“Українська літературна газета”, ч. 7 (375), липень 2025
Іван Прокоф’єв. Знаки. Кам’янець-Подільський : ФОП Сисин О.В., 2023. 200 с.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Поетична збірка Івана Прокоф’єва «Знаки» багатогранна.
У ній – широкий спектр почувань і роздумів над різними життєвими проявами: від загальних проблем онтології до вузькоестетичних питань. Значну частину книжки складає натурфілософська лірика. Це своєрідна пісня про неосяжність процесів творення у природі і сфері духу, про їх взаємопроникання і невичерпність. У цілій низці віршів домінує захоплене споглядання і переживання буттєвого плину, малопомічуваних явищ природи і внутрішнього світу людини, їх прихованого змісту.
У порівнянні з попередніми книгами автора, вітаїстичне сприйняття світу з людиною в його осерді у «Знаках» поступається дещо недовірливому, застережливому ставленню до філософії антропоцентризму. Вдивившись у вектор своєї долі, ліричний суб’єкт сягає духовної дорослості. Йому стає все ближчою самонастанова ліричного персонажа І. Драча:
То ж не зрони,
а сотвори свій грам,
Йдучи від брами
і йдучи до брами…
Мисленно роздивляючись на долоні свій «грам», ліричний персонаж все більше рефлексує й інтроспектує:
На терезах – твоя душа,
І тремт її не полиша:
Який на вагах тих тягар,
Якщо ти сам вагар?..
Інколи він намагається охопити поглядом неосяжне, пірнути у найглибші глибини мікрокосму і макрокосму, власного «я» і далеких духовних світів, пізнати невидиме, сокровенне. Він відчуває «Душі вселенської двигкий і грізний плин», вдивляється у своєї «Душі щойно пророслої солодкий подив» і вражений, «розтерзаний» величчю та незбагненністю світобудови, починає усвідомлювати свою малість і скороминучість, малість і скороминучість досяжного для ока і недосяжного. Розверзання світових глибин приголомшує, захоплює, вкидає у стан екзистенційного жаху, переживання трагічної неминучості. Та врешті драма пізнання, широко розгорнута на сторінках книги, веде до катарсису і благодаті смирення. Бо
Душа – немовля.
І світ – немовля.
Схилилася Вічність
І … забавля …
У творах поета зримо проявилося циклічне і лінеарне розуміння часу. Зміна пір року, зміна поколінь, зміни космічних циклів знаходять тут своєрідне образне висвітлення. Людська душа асоціюється з молодою травою, що проростає крізь прах торішнього листя. В душі ліричного суб’єкта зустрічаються минуле, теперішнє і уявне майбутнє, котрі дотикаються одне до одного в сні або в образно модельованих перипетіях психічного процесу. Час мітичний, циклічний нагадує ліричному персонажеві колобіг води в природі, в якому є водоспад, туман, хмари, дощ, що струмками лине з неба, ріка і неосяжний океан («Над золотим піском»).
Час лінеарний мислиться як безконечна тяглість буттєвого потоку, неминучість, невпинність, невблаганність змін, неможливість повторення уже відбулого, прожитого, пережитого, хоча ліричному суб’єктові інколи й щастить в процесі археологічних розкопок пам’яті («Віднаходження скарбів» та низка інших творів).
В окремих віршах автор створює образні моделі, що поєднують у собі різні часові виміри, синкретизовані прояви циклічного і лінеарного часу. Тоді ми вчуваємо, як «Тверднуть луни у камінні», як «Клекоче, крекче у замісі маса. Громохка, величезна, усесвітня двигтить робітня». У деяких творах («Далина», «Доля», «Вітер», «Сув’язь», «Нерви тонші від волосу», «Есхатологічне», «Аркан», «Амфора») поетові вдається окреслити масштаби земного буттєвого плину в його поєднаності з космічним, надати сугестивного наповнення образам нескінченної сув’язі циклічного в лінеарнім, досягти максимальної активізації читачевої уяви в осягненні явищ мікро- і макрокосму.
Осмислюючи найрізноманітніші явища фізичної, біологічної, соціальної динаміки, поет сприймає їх і розрізнено, і комплексно, намагається розгледіти глибинні зв’язки між ними. Відтак в образних моделях глобалізованого, подекуди здибленого катастрофами, світу асоціативні поля, наче орбіти космічних тіл, площини цих орбіт, взаємопроникають, перехрещуються, взаємодіють, породжують нові змістові ракурси, перспективи, нові змістові комплекси. У потрактуванні явищ, подій письменник уникає остаточності, подає своєрідний зріз моменту, часового потоку, психологічного стану особистості чи своєрідний зріз унанімістичного стану соціуму.
У вірші «ХХІ сторіччя», який відкриває книжку, панорамна картина світу виникає з висвітлення часткового у загальному, їх взаємоперетікань. Ефект панорамності досягається шляхом алегоризації та символізації окремих образних елементів та компонентів. Для прикладу, образ «прибережжя земного» є одночасно і образом приморської смуги землі, і образом всього земного світу, окрайчиком Всесвіту перед його неосяжною величчю, перед обличчям Вічності. Багатогранним змістом виповнений також образ потічка. Це узагальнений образ усіх світових окремішностей, що існують у часі, звідкись і кудись невпинно течуть. Це і мільярди людських душ у їх психічному плині. Мов листя з дерева, за миттю мить опадає. Їх ковтає і розчиняє в собі глина часу. Про це – пісня вітру, який бринить у билині, самотньому стеблі рослини, чий час уже минув. Билина тут асоціюється ще й з назвою жанрової форми усної народної поезії, в якій співається про далеку минувшину, всемогуття і незглибимість часу. Вірш виповнений напруженим переживанням природних, соціальних, геополітичних, психологічних змін у світі, що теж розкриваються у символічних деталях:
Вже хвилі ідуть абордажем –
торнадо жахні піруети.
Куди ти, куди ти, пташко?
Спасіння в світ за очі леті?
Душа сучасника постає в традиційному образі пташки. Вона в сум’ятті. Як і мільйони мігрантів, переселенців, вона готова шукати порятунок в «світ за очі леті». Але при цьому не перестає сподіватися. І в цьому – психологічна правда і глибина авторської думки. Однак і над нею, як і над свідомістю сучасника, все важче «…нависають, мов скелі, без відповідей запитання…».
Мотив зрушеності «центра ваги» пронизує цілу низку творів («Кіно», «Огир», «Есхатологічне», «Програма»). Яскравим прикладом змістовного профетизму, здатності поета до передбачень є вірш «Рій», написаний і опублікований за кілька років до 2022-го. Автор розповідав про момент народження творчого імпульсу. Ще на початку 2000-х, блукаючи влітку рідними околицями, помітив на одному з кущів біля стежки гудливий клубок. Як з’ясувалося, то був утеклий з пасіки бджолиний рій. Враження не забулося і згодом трансформувалося у вірш-алегорію «Рій».
На трави–потрави.
На душі – потрави.
Слова солодкаві.
Меди
гіркаві.
В старезному вулику –
дим катастрофи.
Бджолина сім’я
вибирається похапки.
Гудливий клубок у кроні черешні.
Гінці десь шукають
(чи знайдуть?)
помешкання.
Клубок ворохобиться наче опара:
інстинкт не дрімає: на обрії – хмара…
Зриваються, мчать кудись
збуджено, похапки…
Як людство –
з старих
у нові
епохи…
Звичайно, спостерігаючи природне явище, поет не відав, що спіткає Україну згодом, але випадкова візія стала призмою передбачення. Як той рій, мільйони українців на початку 2022-го ринули на захід, рятуючись од війни. Буденне, виявляється, може мати віщий зміст.
Основу змісту цілої низки творів, що увійшли до книжки, складають роздуми про мистецтво і митця («Проявлення», «Пісня», «Усміх», «Сюрреалісти серпневої ночі» , «Поезія», «Віднаходження скарбів», «Іван Багряний пише «Сад Гетсиманський»», «Про що писати, брате мій», «Точка зору», «Криниця», «Вірш пишеться», «Схованка», «АNAГKH»). І. Прокоф’єв тяжіє до естетики, що поєднує в собі риси неокласики і модерну. Сповідуючи принципи живої правди і природності в мистецтві, поет не приймає підробок, імітацій, фальшу. Своє ставлення до цих явищ він розкриває у такій образній формі:
Блукають, заходять далеко,
шукають не там. Не там…
Тамують спрагу не з глека –
з калюж, придорожних ям.
Тоді, як, долаючи змору, –
на гору би їм, на гору…
Щоб звідти, як з неба орел,
забачити сяйво джерел…
Серед багатьох інших сучасних письменників автора «Знаків» вирізняє метафізичний ракурс бачення дійсності. Багато його поезій є міфопоетичними художніми моделями , в яких не тільки зримо проглядають горизонтальна й вертикальна вісь світобудови, а й робляться спроби масштабного образного проявлення її сутності як Промислу Божого. Серед творів цього плану вірші «Голос, який рідко чуємо», «Тягар екзистенції», «Десь в самоті невинна…», «Сад», «Серпневої ночі», «Криниця», «Голос колиски», «Душа», «Великдень», «Інтроспекція». У деяких віршах робляться спроби художнього ілюстрування і осмислення епізодів зі Святого Письма у їх зв’язку з сучасним життям людства. Напружене намагання осягнути світ і себе на межі земного буття породжує психологічний драматизм. Ось як, для прикладу, розкрито складні перипетії в душі старої людини, котра наближається до останнього пункту своєї земної дороги у вірші «Інтроспекція»:
Все відчутніш бажання-потреба:
перед тим, як земля обійме,
у глибинні підтексти неба
зазирнути благоговійно.
П’ючи пам’яті анестезію,
ідучи до розверстої брами,
перед тим, як земля обійме,
обійнятися з небесами.
Прагнення «обійнятися з небесами» і вічна приреченість на обійми з землею – вічна драма людини. Уміщене в кілька рядків бажання «обіймів з небесами» тут – образ духовного життя індивідума в його найширшому спектрі. Прощання з земним світом, жадоба продовження духовного життя в «Інтроспеції» та інших творах постають високою життєствердною трагедією.
Серед книжкового потоку «Знаки» виділяються масштабним охопленням духовного світу сучасника, змістовою повнотою, добротним рівнем поетичного письма. Однак величенька за обсягом книжка виграла б за умови вилучення з неї, на наш погляд, прохідних віршів «Селфі», «Вино» та «Настрій». А ще письменникові при укладанні збірки, здається, не вистачило терпіння на те, щоб подбати про більш доцільне розташування текстів, таке, щоб кожен наступний вірш своїм змістом продовжував попередній. Загалом же, книжка засвідчує творче зростання автора.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.