“Українська літературна газета”, ч. 11 (367), листопад 2024
Вишито чітко і зримо,
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Хрестиком рідний рушник,
Чорним й червоним лягають
Гасла вкраїнських молитв.
Боже, храни Україну!
Небо, даруй благодать,
Щоби не стала руїна,
Допоможи відстоять!
Хай оживить, Боже слово,
Рідну Вкраїну мою,
І захистить від лихого
Землю святую в бою.
Божого роду країно,
Пращур тебе боронив,
Правнук згадав: це родинне, –
Гнати з землі ворогів.
Верби застигли в молитвах
В небі луна тихий спів,
За душу і тіло у битвах,
І за звитягу синів.
Боже, єдиний, великий,
В світі багато митців,
Хто тихим словом, вкраїнським,
Землю мою схоронив.
Лийся й моє рідне слово,
Серце пиши молитви,
Наша Вкраїно чудова
Славою линь у віки!
РАНОК 24 ЛЮТОГО…
Лягала спати, Господу молилась,
Щоб землю мою рідну захистив,
Ще вірилось: на ранок все скінчилось,
Бог мою руку взяв і відпустив.
Зірвалася, за поли ухопила,
Не йди, благаю, Господи, не йди!
Пробач мені, що вірити втомилась,
Залиш бодай святі твої сліди.
Гірка сльоза, скотилась лиш на мить,
Ні… я не плачу, й рук не опускаю,
Я промовляю тисячі молитв,
Розмову я з тобою, Боже, маю.
Жалем і болем пройнята душа,
Та віра вироста поряд з тобою,
Ніщо не варте зовсім ні гроша,
Коли москаль йде клятою війною.
За день новий подякую тобі,
І ворога не попрошу скарати,
Синів охороняй у боротьбі,
Я в молитвах… в тривозі…бо я – мати!
Я хочу жити подихом землі,
І бачити, як розцвітають квіти,
Синів не хоронити у жалі,
А їх життю і щастю їх радіти!
ЗА УКРАЇНУ! ЗА СЕСТРУ!
ЗА БРАТА!
Мені ще так ніколи не ятрило,
Не тисло в грудях, не пекла душа.
Була зневіра і боліло тіло…
Ну щоб отак! Найбільше за життя.
Читала я колись, про того звіра,
В книжках, серед поезій Кобзаря,
Воно й тоді було скотина,
Аж від курил і до кремля.
Та хай його ухопить кат,
Який же він у біса «брат»?
Коли отак стріляє в спину
І жерти хоче без зупину.
Так, я пишу про москаля,
Звірюку видно віддаля.
Чого йому не вистачало?
Ба…крові йому було мало?
Прийшов топтать мої поля,
Де батьківська й дідів Земля,
Я йому того не пробачу
Накоїв лиха – маєш здачу!
А втім, чого було чекати?
«Пан м’ягко стелить – твердо спати»
Хіба він здатен до життя?
Бо навіть звір не вб’є дитя.
Що то за жадібність проста?
Щоб сутність, видать за Христа?
І під покровом ореолу
Йти по кістках аж до престолу.
Та знайте, люде, річ не в тім,
Хто прагне власті, і по чім.
Ми згуртувались і ми – сила,
Ми присмирим жадобу звіра!
Бо ще не вмерла Україна!
Яка зростила того сина,
Що має запал козаків
Й стоїть на варті рубежів.
Мені ще так ніколи не ятрило…
Щоб кожна з нас на вічність посивіла,
За Україну! За сестру! За брата!
Я проклинаю ката-супостата!
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.