«Доки серце б’ється – за життя борись!». Під такою назвою в «золотій залі» Національної медичної бібліотеки відбулася презентація творчого доробку лікаря-невролога Миколи Григоровича Матюшка, зокрема, його посмертної книжки «Добро у спадок». Знаний лікар-новатор і поет-філософ родом із Чернігівщини. Його творчість пронизана синівською любов’ю до отчого краю, поліської природи та людей. Два роки тому через важку хворобу він покинув цей світ, залишивши по собі тисячі вдячних пацієнтів і життєстверджуючу книгу «Добро – у спадок. Скарбничка порад лікаря-невролога».
Видання складається з п’яти розділів і представляє твори різних жанрів: вірші, прозу, інтерв’ю, афоризми, улюблені народні та літературні пісні, оповідання про рослини, поезії-посвяти, мемуари, лікарські і навіть кулінарні віршовані рецепти. Уже з перших сторінок маємо неоціненну пораду: «Ніколи не забувайте одну незаперечну істину: існує всього три надійні та перевірені види ліків для людської душі. Це – любов, природа та почуття гумору…», а трішки нижче додається четвертий універсальний вид ліків – «енергія позитиву і віра в тебе найдорожчих людей.
На презентації своїми спогадами про Миколу Григоровича Матюшка, лікаря й поета, поділилися доктор медичних наук Олена Анатоліївна Мяловицька, упорядниця та видавець книг свого чоловіка Людмила Григорівна Матюшко, консультант видань, поет Михайло Шевченко, перший заступник голови НСПУ Микола Гриценко та інші.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Микола Гриценко
Модерувала захід Ірина Родченко. Вона зачитувала вірші з книжок, запрошуючи до слова, передовсім, медиків, які дружили й працювали з автором. Поетичну присвяту Лідії Рижкової, адресовану лікарю й поетові М. Матюшку, зачитала Ольга Банитюк, лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії імені Григорія Сковороди .
«Коли до мене звернулися з проханням редагувати книгу, – згадує літературний редактор-коректор видання Олена Щербина (Міла Сонячна) – хотілося відмовити через брак часу… Однак вчитавшись у рукопис «Добро у спадок», не могла відірватися. Читала-вичитувала й водночас зачитувалась… Спочатку вдома, потім на пероні в метро під час тривоги, опісля дорогою на Чернігівщину в маршрутці. Особисто познайомитись з автором, на жаль, не судилося, однак таке враження, що ми зналися давно. Карпилівка, рідне село Миколи Матюшка, знаходиться за кількадесят кілометрів від села мого дитинства Корнієва… Читаєш і згадуєш своє дитинство в тих же високих травах і холодних росах».
На вечорі-презентації, вечорі-пам’яті звучали життєствердні рядки людини, яка відійшла в інші світи, заповідаючи нині сущим: жити по честі, любити свою рідну землю, захищати її від ворога і бути українцями!
Микола Самарець