До таємничого містечка, в якому живуть чотири відьми, що варять чарівне зілля з українського правопису, герой цієї дивовижної книжки потрапив з не надто казкових причин. Хто він – дізнатися, за сюжетом, легко. Складніше йому самому, адже так само, як авторку книжки, з рідного дому його вигнала війна. І це не дивно, що основою цієї історії став особистий досвід авторки Наталі Місюк, кримки, яка 2014 року залишила півострів, переїхала до Львова і почала розмовляти й писати українською в побуті, роботі й творчості. «Що далі? – міркує наш головний герой. – Бігти лісом уночі? Бррр…. Від самої думки мені стало якось моторошно. «Мурмураре, зберися!» – сказав я собі і згадав, що мушу сфокусуватися на головному: повернутися до Івана та Мами. Тож я чекав на будь-яку інформацію стосовно шляху до них. Відьми щойно згадали Київ, можливо, скоро загадають і про дорогу до нього. – Моя черга? – запитала Третя. — Тільки я вигукувати не буду, з вашого дозволу. – Але ж подумки будеш? – уточнила Четверта. – Подумки – обов’язково. У мене «осінь», «матір», «тінь» та «сіль». Я спробую додавати «-е». І, щоб заощадити час, – вона прикрила рот рукою та солодко позіхнула (я миттєво зробив те саме), – я одразу змінюватиму слова всередині, якщо так краще звучатиме. «Осене», «матере», «тіне», «соле». – Ніби добре. Нехай буде так. Година вже пізня, час би й закінчувати».
Саме у такий спосіб головний герой дивовижно оповіді Наталі Місюк «Мова. Таємниці відьом» пізнає чари рідної мови, знайомлячись з означеними відьмами, які виявилися привабливими та розумними дівчатами, переживаючи захопливі пригоди, потрапляючи в халепи і роблячи несподівані відкриття про мову й життя загалом. «- Тут ще «и» плаває, і то багато. Лишати? – спитала вона. – А то наше «и»? – уточнила Перша. – А як відрізнити? – Наше коли вимовляєш, то язик назад не треба відводити сильно й щелепу теж опускати не треба. Наше легко вимовити. Зручне та мелодійне. – Зараз перевірю… Наше!»
І, безперечно, усе це строкате розмаїття українського духу, над яким чаклують відьми – іменники й числівники, прикметники й прислівники, ступені порівняння й форми ввічливості, а також інші важливі компоненти спілкування – стане в пригоді не лише нашому герою, але всім маленьким читачам та їхнім батькам. Таким чином, усі ці важливі правила й маленькі винятки, ба навіть звичайні звуки, що варяться у відьмацькому казані, складаються у казкову симфонію української мови, яка звучить у цій пригодницькій історії звідусюди, і саме в такий вигадливий спосіб особливості української мови стають справжнім лінгвістичним фентезі. «- До речі, тут багато «-ах» і «-ях», – сказала Друга та кивнула на шухляду. – Так-так, вони часто потрібні в множині місцевого відмінка. Дуже зручні… Наприклад, коли кажеш «у думках», «по світах» або «в серцях»… А ще «на спинах», «у хатах», «на полицях» та «по сторінках». Люди часто тут помиляються». Тож, щоб не помилятися, варто, не відкладаючи у довгу шухляду, прочитати цю дивовижну книжку, яка відкриє чарівний дар спілкування рідною мовою.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Наталя Місюк. Мова. Таємниці відьом. – К.: Видавничий дім «Mamino», 2024