Британський журналіст, колишній головний іноземний кореспондент The Telegraph Колін Фрімен опублікував книжку Божевільні та хоробрі (The Mad and the Brave) про іноземних добровольців, які захищали та захищають Україну від повномасштабного російського вторгнення.
Про це повідомляє nv.ua.
Як пише видання, книга являє собою історичний нарис війни РФ проти України від імені групи іноземних добровольців, більшість з яких прибули в Україну невдовзі після заклику президента Володимира Зеленського через три дні після початку повномасштабного вторгнення.
У перші тижні та місяці тисячі людей із Великої Британії, США, країн Балтії, Австралії, Південної Америки та інших країн світу «зібрали речі та долучилися до потоку вантажівок із гуманітарною допомогою для України, навантажених підгузками, антисептиком для рук і дронами», ідеться в матеріалі.
«Ходять чутки, що Зеленський зробив цей заклик, не порадившись ні з ким у своєму уряді, навіть із військовим керівництвом, яке не мало ні можливостей підготувати таку концентрацію іноземних військ, ні, чесно кажучи, необхідності в них, з огляду на величезну кількість українських добровольців», — стверджує The Telegraph із посиланням на книгу Фрімена.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
У книзі автор чесно описує недоліки Іноземного легіону (збірний термін для всіх іноземних бійців в Україні), зазначаючи, що до весни 2022 року найменш компетентних з потенційних легіонерів було відсіяно, але група, що залишилася, потерпала від корупції, внутрішніх чвар і некомпетентності. За його словами, принаймні один легіонер загинув від руки одного зі своїх товаришів.
Фрімен розповідає історії героїзму легіонерів, але книга не фокусується на «героях у традиційному сенсі». Як пише The Telegraph, у цій історії є кілька людей, які разом із курдами воювали в Сирії проти ІДІЛ, але також є і «адреналінові наркомани та люди в депресії, які тікають від шлюбів, що розпадаються». Один із легіонерів, Дуглас Картнер, ухвалив рішення вирушити на фронт через пісню, яка випадково заграла у його плейлисті на Spotify — «коли увімкнулась Seven Nation Army, він зрозумів, що це знак».
Джон Гардінг у 2018 році (Фото: Мамука Мамулашвілі) Один із героїв книжки — британський військовий медик Джон Гардінг, який переїхав в Україну у 2018 році після участі в бойових діях проти ІДІЛ у Сирії та долучився до лав Азову, який на той час базувався на колишній дачі Януковича під Маріуполем. У матеріалі сказано, що бісексуальний соціаліст Гардінг «міг здатися дивним доповненням до їхніх лав», але незабаром він виявив, що «екстремізму насправді було мінімум». На початку 2022 року 60-річний Гардінг вирішив, що час повертатися додому на пенсію. Вранці 24 лютого його валізи вже були зібрані, але сусіди по кімнаті-українці розбудили його і повідомили, що росіяни перетнули кордон.
У книзі описується кілька місяців, які Гардінг провів на заводі Азовсталь в обложеному Маріуполі.
«Фрімен описує ці епізоди з відвертою чесністю: Гардінг притискає до себе поранених побратимів, доки їм ампутують кінцівки без анестезії („Ми відріжемо тобі ногу, друже, буде страшенно боляче“)», — пише The Telegraph.
Після виходу з Азовсталі і здачі в полон Гардінг місяцями піддавався тортурам, поки його врешті-решт не обміняли за посередництва Саудівської Аравії.
«У своєму вступі Фрімен зазначає, що, оскільки більшості з нас пощастило ніколи не зазнати жахів, описаних легіонерами, словниковий запас для їхнього опису мізерний. Можливо, це правда, але Фрімену, однак, вдається дотриматись обережного балансу між чуйністю і чесністю, а також із часткою чорного гумору. Це особливо помітно у випадку одного зі співкамерників Гардінга, Алекса Дрюке, ветерана армії США, який приїхав служити в Україну з розрахунком вилікуватися або добити себе після посттравматичного стресового розладу, отриманого в Іраку. Перебуваючи в підконтрольній Росії в’язниці, він почув від чиновника: „Ми тебе вб’ємо“; пізніше з’ясовується, що цей чиновник — його адвокат», — ідеться в матеріалі.
У книзі є і «більш традиційні героїчні історії», пише The Telegraph, зокрема — британця Крістофера Перрімана. Він пішов в армію в 16 років і служив в Іраку, Сомалі та Боснії, а на 2022 рік працював охоронцем на будівельному майданчику. Після початку повномасштабного вторгнення він тиждень обмірковував, як вчинити далі — рішення було складним, оскільки він мусив би залишити вдома маленького сина.
«Але, міркував він, оскільки стільком українським батькам довелося ухвалювати таке саме рішення, а більшість із них не мали ані найменшого військового досвіду, накопиченого ним, Перріман вирішив, що в нього справді немає іншого вибору, окрім як використати цей досвід із користю», — ідеться в матеріалі.
В Україні Перріман служив у кількох підрозділах і зібрав велику аудиторію в соцмережах завдяки своїм публікаціям про війну просто з передової. Восени 2023 року він брав участь у завданні на острові Зміїний, а незабаром після цього загинув унаслідок артилерійського обстрілу.
Деякі з героїв книги загинули, інші повернулися додому і почали боротися з ПТСР, а деякі залишилися в Україні.
«Як зазначає сам Фрімен — незалежно від того, чи приїжджали ці герої, щоб врятуватися від шлюбів, що руйнуються, або щоб отримати останню дозу адреналіну, „війні було байдуже, навіщо люди приходили воювати, важливо було, що вони це робили“», — пише автор статті статті.