“Українська літературна газета”, ч. 10 (366), жовтень 2024
МОЇ ГОЛУБИ
Ще – не весна, не літо
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
та й не осінь:
ще тільки провесінь
В жадану голубінь
З моїх долоней
Рвійно і без остраху
Розборканих кидає голубів!..»
(Із раннього вірша)
Вже – не весна,
Не літо
Та й не осінь.
Уже – зима…
На протязі вітрів
Хистять мої долоні
Від морозів,
Як пам’ять,
Посивілих голубів.
А ті,
Чубаті, трубачі, поштові
Голівоньки ховають
Під крило
І – засинають
У моєму слові,
Немов у небо
Й лету не було…
Не стану їх,
Натомлених,
Будити –
Нехай спочинуть,
Рідні,
До весни…
А там,
Дивись, і –
Голубині дітки
Внучато
Заворкують
У гнізді!..
Гірка правда
Гіркої правди
Ніде діти –
Прозріння
Пізно наступає…
Як кинуть хату
Рідні діти
І залетять
За небокрай, і,
Як на духу,
Поговорити
Про те,
Що тяжко
Серце крає,
З найближчими
На цьому світі
Людьми
Уже не випадає,
Розпочинаєш
Розуміти
Батьків,
Яких уже –
Немає…
Пам’ять
З кожним роком –
Зима холодніша…
Вже горбочком
Здається гора
Найкрутіша,
З якої на лижах
Вниз спускалася
Найсміливіша
Розвесела
Колись
Дітвора.
Поміж котрої
Й – ти,
Поміж іншим,
Як і друзі –
Шибай голова!
З кожним кроком –
Ніч поруч – темніша…
Все сумнішою
Сходить зоря,
Найсвітліша
Колись,
Найчистіша,
Що,
Як свічка
Остання,
У тиші,
Як рядочок,
Зимового вірша,
Нині
Воском збігає
В колишнє:
До-
го-
ра…
І, чим далі назад,
Тим – все ближче;
І, чим глибше у згад,
Тим – все вище.
Повернення
Малотаранівка моя,
Мала Таранівка –
Велике селище
На древній річці Тор,
Крізь сум і радість,
Крізь добро і зло
Я повертаю
До твоїх світанків,
Немов ночей холодних
Й не було.
Крізь довгу днину
Повертаю важко
До росяних
Засмаглих вечорів,
До луків, на яких
Знайома пташка
Співа в очеретах
Камишувашки
Й полощиться
Вербичка в ручаї,
Що у неділю вербну
Посадив…
Душа поета
Поету Геннадію Морозу
Душа покликала вночі,
Заплакала, немов дитина.
Поет прокинувся. А чи
Спав із відкритими очима?
Ходив годинник на стіні,
Мов мандрівник, що заблукав
По колу. Аркуш на столі
Білів. Холола поруч кава.
Спав у кутку клубочком кіт.
Ще треті півні не співали
«Чого тобі, душа, болить?» –
Питав. Але вона мовчала.
«Душа, ти тільки не мовчи,
Як немовля. Давай до діла:
Ти прагнеш вічності, а чи
Повернення у грішне тіло?»
… Душа прокинулась вночі,
Але нічого не просила…
* * *
Не плутайте Донеччину
з Донбасом
Не плутайте
Донеччину з Донбасом,
Степовиків із робітничим класом
Прибульців і одвічних земляків.
Не змішуйте:
Із зернами вугілля
Донецький раж
Зі щирим хлібом-сіллю
Вкраїнську мову
Й рускі матюки.
Не помиліться:
Не географічно,
Ні політично
Ані історично –
Різниця величезна в цих словах.
Донеччина – це вільна пісня.
Донбас – обмежений
У просторі і часі регіон.
Сонях в окупації
Посеред поля замінованого,
Де час змішав «чужих», «своїх»,
Глухонімим радаром соняшник
Між сходом й заходом стоїть.
В зеніті сонця нерухомо
Біля окопу фронтового
У камуфляжі фронтовім
Ковтає пелюстками хворими,
Немов вустами, чорний дим.
«Град» вибиває поле.
Стогне,
Здрига від вибухів земля.
Обвугленим насінням
Соняшник
До сонця блимає здаля,
Літають кулі, а не бджоли,
На Спас медовий угорі
Важкої шапки не зносить
Йому,
Як тої голови
Захиснику на полі бою…
Ув окупації, в неволі
На кинутому людом полі
У полум’ї війни горить…
15.08.2014 р.
* * *
Тут все – не так, усе – на виверт:
Від териконів – до людей…
Донбас – часу лихого витвір,
Барак без вікон і дверей,
Де тьма всілякого народу,
З донашоерівських віків:
Від зайд, без племені і роду, –
До корінних степовиків;
Від гордих аріїв – до хлопців
Стрімкої вольниці Махна,
Від скіфів і до запорожців –
Ніхто цей край не оминав…
Від амазонок до чекісток
Від ратників – до куркулів
Від тих, орав хто в полі чистім,
До тих, хто в полі тім поліг;
Від шпигунів Івана Грозного
І до сучасних паханів
Від яничар і малоросів
До рідної землі синів;
Від зрадників-регіоналів –
До люду, що осліп до сліз…
Тут – все не так,
Не так – як скрізь,
І не втямки:
Як буде далі?
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.