26 вересня в Києві, на будинку, де жив знаний український письменник Олесь Лупій (1938–2022), відкрили меморіальну дошку, увічнивши його пам’ять.
На урочистий захід завітала родина письменника, зокрема дружина Олеся Лупія – пані Леся Степанівна із синами і родичами, невістка Ірина Туровцева, а також прийшли вшанувати пам’ять пана Олеся українські письменники, побратими і шанувальники його творчості, зокрема Михайло Сидоржевський, Сергій Борщевський, В’ячеслав Гук, Олександр Шугай, Петро Засенко, В’ячеслав Медвідь, Михайло Наєнко, Василь Неволов та інші, а також автор меморіальної дошки Олеся Лупія, скульптор Іван Мельничук.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський виступив із теплими словами про Олеся Лупія, зазначивши, що його творчість заслуговує на поглиблене вивчення, бо він як видатний митець був присутній у нашій культурі і як поет, і як прозаїк, і як сценарист. Ця багатогранна творча особистість вражала своєю працездатністю, увагою до інших, щирістю, володіла багатьма людськими чеснотами. Пан Олесь працював над оновленою редакцією Статуту НСПУ, до його вагомих і доцільних порад дослуховувалися колеги, він був і залишається для всіх зразком патріотизму, мужності, незламні, стійкості й авторитету. Тому наш святий обов’язок гідно вшанувати пам’ять цього видатного митця, щоб вона лишилася для прийдешніх поколінь.
Український письменник і театрознавець Василь Неволов підкреслив, що Олесь Лупій був авторитетною доброзичливою людиною, а ще вражала його фаховість, те, як він брав участь у літературних семінарах, допомагав молоді, яку надихали його поради, а тональність, яку він посилав до письменників-початківців, була взірцем доброзичливості. Він був великим патріотом України, багато пережив у своєму нелегкому житті, був свідком голодоморів і війни, а свій біль і свою любов до Батьківщини майстерно втілив у свої твори, а тому вони будуть жити, бо написані по-справжньому. Також Василь Неволов зауважив, що хотілося б побачити у сценічному просторі поему Олеся Лупія «Любов і лад» (1982) і прочитав його вірш «Ти, щедра природо…».
На відкритті пам’ятної дошки виступив відомий український поет Петро Засенко, який зауважив, що це вельми символічна подія, бо ми, українці, відкриваємо глибинну пам’ять, і ця пам’ять має жити вічно. Пан Петро розповів про Олеся Лупія, що то була людина дуже світла, чутлива, відповідальна; також вражає його багатюща творча спадщина, плідна робота у Спілці письменників та в «Літературній газеті», тому пам’ять про нього має лишишся в наших серцях.
Також виступив літературознавець і професор Михайло Наєнко, який підкреслив, що Олесь Лупій жив у цьому будинку, де зараз відкрито його пам’ятну дошку, це легендарний будинок, бо його мешканці здебільшого належали до цвіту української культури. Ще пан Михайло розповів, що Олесь Лупій був видатним інтелектуалом, завжди відгукувався на потреби дня, керував літературною студією імені Василя Чумака (СІЧ), дав багатьом молодим письменникам можливість бути почутими. Михайло Наєнко переконаний, що, якби екранізувати твори Олеся Лупія, – це б значно збагатило й розширило український мистецький простір і поповнило б скарбницю української культури.
Відомий український перекладач Сергій Борщевський зауважив, що Олесь Лупій попри тоталітарний режим, у якому жив і працював як митець, зміг залишити по собі літературну спадщину, гідну пошанування, бо в його творах завжди присутня правда життя, яким би складним воно не було.
Відомий письменник Олександр Шугай згадав пана Олеся як доброго друга і порадника, людину, яка допомогла пану Олександру здолати труднощі життя і повірити у власні письменницькі сили.
Відомий український письменник, лауреат Шевченківської премії В’ячеслав Медвідь зазначив, що Олесь Лупій дуже багато зробив для Спілки письменників, він дотримувався державницького чину, був і є великим письменником і непересічною особистістю, а його твори треба вивчати, бо в них закладено ваговите зріле зерно життєвої мудрості.
Усе своє життя Олесь Лупій боровся за незалежність України, і символічно, що саме тепер, під час повномасштабної війни, влаштованої росією, ми, українці, віддаємо шану пам’яті Олесеві Лупію – видатному письменнику, творчість якого залишиться для майбутніх поколінь українських читачів.
Довідково: Олесь Лупій (1938– 2022) – відомий український письменник, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка, лауреат премії імені Д. Яворницького, заслужений діяч мистецтв України, автор багатьох поетичних і прозових книжок, кількох кіносценаріїв. Олесь Лупій родом із села Нова Кам’янка Жовківського району на Львівщині. Брат українського кінорежисера Ярослава Лупія. Перша збірка віршів «Вінки юності» вийшла в 1957 року, потім – ще сімнадцять. Писав історичну прозу. За сценаріями Лупія поставлені художні фільми «Багряні береги», «Малуша», «Данило – князь Галицький».
Пресслужба НСПУ
Фото – Пресслужба НСПУ