“Українська літературна газета”, ч. 10 (366), жовтень 2024
* * *
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Ривноваги нема! Ні учере…
Ні завтра…
Й кілько совісти аж не вмножєй на рази,
Твій загублений день і загашена ватра –
Впадут в прірву межи образи.
Доганєтимеш сам, доганєтимеш вічно
Наглий миґ, шо протне спраглу душу силком.
…Лиш північного блиску искри космічні
Не завернут товарних набитих битком.
Не завернут тепла. Але баба Марія
Веретєнку і в літі несе на плечи.
Перестрашила всіх: єк змерзала в Сибірі,
Шо й тепер си загріти не мож на печи.
Єк схочеш, розкаже, де ’ї син уродивси –
Вуйко Дмитро, коваль…
А тогди дитинє:
Єк забрали з-під серця і світ похиливси,
Єк сім років плекала хіба-шо имнє.
І чому ’го дочка, прошу пане ласкаві,
Закігласи в Рязань, ади в тот інститут,
І чому було зась в Чернівцях,
в Станіславі
Си учєти і бути людинов отут?!
Доганєтимеш вік…
І лиш баба Марія
До усеї роботи водно беручка.
Її ношя світа, бо гнилу безнадію
У леди перепрєтала річка Ока.
…Ме си легче іти, та й дорога прослідна.
…Але ші уродитиси траба тобі!
А витак на «вазі» найти фасочку гідну –
Зривноважити кєму на ріднім горбі.
(Веретєнка – пухова хустка
Вмножєти – помножувати
’Го – його
Дитинє – дитя, дитинча
Закігатиси – переміщуватися кудись
Кєма – пам’ять
Имнє – ім’я
’Ї – її
Ме – буде
Миг – мить
Перепрєтати – переховати
Си – ся
Фаска – дерев’яна діжка для квашення капусти, буряків)
***
Років отара… Гойкаєш і свищеш
На пса, ’би завертав; а сам женеш
Зарослими плаями та узвишшім,
У бердє схарапуджне.
Але ж –
Замучені… В них гет обдерті лаби.
З дороги збилиси – під скалами одні.
Колис ти марив про стримкі дараби,
Поплисти міг голоден, впорожні.
Шо сталоси? Ади твої здохлєта
Шукают пити. Ти, неборе, став…
Агій! Ти плачеш під оцев трепетов,
Єк би тебе хто прутом вперезав!?
…Мой-мой, це добре! Прийде шош до кєми!
І пес поможе, певність наведе.
Але спішиси, браччіку братенний –
На небожєт польовані іде.
(Агій – вигук у значенні неприязні, обурення, роздратування; осуду; подиву
Бердє – стрімкий схил гори; прірва, урвище
’Би – щоб
Браччіку братенний – найдорожчий братчику
Дараба – пліт із колод-кругляків для сплавляння водою
Мой – звертання в значенні «ти»
Небожє – бідна, нещасна дитина
Неборе – звертання кличної форми непоштивого відтінку
Плай – стежка чи дорога в горах
Кєма, тєма – пам’ять
Трепета – осика
Шош – щось)
* * *
Вертикальні дощі – найостріщі ножі
Ріжут пляцок землі на кавалки.
Та чомус – замалі і тобі, і мені
На садок, на стаєнку, на грядки.
Люта злість-автомат (прислужитиси рад)
Краплі-кулі грайливо цоркоче.
Він послушний тобі, він послушний мені,
Бо сто-я-ти в закутку не хоче.
Він дощівно січе і нищівно пече…
Він так само земличеньку ділит:
Ци у серці твоїм, ци у серці моїм –
Де лиш кревно-прицільно поцілит.
(Ци – чи)
* * *
Сука народ! Хуже!
Кровью весь изойдет,
Тогда поймет, за что его
по голове гвоздают!
(Михаил Шолохов)
А може, й справді траба крови?!.
Ми ші її не пролили,
А вже і вільні, й гонорові,
И гонір вищий від мітли,
Котров изметено з Майдану,
Їк то смітє, наш вольний дух,
До справедливости пошану,
До чести відчайдушний рух.
Зіпри, Біг, того, хто кацапит
Нам рідну мову і єство.
Ніхто най нами не поквапит
Чуже справ’єти торжество!
Не дай же, Боже, затиснути
Нас жменьков ницих кермачів
Та у болото каламутне –
Ловити, єк головачів.
Бо харькнем кров’ю у чужинців
З пробуджених відцвичних ран
Всего народу – Українців…
Ой, не дражніт оцес вулкан!
(Біг – Бог
Відцвичних – відцвяших
Зіпри – спини
Оцес –цей)
* * *
Ти вийшов з тих варунків,
З-під лубу-укритя,
Де гроші тий дарунки
Дорожчі від житя.
Тебе шош спамнітало,
Не фошнуло назад.
Чіму тепер присталий
Чужий запанібрат
Тобі силєє кулко
Й веде на ланцужку?
…Запахла барабулька
Під лубом у дашку?
(Барабуля – картопля
Варунки – умови проживання
Луб – кора хвойного дерева, котрою накривали тимчасові приміщення
Кулко – кільце
Силєти – прив’язувати; нанизувати; засилювати нитку
Спамнітати – отямити
Тий – і
Фошнути – кинути
Шош – щось)
***
…Стали ми грати в карти.
Водно він заводит йкус гру
І правила гри. Шоправда…,
Дуріти я пристаю.
Вбіймає руков за плечі,
Фіґлює, попліскує – йо:
«Царь-царєвіч, король-королєвіч –
Ето, канєшно, мойо!».
Бог спочиває в паяці,
Картяжит з ним, взагалі,
«Тисічу сто одинайціть»
Вимацує на чолі.
(Водно – завжди
Дуріти – від слова «дурішки»
Йкас – якась
Йо – так
Фіґлювати – жартувати, хитрувати
1111 – Далекого 1937 року 27 жовтня в урочищі Сандармох поблизу міста Медвеж’єгорськ у Карелії з нагоди наближення 20-річчя Жовтневої революції було розстріляно тисячу сто одинадцять людей, з них понад двісті представників української інтелектуальної та творчої еліти і тих, чия доля була пов’язана з Україною. А саме: провідні українські митці Микола Зеров, Лесь Курбас, Микола Куліш, Валер’ян Підмогильний, Валер’ян Поліщук, Павло Пилипович, а також вчені, політичні та державні діячі Володимир Чехівський, Степан Рудницький, Матвій Яворський та інші).
* * *
…ЧісОм і я посеред дня
Іду, єк в тЕмени північній,
Шукаючи ключі правічні,
’Би розімкнути «журавля».
И запитатиси нима
У кого: де, коли і відків?..
ПозаносИли вОди свідків
У плавні древного Дніпра.
Догадкам душу віддаю,
А переконливости – й тіло…
ЧісОм не просто би кортіло
Сумління, – поки ші жию…
Гадаючі, бо шо то є:
…Планидов обертає перстень,
…Художником махає пензель,
А куля… снайпером стає.
Не раз буває: білий день
Й волочишси, єк серед ночі.
І кілько не вилуплюй очі –
Ти на плаю один лишень.
(Би – аби
Відків – звідки, звідкіля
Гадаючі – здогадуючись
Плай – дорога чи стежка у горах
Планида – доля)
* * *
Днина сторцом гадками, єк гаслами,
Поза нічьов, йо-йой, трасуючі згаслов.
Крадче, братю-братче, снайпера ветит приціл!
…Дес хата, потє-душя, марит прєз вікна
В родинних варцабах слізно некліпних.
Чуйте, єк лиш затихне коника самостріл –
Кулька цулує (сердешно людима…).
Без побратима – чєс необратимий!
Д’ нему приласкаласи діправдішна злада.
З тремом пахолка – волонтерці букіт.
’Му душкувати ші тут й ловити звуки.
…Доста загикуватиси вже про цу владу!
И закім – тот… чує, у вус си не дує.
Хя! Важно-продажно земельков торгує,
Бо… кЕрма в руці та й папірці дозволишні…
Ми зможемо, враже, себе ущіпнути;
Дивитиси й видіти, слухати й чути;
Дамо собі раду, май «срібні та пишні»!
В наших редутах – нашя опачіна.
Припишнене слово – жидом проплачене.
Янголи змучені – настрілєлиси доста.
Днина сторцом гадками-дарабами –
Шо стрімкими, а шо кервавими!..
Під ковбками храбустє москалеві кости.
(Букіт – букет
Варцаби – одвірок; підвіконня; дверні або віконні рами
Ветити – перевершувати у чомусь, бути кращим від когось
Дараба – пліт, збитий з кругляків для сплавляння по ріці
Діправді – справді, насправді
Д’ нему – до нього
Доста – досить
Душкувати – задихатися від спеки
Закім – заки, поки
Злада – згода, мир, порозуміння
И – і
Керма – кермо дарабою чи плотом
Крадче – крадьки
Май – слово для позначення вищого ступеня в значенні «трохи»
Мой – звертання в значенні «ти»
’Му – буду
Опачіна – частина керма (дошка) на дарабі
Пахолок – хлопець, юнак
Потє – пташка, пташеня
Прєз – крізь, через
Си – собі
Срібні та пишні – дорогі, любі
Тот – той
Хя – вигук огиди
Цулувати – цілувати
Ші – ще)
* * *
Забивають останній цвях.
І стоїть уселенський гул.
(Богдан Томенчук)
Куда податиси? Ци мо’ комус подати?..
Гет знеохочені вчерашні свічкарі
Сегодни знов коло сумної хати…
А рік достиг, новий вже на порі.
Устелено чічками межи них дорогу
Й процесії жури невгадано кінця.
Вже пімсти так напрошено у Бога,
Шо мироточі ші живі серця;
Шо пережите загребло Господні страхи;
Шо перебуте гі затало у мрєчи.
…Напрєтані трамбуют зайдам лахи
Їх янголи невбіськані з плечий.
Тай чо’ здаватиси на чулість ци розраду?
Самі до вух, ади, впаковані в броню.
Нам випало начісто вмити правду
Й уговтати з сусідами гризню.
Нам випало, єк впало… Небо єсне змеркло.
Ба й світ си дрінькнув – дітиси нема куда:
Гайцує дітько жєсно своє пекло,
А ватрищем… – за книзем – молода.
(Ади – диви, бач; також уживається для висловлення здивування
Гайцувати – підтримувати сильний вогонь
Гет – геть; вкрай
Гі – ніби, як
Дрінькнути – здригнути, сіпнути
Жєсно – страшно
Жура – журба, скорбота
Зайда – чужак, приблуда; нетутешній
Здаватиси – покладатися на когось
Книзь – молодий (на весіллі)
Мо’ – може
Молода- книгиня – молода (на весіллі)
Мрєч – мряка, туман, мжичка
Напрєтані – відібрані, надбані
Обіськати – вишукувати у волоссі паразитів: бліх, вошей, гнид
Сегодни – сьогодні
Си – себе, собі, ся (частка, що уживається в дієсловах зворотної дії)
Ци – чи
Чічка – квітка
Чо’ – чому
Ші – ще).
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.