“Українська літературна газета”, ч. 7 (375), липень 2025
* * *
Як лінії розрив, як шана дню,
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Метелика крило в нічному леті,
Як спалах божевільного вогню
Стираються в бурхливому цейтноті,
В примарності вселенського буття,
Де кожна мить мінливо ненадійна,
Лишаюся розгубленою я,
Коли покірно знов лечу за тінню.
Як зберігає камінь в глибині
Енергії закуті в пута кванти,
Так, часом, наче у глибокім сні,
Я світ свій відпускаю світу “Анти”.
НА МЕЖІ
Відчувши серцем незбагненну втому,
Я залишила оболонку тіла.
Це відбулось. Нечутно, невагомо
У прірву невідомості летіла.
Нема в безмежності ні стін, ні стелі,
Які б затримали земні провини.
Було все дорого, а тут лиш шеляг
Дають, на сміх, за грішну суть людини.
На милість марними були надії –
Скорботою тут очищали душу.
І, зваживши незвершені події,
Я зрозуміла – повернутись мушу!
ОПИРАЮСЬ НА МИТЬ
Опираюсь на мить, вже якої нема,
На минуле, якого ніяк не торкнутись.
Не повернеться в літо холодна зима,
І хвилиною навіть назад не вернутись.
Нитка пам’яті стала занадто слабка,
Щоб утримати важіль прожитого часу.
І улюблена сукня давно вся в зірках.
Час злостиво руйнує миттєві прикраси.
Все ж спираюсь на мить, хоч її вже нема,
Зігріваю тим спогадом кожну хвилину.
За старенькою сукнею плачу дарма –
Несподіванок низка з майбутнього лине!
КАРАЛИ ЛЮБОВ
Карали любов недоречним мовчанням,
Пересудом, сміхом, невдалим повчанням.
Любов прислухалась до вітру, до співу,
Шукала в них захист, надмірно вразлива,
І мила росою розплетені коси,
Ходила стернею по ранніх покосах,
Ловила вогонь блискавиці
із неба,
Жила в ній жагуча визнання потреба.
Карали любов, катували невдаху,
Вона ж до небес виривалася птахом.
МРІЯ
Небо зорі сіяло,
А одна злетіла.
Я тебе намріяла,
Я тебе наснила.
Журавлем літатиму
Далі в небі синім,
Сторінки гортатиму
Я в іскристій днині.
Із латаття білого
Вишию сорочку
Зоряному милому,
Словом не наврочу.
З марною надією
Сонце прив’язати,
Все ж тебе, як мрію, я
Буду знов чекати!
КОХАННЯ
Таке високе, таке болюче,
Таке нехитре, таке земне –
Відчинить серце, засліпить очі,
Як не ховайся – не обмине.
Прийде як злодій, прийде без віри,
Надію кине на півкрила.
Без нього сонце здається сірим,
Без нього й неба немов нема.
ОЙ, ЛІТА МОЇ, ЛІТА
За літами ходять птиці
І визбирують літа.
Я ж піду на вечорниці,
Потім сяду край криниці,
Заспіваю: “Ой, літа,
А у мене руки-крила,
А у мене личко біле,
Я іще не відлюбила,
Я іще не долюбила,
Чистий погляд не згасила”.
І літа заголосили…
Ой, літа мої, літа!
В ПОШУКУ
Покору здобути важко,
Коли бунт захований в суті.
Хіба ж я смиренна монашка?
Та все ж не зриваюсь до люті.
Виховую душу власну
І дай в цьому, Боже, наснаги –
В смиренні, що завжди вчасне
Для духу. Й земної звитяги.
м. Хмельницький
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.