Днями в місті Нетішин, що на Хмельниччині, відбулася подія, що не просто об’єднала творців слова з різних куточків України – вона стала символом незламності культури в час випробувань. У Центральній Публічній бібліотеці міста Нетішин зібралися письменники з Хмельницької, Рівненської, Сумської та Херсонської областей, щоб засвідчити – Україна єдина, допоки звучить її слово. Перед початком зустрічі учасники відвідали Міський краєзнавчий музей, де ознайомилися з історією міста Нетішин та його життям сьогодні.
Ця міжрегіональна зустріч митців стала чимось більшим, ніж літературною подією. Вона перетворилася на глибокий діалог про біль, надію, любов і стійкість – усе те, що сьогодні переживає країна. В умовах війни, коли багато письменників покинули домівки, втративши не лише звичний ритм життя, а й спокій, зустріч у Нетішині стала можливістю знову говорити вголос, надихати й відчувати підтримку. Програма включала не лише літературні читання, а й презентації нових збірок, автограф-сесії, живі дискусії про майбутнє української книги.
Зустріч була ініційована Хмельницькою (голова Віталій Міхалевський) і Рівненською (голова Ірина Сваха) обласними організаціями НСПУ, а організована і проведена Центральною Публічною бібліотекою (директор Ольга Апончук) та Літературним об’єднанням «Натхнення» (голова Віктор Гусаров), що діє при бібліотеці і цьогоріч у День поезії відзначило своє 25-річчя. Мета зустрічі полягала не лише в презентації творчості письменників з різних регіонів, а й у створенні платформи для горизонтальної взаємодії, обміну досвідом та художніми практиками в умовах війни.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
На життєві та літературні теми спілкувались Віталій Міхалевський, Альона Радецька, Микола Руцький, Степан Шкапій, Лідія Ярохно (Хмельницька ОО НСПУ), Ірина Сваха, Валентина Люліч, Наталія Демедюк, Євгенія Гембаровська, Світлана Мейта (Гуменюк), Юрій Матвійчук (Рівненська ОО НСПУ), Віктор Гусаров, Анна Митюк, Ольга Марчук, Микола Радиця, Володимир Рудницький, Діана Сулима, Віра Ковальчук, Тетяна Ходак (ЛО «Натхнення»), Валентина Лех (Ізяслав). Особливе місце у програмі зайняли виступи сумських письменників Олени Макарчук та Світлани Петренко, а також поета і художника з Херсонщини, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Анатолія Кичинського. Вони передали голоси рідної землі, що живе під ударами ворожих обстрілів.
Цей захід, організований у формі відкритого діалогу та літературного читання, став не лише творчим актом, але й символом культурного спротиву. Зустріч продемонструвала, що українська література не є регіонально замкненою, а навпаки – спрямована на горизонтальні зв’язки, діалог, спільне творення сенсів. У кожному виступі, в кожному тексті відчувалася спільна інтонація доби – болісна, тривожна, але й пройнята стійкістю та гідністю. Такі події варто розглядати як приклади культурної мобілізації в умовах війни, як приклад того, що література не просто виживає в умовах війни, а й виконує ключову функцію – зберігає націю в мовному, духовному і культурному сенсах. Це нагадування про те, що слово – не лише засіб, а й дія, яка здатна чинити опір, творити простір єдності, пам’яті та майбутнього, забезпечувати нову форму культурного діалогу – інтегративну літературну дію, спрямовану на утвердження спільного культурного простору в умовах війни.
Невелике енергетичне серце України – місто Нетішин, місто атомників і літературних ініціатив, вкотре стало великою трибуною для живого українського слова. Організатори створили теплу, щиру атмосферу, у якій кожен відчував себе частиною спільноти. Міжрегіональна зустріч стала не лише презентацією творчості, а й фіксацією часу. Кожна книга, кожен вірш чи пісня, представлені у Нетішині, – це не просто мистецький твір. Це документ епохи, емоційний щоденник нації, яка пише свою історію крізь сльози, усмішки, втрати й перемоги.
У часи руйнування дуже важливо зберігати і творити. Учасники з усіх регіонів погоджувалися в одному: такі зустрічі мають відбуватися частіше, бо вони – як ковток повітря для нації, що бореться. Література знову й знову доводить: вона може лікувати, може боронити, а головне – може єднати. І хай кожне сказане в Нетішині слово проросте на своїй землі – де б вона сьогодні не була: під обстрілами, на окупованих територіях чи в евакуації. Бо українське слово, як і український дух, не зламати.
Віталій Міхалевський,
голова Хмельницької ОО НСПУ