“Українська літературна газета”, ч. 6 (374), червень 2025
Визначний іспанський поет-романтик першої половини ХІХ століття Хосе де Еспронседа-і-Дельґадо народився 25 березня 1808 року в місті Амендралехо, провінція Бадахос і помер 23 травня 1842 в Мадриді. Брав участь у революційному русі, і як Байрон, відстоював людські права не лише іспанців, а й інших поневолених народів. Власне кажучи, саме із любові до свободи народилася патріотична поезія Хосе де Еспронседи. Він звеличив свободу в «Пісні пірата» і в сонеті «До Гуардії» прославив полеглого за неї керівника іспанських республіканців.
Сам же Хосе де Еспронседа з молодості і до кінця життя зазнав утисків і переслідувань. Із 1823 по 1826 рік був ув’язнений у монастирі, потім з 1826 по 1833 перебував у вимушеній еміграції, здебільшого у Франції, сміливо пропагував прогресивні ідеї і завзято 1830 року бився на барикадах Парижа.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Мені вдалося в № 4 журналу «Всесвіт» за 1984 рік опублікувати велику добірку поезій Хосе де Еспронседи: «Пісня пірата», «До Гуардії», «До 2-го травня», «На занепад Європи» і знаменита «Пісня Тереси» із незакінченої поеми «Світ-Диявол», самі назви яких говорять про їхній зміст і бунтівне спрямування.
Серед значної творчої спадщини Хосе де Еспронседи – історичний роман «Санчо Салданья, або Кастілець з Куельяра», драма «Бланка Бурбонська», поеми «Пелайо», «Саламанкський студент», «Світ-Диявол» і, звичайно, громадянська та інтимна поезія – особливо виділяється «Пісня козака». Точніше, це монолог засліпленого лжегероя російської вояччини. Він хизується загарбництвом і грабіжництвом Росії, звеличує неволю, яку вона несе і нестиме, завойовуючи ближні й дальні країни.
Хто радість Польщі обернув журбою?
Хто в ланцюги її синів забив?
Хто їй преславні дні спинив грозою?
Хто їх надію в їх крові втопив?
Звичайно ж, росіяни! І далі: європейці пізнають російських козаків по кривавій печаті на своїх чолах… Тут Хосе де Еспронседа значно випередив Карла Маркса, щоправда тільки поезією, розкривши суть загарбницької політики Росії. Карл Маркс на багато років пізніше висловився з цього наболілого питання на польському мітингу в Лондоні 1867 року. Ось його слова: «Чи змінилася небезпека з боку Росії? Ні. Тільки розумове засліплення панівних класів Європи сягнуло межі. За зізнанням її офіційного історика Карамзіна, незмінною лишається політика Росії., її методи, її тактика, її прийоми міняються, але дороговказ цієї політики – світове панування – залишається незмінним».
Цього тексту ви не знайдете в совітських багатотомниках творів двох бородатих основоположників марксизму, як і не побачите «Пісню козака» вусатого іспанського поета в його книзі «Избранное», яка вийшла з друку в Москві 1958 року.
Давня «Пісня козака» нині сприймається так, ніби вона щойно з’явилася, гнівно тавруючи Росію за злочинну війну проти нашої України.
Михайло ЛИТВИНЕЦЬ
ПІСНЯ КОЗАКА
Там, де кінь мій пройде,
там трава не росте.
(Слова Аттіли)
Хор
Ура, пустелі козаки! До бою!
Європа здобич обіцяє нам:
Її долини вщерть залляються кров’ю
І військо піде на бенкет крукам!
Ура! На коней! В путь,
сини туману!
Летіть учвал боротись заодно:
Плодючу землю бачите рахманну?
Багатий люд там обабів давно.
Усе розкішне в них і незчислиме, –
Доми, палаці, ниви і сади,
А їх жінки – небесні серафими,
Їх небо, як сапфір, блищить завжди.
Ура, пустелі козаки! До бою!:
Все нашим буде – насолода
й злото,
І їхнє сонце й вина їх старі;
Солдати їхні – менші за жіноту,
А королі – нікчемні крамарі.
Дивіться, як біжать у схов
із злотом,
Як сльози ллють нікчеми в час ганьби…
Ура! Ген коні наші линуть льотом
І топчуть їх тіла і їх скаби.
Ура, пустелі козаки! До бою!:
Ми свій закон тут випишем, гарячі,
Фортеці з їхніх зробимо домів,
Покотяться, як іграшки дитячі,
Корони й скіпетри їх королів.
Ура! Летіть і вдовольніть жадання,
І байдуже – потворні ми чи ні:
Красуні подарують нам кохання,
Бо переможці завжди чарівні.
Ура, пустелі козаки! До бою!:
Розірвемо подолану Європу,
Як тигри, й, одяг скинувши
з плеча,
Його в крові ми змочим на подобу
Червоного імперського плаща.
Тож будуть наші благородні коні
У королівських горницях іржать,
І сто рабів, схилившись у поклоні,
Під нашим пильним зором затремтять.
Ура, пустелі козаки! До бою!:
Летіть, полиньте, вояки пустелі,
Помчіть, як хмари, в чорнім сум’ятті,
А кінь гарячий
в бойовій хурделі
Усіх підряд хай топче на путі.
Ідіть із мли по росах, як у сріблі,
Немов сурма, що будить ураган,
Немов литаври,
з холоду захриплі,
Які між скель проходять крізь туман.
Ура, пустелі козаки! До бою!:
Блукали наші предки, поки місто
Імперське стріли на своїй путі;
Узріли, як сіяли променисто
Палаці кришталеві й золоті.
Здолали бродом Тібр
на буйних конях,
Земля до ніг їм слалась, наче мох;
Все ж козаків приспала невгомонних
Чарівним співом фея перемог.
Ура, пустелі козаки! До бою!:
Чи вчули ви, як спис тремтить зарані
І рветься з ваших рук навстріч боям?
Чи бачите, як постають в тумані
Видіння, котрі щастя зичать нам?
Щитом оця стіна, що з тріском впала,
Для цих мізерних націй тут була;
Ось Польщі честь і слава небувала
На дим і кров обернена згола.
Ура, пустелі козаки! До бою!:
Хто радість Польщі обернув журбою?
Хто в ланцюги її синів забив?
Хто їй преславні дні спинив грозою?
Хто їх надію в їх крові втопив?
Гей, козаки! Гукнім сміливцю – славу!
Європи люди – взнають нас вони:
Залишать від підків печать криваву
На чолах їхніх наші скакуни.
Ура, пустелі козаки! До бою!:
За кожним вдаром списа замашного,
За кожним скоком у бою щомить
Пайок кривавий –
м’яса шмат сирого
Попід сідлом приємно чавкотить.
Але опісля в храмі дивовижнім
За стіл нам буде правити вівтар,
Вгамуєм голод білим хлібом пишним,
Вином смачним залляєм
у грудях жар.
Ура, пустелі козаки! До бою!:
І наші матері, коли під ноги
Нам упаде Європа, як гнилля,
Появляться, зрадіють з перемоги,
В синкові кожнім взріють короля.
Про нас нащадки наші будуть знати,
Вінці Європи в спадщину візьмуть
І, щоб нові краї завоювати,
Списи та коней спорядять і –
в путь.
Ура, пустелі козаки! До бою!
Європа здобич обіцяє нам:
Її долини вщерть залляються кров’ю
І військо піде на бенкет крукам!
З іспанської переклав
Михайло Литвинець
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.