Пам’яті дорогого Євгена Сверстюка ( 1927 – 1 грудня 2014 р.)

“Ми завжди знали, що наш народ кращий за тих, хто його представляє… Визрівання людини до служіння – дуже тривалий процес плекання в собі моральних чеснот. Без них, без гідности пнуться наверх амбітні користолюби і швидко падають. А народ так чекає на людину з покликанням і почуттям відповідальности. Чекає на тих, кого можна любити і поважати. Як багато високих вакантних місць!”

“Але я знаю те, що всі знають. Просто –

– на люди треба виходити ошатним;

– треба знати, що казати людям, дарувати радість;

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

– треба нести світло людям;

– треба нести опір сірості, яка засмоктує і розкладає;

– треба в сірості буднів творити острівки свята.

…світити треба до кінця… сила світла – нездоланна”.

Євген Сверстюк ( із книги ” Від Сковороди – до сьогодні”, авторка – упорядниця Зеновія Філіпчук)

Зеновія Філіпчук, фейсбук