Перший голова правління Суспільного мовлення, журналіст та медіаменеджер Зураб Аласанія заявив, що в Україні фактично не існує консолідованої медійної спільноти. Як повідомляє detector.media, про це він сказав в інтерв’ю ГО «Жінки в медіа», коментуючи стан професійного середовища журналістів.
«Я у цій спільноті вже близько 30 років — і, якщо чесно, мені здається, що її просто немає. Вона розвалюється, усі давно пересварилися між собою», — зазначив Аласанія.
За його словами, формально існує певний «цех», який намагаються зберегти досвідчені журналісти, однак справжньої згуртованості немає. Причиною цього, на думку медіаменеджера, є професійна конкуренція, ревнощі та відчуття втрати ґрунту під ногами в умовах інформаційного перенасичення.
Аласанія також додав, що журналістське середовище в Україні часто вражене хейтом і токсичністю, що виснажує учасників професії.
Він підкреслив, що в країні фактично не працює система медіасаморегуляції.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
«У світі саморегуляція існує, і це дуже круто, й навіть у такі часи вона все ще є дієвою. У нас же саморегуляція зводиться от до Кодексу журналістської етики, а більше нічого немає. На противагу цьому існує більш консервативне НСЖУ», — зауважив він.
Він наголосив: якщо журналісти не здатні самі навести лад у професійному середовищі, це за них робить держава.
«А там, куди лізе держава, все стає погано — бо вона не вміє в бізнес, не вміє в регуляції, але вона вміє в бюрократію», — сказав Аласанія.
Як приклад він навів ситуацію з прескартками: «Ми так і не змогли впровадити єдині прескартки, хоч про це було багато розмов. Я здивований, що це за нас досі не зробила держава, але вона це зробить».
На його думку, влада вимушено втрутиться у сферу журналістики, оскільки інформаційний простір зміщується в онлайн, а також через вимоги з боку європейської спільноти, де саморегуляція є нормою — хоч і вона починає відставати в нових умовах.
Нагадаємо, що раніше голова НСТУ Зураб Аласанія заявив, що українська модель медіасаморегуляції не може бути такою ж, як у Швеції чи Данії.