“Українська літературна газета”, ч. 10 (366), жовтень 2024
Поетична вАрта. Українська поезія спротиву українською та угорською мовами: Антологія. – Будапешт: Фундація української книги в Угорщині, 2024. – 140 с.
Сторінка за сторінкою під капіж осіннього дощу відкривалося мені унікальне видання – книга-білінгва «Поетична вАрта». Проєкт, що реалізовано завдяки Фундації української книги в Угорщині, засновницею і керівником якої є Уляна Княгинецька. Книга нещодавно побачила світ в Будапешті. Завдяки перекладачці Тімеа Тімко українська поезія зазвучала й угорською.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Сорок один вірш сорок одного автора – вартового українського Слова – такий своєрідний і навіть сакральний задум втілив в антології її упорядник, відомий український письменник, поет, редактор та видавець Михайло Жайворон.
Автор передмови, письменник Ігор Павлюк не оминув увагою жодного з авторів антології, багато сенсів через розмисли й цитати розкрито вже у передньому слові книги, що є, на думку Поета, нашою історією емоцій, яка допоможе нам і нашим нащадкам бути з Богом, тому зостатися людьми попри все і вся…
Ця поетична антологія промовляє до нас потужними чоловічими й жіночими голосами, всі ці голоси та їх меседжі єднає непереборне устремління до свободи та міць духу, ненависть до ворога, що веде криваву війну проти українського народу. Майстри поетичного Слова ведуть свою духовно-екзистенційну боротьбу із запеклим ворогом, вони – на варті мови та культури, вони – один єдиний, могутній голос, який, віримо, буде почутий.
Кожен вірш – міцна перепона для ворога, духовний бронежилет, виплеканий зі Слова, гострого як лезо меча і міцного як сталь.
Переважна більшість поетів, чиї вірші представлено в цій антології, живуть в Україні, в самому горнилі війни, пишуть під звук сирен, засинають під небом, яким щоночі літають, не зорі й золоті метеорити, а ворожі ракети й шахеди.
Нема у Поета сильнішої зброї як Слово, навіть в окопах пишуть вони, викарбовують на скрижалях часу наше сьогодення, як, наприклад, один із авторів антології – Петро Мага:
А може… Точно ні! Ніяких «може»,
Він клятву Мамі дав, що не загине,
Мій Господи, мій милосердний Боже,
Змотай в клубок ці триста дві хвилини…
Пише поет і продовжує боротьбу на всіх фронтах.
Є серед авторів і відомі науковці: Юрій Ковалів, Ірина Зелененька, Віктор Крупка, Ігор Павлюк.
Лаконічно, влучно і метафорично Словом пише воєнну картину Юрій Ковалів:
Ржею взялися трави,
Дронів антитіла.
Небо горить криваве
І вигорає до тла.
Візія нашої Перемоги так зримо стоїть перед очима, коли читаю поезію Михайла Сидоржевського:
… тоді, коли все залишиться позаду,
на світі враз постане тиша,
а за вікном на всі боки до вузької смуги обрію
лежатимуть сліпучо-білі незаймані сніги;
так ніби милостивий Господь
уперше зійде на цю землю,
щоб благословити її…
Зачитуюся поезією Анатолія Кичинського, якого війна застала в рідному Херсоні. Про рідину життя, пролиту нашими захисниками задля збереження життя своїх рідних, близьких, побратимів, України:
З рани Вона витікає
зі швидкістю Лети.
Кольору Червоної книги,
Вона, вогневіючи,
застерігає від небезпеки.
Найчастіше поети
Її заримовують словом «любов»,
Найсвятіші слова
про любов до Вітчизни
на війні
пишуться Нею.
До останньої краплі пролита
за рідну землю,
Вона робить цю землю
іще святішою.
Киянка Ольга Дунас візуалізує перемогу і своє звернення до Всевишнього:
Коли закінчиться війна
І заясніє перемога.
Я вийду в поле край села,
Заговорю плачем до Бога.
Так пише поетеса і покладається на Бога, оплакує мертвих діток і закатованих дорослих:
Я буду плакати щоночі,
За сонцем тим, що край села
Вже не побачать їхні очі…
В боротьбі народжуються сильні. Поезія антології, попри мінорні мотиви багатьох віршів, загалом потужна, життєствердна, така, що вселяє віру в нашу Перемогу над загарбниками.
Жоден із авторів, а їх, як вже зазначалося, сорок один, навіть у слові, чи в рядку не засумнівався у перемозі Світла над пітьмою. Сорок один вірш – як сорок одна куля поцілена у ворога, саме так відчувається, прочитується мені ця книга. Не цитуватиму тут кожного автора, але авторський колектив сильний і різноманітний, така вийшла й книга, створена завдяки співпраці всіх і окремому внеску кожного (Анна Багряна, Оксана Бевзюк, Юлія Бережко-Камінська, Вікторія Бричкова-Бірюкова, Олександр Вертіль, Богдана Гайворонська, Ганна Гайворонська, Василь Головецький, Любов Голота, Яна Демчук, Ольга Дунас, Олена Євтєєва, Михайло Жайворон, Ірина Зелененька, Анатолій Кичинський, Василь Клічак, Наталія Ковалик, Юрій Ковалів, Василь Ковтун, Світлана Короненко, Віктор Крупка, Василь Кузан, Сергій Лазо, Ліна Ланська, Петро Мага, Олена Мельник, Наталія Мрака, Лана Нікітенко, Станіслав Новицький, Ігор Павлюк, Тетяна Пишнюк, Володимир Присяжнюк, Таня П’янкова, Артем Сенчило, Михайло Сидоржевський, Юлія Сільчук, Адель Станіславська, Богдан Томенчук, Наталка Фурса, Наталя Шевченко, Євгенія Юрченко).
На обкладинці «Поетичної вАрти» – картина відомого художника Олега Шупляка «Україна у війні», що гармонійно поєднується із тематикою творів, їх змістовим та емоційним наповненням. Є чорний – символ жалоби, є Слово-меч і світло-іскра. Світло, яке йде від всього сотвореного українцями, які століттями виборюють право на життя та свою мову, культуру. Червоний – то любов, червоний – то кров, ріки якої пролито за нашу свободу.
Наразі літератори боронять українство Словом, намагаються бути гучнішими й почутими не тільки в Україні, а й за її межами, поезія теж стала зброєю, символом незламності й витривалості, коли війна гатить по нас нещадно.
«Сирени вже голосять із вікна,
І вкотре увійшовши у піке,
Б’є з темряви навпомацки війна…»
Ці рядки із поезії Сергія Лазо – яскраве свідчення нашого сьогодення.
На сторінках книги закарбовано й трагічні долі дітей війни, пульсуючим болем відлунює вірш Тетяни Пишнюк «Дівчинка з ключиком у руці».
Ірпінь, Буча, Херсон, Маріуполь…
Люди, долі, міста – у цій книзі літопис сьогодння у формі віршів і влучні вислови-кулі:
«Найстрашніша річ – теплий шарфик моєї евакуації» (Юлія Бережко-Камінська).
Тут є вірші-зойки, вірші-роздуми, вірші-гвинтівки, вірші-спомини, вірші-візії… Магнетичний поетичний сплав – як згусток сили спротиву ворожій агресії. Буча Богдани Гайворонської така реальна, що аж під ребрами коле:
Лізе трава з-під крові, міни лежать у лісах.
Всі ми доросліші стали на тисячі тисяч епох.
Навіть у цьому пеклі існує і досі Бог…
Ми живемо, боремося, пишемо для сучасників і нащадків, попри вовче виття сирен зустрічаємо сонце нового дня, хоча й не всі…
Кожен ранок – як битва,
Кожен подих – як сповідь.
З поезії Михайла Жайворона, точніше про реальність, в якій творилася антологія «Поетична вАрта» й не сказати.
Піднімаюсь і я, скільки сил, із окопу,
Бо хто ще поведе мою пам’ять у бій?
Щоб зберегти у пам’яті, щоби лишилося як пам’ятка поколінням прийдешнім, творять Майстри Слова, не чекаючи сприятливих умов, пишуть як живуть, а живуть, наче пишуть історію – кожним словом, рядком, строфою, віршем… На варті української ідентичності, мови й культури завжди були люди мистецтва – письменники, художники, актори.
Олег Ольжич, Олена Теліга, Василь Стус, а тепер Юрій Руф, Василь Сліпак, Володимир Вакуленко…
А нам, живим, бути на варті – берегти українське для українців, Слово – наша зброя, в єдності – сила і снага.
Антологія української поезії «Поетична вАрта» – символ спротиву, незламності і боротьби, емоційні нотатки сьогодення, які поети створили для своїх сучасників і нащадків.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.