Віктор Гриценко. «Летіла перша ластівка весни…»

***

Не минайте ані титли, ніже тії коми!

                                                                                          Тарас Шевченко

Читав «Кобзар», не знаючи молитви,

І вірив, що й мене вже чує Бог:

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

У мріях бачив Господа чертог,

А віршик в зшитку – тільки полем битви!..

Я юним був – лице не знало бритви,

А я – від долі всіх її вимог!..

Читав «Кобзар», не знаючи молитви,

І вірив, що й мене вже чує Бог!

А в долі – сильця й пута для ловитви

І над собою, врешті, перемог…

Так починавсь життя мого пролог:

Я, не зважаючи на коми й титли,

Читав «Кобзар», не знаючи молитви…

15 вересня 2023 року.

 

***

 

Штурвальний де? Де капітан з клятьбою?

Що буде врешті з нашим кораблем?

В які світи з планетою пливем,

Які сліди лишаєм за собою?..

Господь відгородивсь від нас війною:

Без нас у Нього тисяча проблем!..

Штурвальний де? Де капітан з клятьбою?

Що буде врешті з нашим кораблем?

Хто поведе когорти за собою,

Хто з друзів «підпережеться мечем»?..

Як біль в душі зростає з кожним днем,

В цю ніч до кого я звернусь з мольбою?

Штурвальний де? Де капітан з клятьбою?..

24 вересня 2023 року.

***

 

Яка ж бо довга ніч ця вереснева,

Що від виття сирени вже німа,

Бо в укритті людей чомусь нема

І впав беззвучно місяць за дерева!..

Лише Венера, горда королева,

Угору вище світоч підійма,

Бо безкінечна ніч ця вереснева,

Що від виття сирени вже німа!..

Ох, знала чи не знала райська Єва,

Як яблуко вхопила обома,

Що у грядущім атомна зима –

Це від Творця людей їм смерть миттєва?..

Яка ж бо довга ніч ця вереснева!..

26 вересня 2023 року в годину Богородиці.

 

О 6.25 у Кривому Розі сирена й вибух одночасно!

 

 

***

 

І я для «Пекла» взяв сучасні дні:

Учуся в Данте без гріха творити,

Хоч висміють поети-ерудити,

А критики притоплять у багні…

Мій Боже, глянь – Твоя Земля в огні:

В мій край на танках сунуть троглодити!..

І я для «Пекла» взяв сучасні дні:

Учуся в Данте без гріха творити!

Потоп ми стрінемо в хиткім човні,

Хоча для чого, Боже, нас топити?

Ми з Небом, будемо, будь певен, квити,

Коли сини загинуть на війні,

В цім рукотворнім пеклі в наші дні…

   16 жовтня в 600-й день війни.

 

 

***

500 днів я бачив ворога лише в бінокль…

SMS від фронтовика.

 

Ми з ворогом нарешті тет-а-тет:

Дивлюсь тепер у вічі василіска!..

Мій прах земля не прийме криворізька,

Про мій полон не взнаєте з газет!..

Єдине жаль, що, як сказав поет,

Не буде на могилі обеліска!

Ми з ворогом нарешті тет-а-тет:

Дивлюсь тепер у вічі василіска!..

Згинатись соромно: тріщить хребет,

Хоча в юрбі і я – на хвилях тріска,

А серце в грудях – на вітрах берізка

Або пташа, що рветься із тенет…

Ми з ворогом нарешті тет-а-тет!..

18 жовтня 2023 року.

 

 

***

 

Повір, Вітчизно, в міць моєї спини:

Свій хрест зніми й на неї поклади!..

Віддам я кров, якщо катма води,

З землі та неї випалю цеглини.

Храм Переможця з них сягне хмарини,

Довкола нього вирощу сади.

Повір, Вітчизно в міць моєї спини:

Свій хрест зніми й на неї поклади!..

Щоб Ти лиш добрі слухала новини,

Щоб Ти навік позбулася біди,

Спиню навалу з півночі орди!..

Я – не поет, а Муромець з билини,

Тому повір у міць моєї спини!..

20 жовтня 2023 року.

 

***

 

Заснути б, як дерева, до весни

Й не чути спів підступної сирени.

В цей час нам змінять, може, конгресмени

С л у г у, який не визнає вини…

Вже другий рік на рубежах сини

Грудьми прикрили серце ойкумени!..

Заснути б, як дерева, до весни

Й не чути спів підступної сирени!..

Мабуть, з часів Троянської війни

Цей спів чи плач всотався в наші гени:

Немов міфічні Трої й Карфагени,

Міста руйнують слуги сатани –

Заснуть дерева й стліють до весни!

24 жовтня 2023 року.

 

 

***

                                             Приснилась пісня про журавля…

 

Без мене редагуйте цей рондель,

Зумівши розминутися з журбою,

Вві сні, як я, йдучи по полю бою,

Де жив безпечно в пісні журавель.

Ту пісню склав двійник мій, менестрель,

Звертаючись до Господа з мольбою:

«Без мене редагуй і цей рондель,

Зумівши розминутися з журбою!..»

Журавлик той щипав, як всі, щавель,

Пташат безкрилих прикривав собою.

І лиш бездушний смерть назве сліпою,

Бо там ворожа рвалася шрапнель!..

Без мене редагуйте цей рондель.

3 листопада 2023 року.

 

 

***

 

Поезії ручай впада в ріку,

Яка тече крізь хащі очерету.

Вони мені так схожі на тенета,

Бо зупиняють течію гінку.

Прослизнути, подібно вужаку,

Вдавалося не кожному поету:

Поезії ручай впада в ріку,

Яка тече крізь хащі очерету!..

Герой помре в лавровому вінку,

Та більшість канула безслідно в Лету!..

Гортаючи в грядущім «Літ. газету»,

Поета шлях очистять від піску –

І, може, й мій ручай впаде в ріку!..

6 листопада 2023 року.

 

 

 

 

***

 

Летіла перша ластівка весни,

Та обігнала ластівка печалі:

Не визнавши від Господа скрижалі,

Бомбили Київ слуги сатани!..

Від лютого у нас тривожні сни –

Питаємо у них, що буде далі:

Летіла перша ластівка весни,

Та обігнала ластівка печалі!..

За місяць до грядущої війни

Підступний ворог відливав медалі.

Як сльози капали у води талі,

Чиясь вдова схилилась до труни,

Мов перша сива ластівка весни…

7 листопада 2023 року.

 

***

 

Немає святості в званні поета –

Вже скільки літ зневажене воно!..

Тож врешті з читачами заодно,

Що я поет, кажу без пієтету.

Вже не рівняють слово до багнета,

А при нагоді втоптують в багно.

Немає святості в званні поета –

Вже скільки літ зневажене воно!..

Мене друкує лиш одна газета –

Виходить, час «спускатися на дно»!..

Запахло оцтом молоде вино,

Іржа з’їдає гостроту стилета –

Процес подібний з віршами поета!..

12 листопада 2023 року.

 

 

***

 

Зненавидів я світ, творіння Боже –

Господь уваги не звернув на гнів,

Хоча настала знов епоха вдів

І плем’я ворохобиться вороже!..

Я ж знав: злоба не здатись допоможе,

Мене врятує і чужих синів.

Зненавидів я світ, творіння Боже –

Господь уваги не звернув на гнів!..

Що нам потрібне, Господу негоже –

Такий вже парадокс поточних днів!..

Хоча поганий з мене гострослів

І це писання на блюзнірство схоже,

Зненавидів я світ, творіння Боже!..

24 листопада 2023 року.

 

 

***

 

Покликаний боротися зі злом,

Як списи хтось, поет ламає пера:

Його талант – заквітчана галера,

А він з блокнотом – наче раб з веслом!..

Б’ючись об стінку змореним чолом,

Знав: по війні – знов милосердя ера!..

Покликаний боротися зі злом,

Як списи хтось, поет ламає пера…

Болить душа, як вжалена жалом,

Такою має бути в фантазера!

І вже здається дійсністю химера,

Що він – Давид, що це його псалом

Покликаний боротися зі злом!..

24 листопада 2023 року.

 

 

***

 

Тавруйте тих, що служать ворогам

Вже тим, що дружно зневажають Мову,

Змінивши без Небес світобудову,

Бо в них кумир чи цар московський Хам…

Вони безбожники, та зводять храм,

В якім освятять істині закову.

Тавруйте тих, що служать ворогам

Вже тим, що дружно зневажають Мову!..

Для них утіха – створений бедлам,

Хто не осліпнув, той побачить змову:

На всіх телеекранах знову й знову

В них правда й кривда вкотре пополам,

Бо їхні брехні служать ворогам!..

24 листопада 2023 року.

 

 

***

 

Маститий друг вмирає від нудьги,

Бо через день читав мої ронделі.

Нудоту терпить, мовби на орелі,

І ми не друзі вже, а вороги…

Шукає він розраду навкруги,

Та зникли десь поети й менестрелі:

Маститий друг вмирає від нудьги,

Бо через день читав мої ронделі.

Поетам іншим Бог не дав снаги

Чи одуріли всі від канителі?

Ні, одягли, як воїни, шинелі,

На полі бою віддають борги,

Коли мій друг вмирає від нудьги!..

11 грудня 2023 року.

 

 

***

 

Ідуть дощі: ридають ридма хмари,

Немовби за синами матері,

Що оніміли у своїй журі,

А їм на скрипках вторять лаутари.

То Богом, мабуть, гасяться пожари

(Йому так душно, вочевидь, вгорі!).

Ідуть дощі: ридають ридма хмари,

Немовби за синами матері…

Убили їх московські яничари –

Цей виплід п’ятикутної зорі.

Яку вже ніч не світять ліхтарі,

Хоч небесами сунуться примари –

То Богом смерть захована за хмари!..

13 грудня 2023 року.

 

 

***

 

Пів дня читав поезії колеги:

Хотів печальних збутися думок!..

Але «спіткнувся» об якийсь рядок,

Додав собі тривоги і бентеги…

Щось гомонять експерти і стратеги,

А користь – як від дідових казок!..

Пів дня читав поезії колеги:

Хотів печальних збутися думок!..

А десь на фронті мучяться сердеги,

Назустріч смерті роблячи кидок,

Бо люблять Україну з колисок…

Так я в тилу «від альфи до омеги»

Пів дня читав поезії колеги!..

14 грудня 2023 року.

 

 

***

 

Я зву тебе Вітчизною своєю,

Бо обітована пра-пра-дідам.

За тебе я життя колись віддам,

Але кляну, що піддалась пігмею!..

Ти триста літ пливла за течією,

За шкуру сала залила батькам…

Я зву тебе Вітчизною своєю,

Бо обітована пра-пра-дідам.

В біді сягла ти нині апогею,

Але війна – лише одна із драм:

Як Сонце не змогло позбутись плям,

Так, грішна, й досі віриш фарисею,

Хоча не зве Вітчизною своєю!..

16 грудня 2023 року.

 

 

***

 

Коли, нарешті, йти в запас поету –

Стою в строю, давно вже не боєць?..

Я так втомивсь, що хай тим віршам грець –

Для цього завтра відішлю в газету!..

І надруковане все кане в Лету:

Не розтривожить тисячу сердець!..

Коли, нарешті, йти в запас поету –

Стою в строю, давно вже не боєць?..

В думок моїх уже немає лету –

Ввижається із терену вінець!..

І припізнивсь від Господа гонець,

Який шепне на вухо по секрету,

Коли, нарешті, йти в запас поету…

17 грудня 2023 року (662 день війни).

 

 

***

 

Сприйняв за честь Тобі служити, Мово,

Без почесті чи вдячності взамін:

Без майстра-дзвонаря німує дзвін,

Сакральність губить без поета Слово…

Як я служу давно вже надстроково,

Спитай Всевишнього – все бачить Він:

Сприйняв за честь Тобі служити, Мово,

Без почесті чи вдячності взамін!..

Невже Тебе забудуть поступово

Й мою Поезію чекає тлін?

Обоє ми не терпимо підмін,

Любити нас не можна примусово –

Сприйняв за честь Тобі служити, Мово!..

30 грудня 2023 року.

 

 

 

***

 

Допоки серце ще тріпоче в тілі,

Зневірі не піддамсь ні в якім разі,

Хоч я для всіх давно в минулім часі:

«Читали, слухали, жаліли!..»

Ішов життям, як йдуть крізь заметілі,

Тож кров гаряча не у кожній фразі,

Та доки серце ще тріпоче в тілі,

Зневірі не піддамсь ні в  якім разі!

Покаже всякий, що він є на ділі,

Та не для всіх є місце на Парнасі…

І все ж я маю ще рондель в запасі,

Де є рядки від щастя захмелілі,

Бо в мене серце ще тріпоче в тілі!..

1 січня 2024 року.

 

***

 

Я Бога розсмішив: сказав про мрію,

Що велелюдний буде мій читач.

Та не почує люд поетів плач,

Бо в дні війни живу, як слід гордію!..

Хоч більше, ніж себе, людей жалію,

Яким байдужий я, поет-орач,

Я Бога розсмішив: сказав про мрію,

Що велелюдним буде мій читач!..

Та мудрістю не уподібнивсь Змію,

Не став героєм телепередач.

Як сталь в жару, я у вогні невдач

Гартуюся, бо зоране засію!..

Чим Бога й розсмішив: сказав про мрію…

6 січня 2024 року.