини не їхні вбиті на війні!..
Отак вже повелось споконвіків:
В нас воріженьки замість ворогів,
Тому й триває й досі ще осада.
Тож все забулось!.. Чи таки не все?
Чи згадка лиш мене під серцем ссе –
І Переяслав, і царева зрада?..
10-11 травня 2025 року.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.