“На межі світла й пітьми”. Назва цієї книжки стовідсотково передає атмосферу перебування в місті Кропивницькому її автора – голови Національної спілки письменників України Михайла Сидоржевського. У літературно-меморіальному музеї І. К. Карпенка Карого він вітав місцевих письменників із 40-річчям їхнього обласного осередку при непевному сяйві світлодіодних ліхтариків. Планове вимкнення електрики… І спілкування Михайла Олексійовича з літераторами й читачами в Обласній науковій бібліотеці ім. Дм. Чижевського (зустріч модерувала голова обласної організації НСПУ Надія Гармазій) можна було сміливо назвати творчим вечором. Бо хоча на годиннику це був і ранок, по факту ж при свинцевій хмарності за вікном у приміщенні панували сутінки. Знову блекаут…
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
А в Вишгороді на Київщині (Михайло Сидоржевський мешкає там, але часто відвідує рідне село на Житомирщині) настання астрономічних присмерків часто означає наближення атак ворога з повітря – і так до ранку. Спав не спав, можеш не можеш – а встаєш і працюєш.
“Зберегти Спілку”– ось що важає своєю основною місією Михайло Сидоржевський. Він також є головним редактором “Української літературної газети”. Це об’ємистий (48 сторінок формату А-3) щомісячник. Щодня поповнюється літературними, мистецькими та суспільно-політичними матеріалами сайт УЛГ. Михайло Олексійович також активний у Фейсбуці та Телеграмі – веде там сторінки УЛГ та власні.
У своїй літературній творчості Михайло Сидоржевський віддає перевагу публіцистиці, неримованій поезії а також прозі на межі публіцистики, есеїстики і документальних нарисів з ухилом у дослідження соціальних процесів. Часом практикує іронічні і сатиричні коментарі явищ і подій.
– Сюжетна белетристика мені менш цікава, – зазначив Михайло Олексійович. – Великий вплив на формування мене як літератора мали Ернест Хемінгуей і Габріель Гарсіа Маркес. Незабутнє враження справив прочитаний у 17 років “Мартін Іден” Джека Лондона. Серед українських письменників для мене на найвищому рівні в поезії – Тарас Шевченко, у прозі – Василь Стефаник, Михайло Коцюбинський і Григір Тютюнник.
Опріч іншого, Михайло Сидоржевський займається краєзнавчими пошуками, цікавиться топонімікою, колекціонує афоризми, ретельно працює зі словниками, записує архаїчні терміни і фрази, зокрема, ті, що вживалися в його родині, досліджує мовні особливості різних регіонів України. Він схвально відгукнувся про роботу в цьому ж напрямі нашого земляка Сергія Піддубного.
Аудиторію (принаймні її матеріалістично налаштовану частину) схоже, здивувало зізнання Михайла Сидоржевського щодо засобів, якими він підтримував сили у складні періоди свого життя. Це були хатха-йога та езотеричні практики.
– Дехто вважає, що Карлос Кастанеда – це якісь казочки, а він мене справді врятував! – наголосив письменник.
Із завмиранням серця присутні слухали історію про відвідини Михайлом Сидоржевським одного відомого літературного класика (ця розповідь надрукована в його книжці «На межі світла і пітьми»). Його з дружиною діти випровадили з Києва “на чисте повітря” у ледь живе село. Чоловік і жінка до самого свого відходу в позасвіти існували там у бруді й занедбаності, страждали від нападів місцевих пияків – і раділи, що діти про них усе ж інколи згадують…
На запитання із залу щодо ставлення до обсценної лексики в художній літературі Михайло Сидоржевський заявив, що він негативно ставиться до використання у творах брутальних слів. І завершив зустріч із кропивничанами прочитанням свого відкритого листа до політика, який публічно підхвалив одного літературного матюжника.
Ось деякі цитати з цього тексту Михайла Сидоржевського:
“Я звичайно, не пуританин. І живу в світі, переповненому матюччям як пластиковим сміттям.
Однак, панове, мусять бути «межі жанру»!
Мабуть, недобре на весіллі голосити, а на похороні реготати.
Хоча це, можливо, для когось буде «креативно».
Мабуть, недобре одягати свиню у смокінг.
І недобре справляти нужду посеред Майдану чи на сцені Національної опери.
Правда ж?
Я розумію, що світ нині перевертається, і що сьогодні – час популістів, горлохватів і клінічних ідіотів.
Але ж хтось мусить оберігати нашу Традицію, наші національні цінності, нашу українську культуру.
Хтось мусить оберігати наші святі вершини – бо якщо цього не робити, то все потоне в океані цивілізаційних нечистот, а ми захлинемося від бруду, брехні і зла…”
Ніна Даниленко,
прозаїк, член Кіровоградського обласного літературного об’єднання “Степ” імені Віктора Погрібного, м. Кропивницький