Грудень

Грудень — найкращий місяць року, незважаючи на те, що з ним починається календарна зима, довга й безжальна, яку важко любити. Але грудень виділяється з цього холодного чертога. Це місяць, наповнений тихим трепетом очікування новорічного дива.

Сонце, що висить низько над горизонтом, лише зрідка пробивається крізь сіру завісу хмар, але це слабке, майже болісне сяйво наповнює світ особливим змістом. Дерева, вкриті інеєм, стоять мовчазними свідками, нерухомими, як і годиться хранителям цієї грудневої таємниці. Вони знають: справжнє диво — не в події, а в очікуванні на неї.

Очікування стає частиною пейзажу. Воно осідає в старих будинках, у мовчазних міських парках, де лише сніг скрипить під ногами. Воно проникає в кожен куточок, мов перший ранковий мороз — тонко й невідворотно. Люди, які звикли до грудня, вже не шукають дива — вони насолоджуються самим відчуттям його близькості. Адже саме це відчуття, оманливе й швидкоплинне, робить грудень місяцем, який хочеться пам’ятати.

Грудень робить нас ближчими до весни та тепла, адже саме в цьому місяці день, наче несміливий гість, починає трохи затримуватися. Поки що це майже непомітно — світлий момент ледве подовжується, ніби не наважується порушити царство довгих зимових ночей. Але варто лише прислухатися, і в цій крихкій грі світла й тіні можна вловити перші, ледве чутні кроки весни.

Грудень, мов старий мудрець, знає, що шлях до тепла довгий, але початок уже покладено. Кожен новий світанок, хоч і скромний, приносить із собою краплину надії. І навіть холодний грудневий вітер, що обпікає обличчя, здається трохи менш суворим, якщо пам’ятати: за горизонтом день стає довшим, а світло — трохи ближчим.

Остап Голова