Попри вже майже трирічну повномасштабну війну московії супроти України живе Всеукраїнський літературний конкурс малих прозових форм імені Василя Стефаника.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Вкорінений у прикарпатську землю (бо став знаковою реальністю сучасного літпроцесу з легкої руки його івано-франківських ініціаторів, організаторів та спонсора – міської влади), осяяний ім’ям геніального новеліста-галичанина, він розгалузився вже на різні регіони нашої держави, участь у цьому творчому змаганні беруть і українці, котрі нині проживають в інших країнах. Можна потрактувати як певний парадокс те, що саме в третій рік великої війни на третій числом такий конкурс надійшла аж 91 творча робота – це більше порівняно з 2021-м, коли він був заснований, і з 2023 роком. Журі визначило 10 лавреатів (за умовами конкурсу першого, другого і третього місць у ньому не присуджують з огляду на жанрову специфіку творів малої прози), 15 дипломантів та трьох володарів дипломів спеціального зразка. Урочиста церемонія їх нагородження відбулася в концертній залі Івано-Франківської дитячої музичної школи №2 ім. С.. Барвінського, що в самому центрі міста. Зі столиці приїхав очільник журі конкурсу – голова Національної спілки письменників України, головний редактор «Української літературної газети» Михайло Сидоржевський. Адже конкурс відбувається за підтримки НСПУ і її Івано-Франківської обласної організації, Товариства письменників та журналістів імені Івана Франка та громадської організації «Імпресія», фінансово сприяють його проведенню Івано-Франківська міська рада і її департамент культури.
Кожен із переможців цього творчого змагання отримав окрім диплома і авторський примірник альманаху «Імпресія-2024», виданий у вже традиційному для нього форматі подачі художніх текстів разом з короткими відомостями про авторів та їх фотографіями, незмінним залишається також дизайн обкладинок видання. І цей збірник найкращих, з погляду вимогливого журі, конкурсних творів 2024 року упорядкувала засновниця й очільниця ГО «Імпресія» Марія Вайно, новелістка і кінодраматургиия, членкиня національних спілок письменних та кінематографістів. То саме вона 2021-го, в рік 150-літнього ювілею Василя Стефаника, запропонувала започаткувати конкурс малої прози його імені й ходила по кабінетах владних структур за підтримкою цієї ідеї.
Альманах, укладений М. Вайно з любов’ю і притаманною їй ретельністю, відкриває для широкого кола поціновувачів красного письменства творчість тих авторів, котрі надісланими на конкурс роботами засвідчили паростки свого новелістичного таланту, себто вміння володіти метафоричною манерою лапідарного прозового письма. А отже, ці автори із різних регіонів України обнадіюють доброю перспективою свого літературного майбутнього. Треба було чути, з якими замилуванням й артистичністю Марія Вайно, модераторка дійства в залі музичної школи, читала уривки з уподобаних нею творів – «відлуння стефаниківських інтонацій у III Всеукраїнському конкурсі малих прозових форм імені Василя Стефаника».
Саме таким є головний критерій оцінювання журі поданих на конкурс новел, оповідань, образків, замальовок, етюдів за словами літературознавиці, дослідниці української новелістики, кандидатки філологічних наук, доцентки Марти Хороб. Зроблений нею огляд цих робіт, на наш погляд, вельми корисний для конкурсантів. І у виступі перед ними, і в післямові до альманаху науковиця виклала свої максимальною мірою об’єктивні й водночас доброзичливі оцінки, глибоко аналітичні візії творів малої прози – результат їх скрупульозного, з олівцем, прочитання. Так, це не просто творче змагання здорового честолюбства для тих, хто мріяв отримати конкурсні лаври, це – й справжня школа літературної майстерності. Своє бачення вимог до новелістичної творчості озвучив і голова Івано-Франківської обласної організації НСПУ, очільник Товариства письменників та журналістів ім. І. Франка, літературний критик Євген Баран. Він хотів би, як сформулював це на відкритті альманаху під рубрикою «Журі про конкурс», щоб участь в ньому націлювала авторів малої прози на відповідність визначальним параметрам творчості Василя Стефаника – «самурая української новелістики» – й означала для них «не тільки амбітне бажання літературної відомості, але й наближення до високої правди художнього слова», планку якого і в наступних таких конкурсах слід тримати на належному рівні.
Гість зі столиці – Михайло Сидоржевський привітав як лавреатів і дипломантів, так і організаторів та спонсорів цього творчого змагання, вагоме значення якого для розвою сучасного літпроцесу в Україні важко переоцінити:
– Тоді як в інших регіонах нашої держави проведення багатьох літературних конкурсів припинили чи призупинили, посилаючись на воєнні обставини, в Івано-Франківську організували вже третій Всеукраїнський конкурс малих прозових форм імені Василя Стефаника. Але ж органи влади скрізь і повсякчас мали б розуміти, що культура – це генетична матриця нації. Якраз нашу національну ідентичність і хочуть знищити московити – вилучають із бібліотек окупованих міст і сіл та спалюють україномовні книжки, навчання в школах переводять на «русскій язик». Ворог добре усвідомлює, що він робить. В ерефії надавали й надають неабиякого значення питанням інформаційної політики і пропаганди, на що затрачають величезні суми коштів. Зрештою, цією політикою і пропагандою «русского міра» наша північно-східна сусідка затуманила мізки не лише власним громадянам, а й значній частині населення східних та південних областей України ще задовго до того, як 2014 року розпочала війну проти нашої держави.
У всеукраїнському за своїм статусом конкурсі малої прози ім. В. Стефаника, який уже втретє організували і провели іванофранківці, очільник НСПУ вбачає не лише прояв поваги до генія української і світової літератури, а й можливість «творчого самовираження і самореалізації для наших обдарованих сучасників – як молоді, так і людей старшого віку. Адже чим більше подібних ініціатив, тим більше в нас надій і сподівань, що поле літератури буде засіватися й надалі, незважаючи на сьогочасні драматичні виклики і випробування для нації і держави. Буде засіватися густо і щільно, а що зерно не завжди добірне, то така вже природа мистецтва слова. Талант – явише ексклюзивне і дорогоцінне», – читаємо в альманасі «Імпресія-2024» міркування М. Сидоржевського як зачин до висловлених членами журі думок про нинішній конкурс.
Серед його переможців, підсумовує очільник журі, «нема яскравого лідера чи лідерів. Маємо таке своєрідне «плато», на якому розмістилися найцікавіші автори зі своїми творами». Не обминув М. Сидоржевський і тих моментів у текстах конкурсантів, які не можуть не засмучувати: «У мене склалося враження, що більшість авторів начиталися «народницької» етнографічної літератури і не розуміють, у чому насправді таїна справжньої літератури. Літератури, багатої на внутрішню силу, на внутрішню потужну енергетику. Літератури Василя Стефаника, Михайла Коцюбинського, Григора Тютюнника, Василя Портяка… Навпаки – у більшості все прісно, одновимірно, убого. Штучні сюжети, поверхова описовість, лінійність, нерозуміння місії літератури. Зовсім небагато текстів, які мають власне стосунок до Стефаника: малюнок у глибині, інтрига, підтекст, внутрішня напруга, психологізм, увага до деталей, експресія…».
Певна річ, члени журі, аналізуючи малу прозу, найперше згадували твори найзлободеннішої нині тематики – воєнної, серед яких є й низка талановито написаних, їх автори стали лауреатами й дипломантами конкурсу. Щоправда, з-поміж 25 надісланих творів цієї тематики мало таких, персонажі яких зображені авторами безпосередньо в пеклі збройної боротьби з ворогом, а частіше автори новел змальовують їх дотично до теми бойових дій. Очільника журі прикро вразила наявність серед конкурсних робіт «спекулятивних текстів про теперішню війну – штучних, надуманих, в стилі совєцьких фільмів про війну, хоча, можливо, ці автори їх ніколи й не бачили».
За словами М. Сидоржевського, окремі з найкращих текстів, відзначених журі, буде надруковано на сторінках «Української літературної газети». А лавреатку конкурсу Ану Самусь (Анастасію Самусенко), авторку психологічної новели «Зимно», ще й нагороджено передплатою цього видання на весь 2025 рік.
Завітав на літературне дійство в концертній залі музичної школи мер Івано-Франківська Руслан Марцінків. Подякував переможцям конкурсу, які прибули і з інших регіонів держави на церемонію нагородження, за літературну майстерність і внесок у розвій українського красного письменства. Також міський голова мовив теплі слова на адресу членів журі Михайла Сидоржевського, Євгена Барана, Марти Хороб та ініціаторки й засновниці конкурсу Марії Вайно:
– Ви всі великі молодці. Тож і великою честю для нас є те, що саме в Івано-Франківську започаткували, організовують і проводять Всеукраїнський конкурс малої прози імені Василя Стефаника й інші поважні літературні конкурси. Нинішній засвідчує, що талановиті автори можуть передати глибокі почуття героїв своїх творів і власні та розкрити важливі теми навіть коли обсяг тексту, за умовами конкурсу, не може перевищувати 3000 знаків. Бажаю вам натхнення і нових творчих злетів!
Привітали лавреатів і дипломантів III Всеукраїнського конкурсу малих прозових форм ім. В. Стефаника також заступник директора департаменту культури міської ради Любомир Никорак та прозаїк Михайло Верес, який переміг на першому такому конкурсі у 2021 році, а нині він уже член НСПУ.
Церемонія нагородження була урочистою і хвилюючою для тих авторів малої прози із різних регіонів України, котрим вручили відзнаки лавреатів і дипломантів конкурсу. Далеко не всі його переможці змогли приїхати в цей воєнний час до Івано-Франківська – їм нагороди відправили поштою. Отож, лавреатами конкурсу стали 10 прозаїків: уже згадана киянка Ана Самусь, Уляна Галів із м. Дрогобича на Львівщині – за оповідання «Коли плачуть трембіти», а за новели: «Ми» – Марія Гамуля (Львів), «Ти ж пам’ятаєш Володьку?» – Олександра Гандзюк (Луцьк), «Гонір» – Ольга Глапшун, «На волосині» – Іван Жусєв, «Жодного знаку» – Марія Каменська (всі троє проживають нині за кордоном – відповідно в Іспанії, Чехії та Польщі), «День народження» – Лілія Кобзар (Черкаси), «Чай» – Євгенія Петрікова (Одещина), «Брат» – Анна Степанюк (м. Біла Церква на Київщині). Серед 15 дипломантів конкурсу аж шестеро – зі столиці, а також із Харкова, Івано-Франківська, м. Калуша цієї області, Кам’янця-Подільського на Хмельниччині, Бердичева на Житомирщині, Лубен на Полтавшині, з Донеччини, Рівненщини та Німеччини. Ще трьох новелісток із Києва, Луцька й Івано-Франківська удостоєно дипломів спеціального зразка. Пояснимо, що кожному із членів журі цього конкурсу надано право запропонувати для відзначення такою нагородою автора твору, який за підсумком їхнього таємного голосування недобрав балів для потрапляння прозаїка до списку дипломантів конкурсу (до речі, члени журі оцінюють балами конкурсні твори з погляду їх художності, не знаючи прізвищ авторів – вони зашифровані). Також іще 12-х учасників конкурсу із різних областей України, котрі надіслали твори досить високого літературного рівня, відзначено за участь у ньому подячними листами.
На завершення літературного дійства в концертній залі Івано-Франківської дитячої музичної школи №2 ім. С. Барвінського гість із Києва – Михайло Сидоржевський принагідно вручив членські квитки НСПУ новим спілчанам – прикарпатцям. У буремний час московсько-української війни поповнили ряди обласної письменницької організації Світлана Ткачук, Іван Оробець та Олександра Туєшин (Леся Ґеник).
Іван Гаврилович,
член НСПУ і НСЖУ.
м. Івано-Франківськ