“Українська літературна газета”, ч. 6 (362), червень 2024
ЗА КНИГОЮ ПОЕЗІЙ ШТЕФАНА ФАРА «ЖИТТЯ ПІД ЧАС ВІЙНИ»
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Штефан Фар народився в Брюсселі (Бельгія) 1977 року, живе у Франкфурті-на-Майні (Німеччина), одружений з італійкою, батько двох синів, має ступінь доктора економічних наук, працює в Європейському центральному банку.
ПРО ВІЙНУ
Коли бачиш назву цієї книги, здається, що це хроніка війни. Все так, але це лише частина правди. У збірці є вірші на різні воєнні теми. Наприкінці кожного вірша автор пише, завдяки кому з’явилися ці рядки, про кого саме він думав, коли народилася ідея того чи іншого вірша.
Про захист своєї землі українцями. Про фронт, де постійно вибухали снаряди, але раптом запанувало затишшя. Нині, у березні 2024-го, це мрія про той час, коли раптом настане мир, а солдати на передовій ще про це не знатимуть. Про жах обстрілів міст, загибель мирного населення та збиття ворожих ракет. Про біженців, які їдуть у невідомість, але їхні душі прикуті до рідного дому, і вони повертаються, хоча там ще небезпечно, їм радять залишитися подалі від дому. Про подяку тим, хто захищає свою землю, і завдяки кому є міста, де тече мирне життя, якщо не враховувати часті повітряні тривоги, коли на ворожій території злітають МІГи для тренування чи то для пуску ракет, і тривоги, коли вже летять здатні вбити об’єкти – «шахеди» чи ракети.
ПРОВІДНА ТЕМА ЗБІРКИ
Але провідна тема збірки – це життя. Це – сила життя, і від тебе не залежить, чи вона є, чи ні. Це сила жити, що залежить вже від тебе, від твого настрою, від твоїх дій.
Тему життя бачимо у кожному вірші автора. І це його особливість. Це стиль мислення, рука автора. Люди розучилися сміятися? Але блиск очей та рух тіл говорять про життя. Життя розлучило друзів? Але на відстані дружба міцнішає, і поки людина жива, можна з нею зв’язатися. Усі радять заспокоїтись, мовляв, все пройшло? Це так, тільки душевні рани поки що болять, але є паростки нового життя. Ракети, літаки вбивають людей – і відразу питання дитини: а грім і блискавка теж вбивають?
ПРО СТАРІ ТА НОВІ ВЗАЄМИНИ
Якщо мирне життя уявити як спокійні води повноводної річки, то війна – це виверження вулкану, земля, що розверзлася, і скелясті гори, вирослі посередині річки. Частина річки опинилася між скелями під хмарами, частина провалилася у прірву, річка розбилася на тисячі струмків, що сновигають між горами, спадають зі скель, об’єднуються у маленькі річечки, щоб знову роз’єднатися та об’єднатися з іншими струмками.
Рятуючись від бід війни, люди опинялися з кимось пліч-о-пліч, об’єднувалися, щоб вижити, допомагали один одному. Щось руйнувалося, приносячи біль і страждання, інше створювалося, часто без усвідомлення акту творення. І лише потім виявлялося, що це теж було важливо.
ВІД ВИЖИВАННЯ ДО ПІЗНАННЯ СЕБЕ
Книга Штефана Фара – це книга про життя, де життя перемагає.
Ми вижили, ми ще живі, ми створюємо, ми пізнаємо себе. Від найнижчого рівня буття, коли треба просто вижити, до осмислення, творчості, мудрості через відновлення.
Все перемішалося.
«Люди зустрічаються на бігу, потім розлучаються, зустрічаються у спільній боротьбі проти агресора, а потім війна вириває одного з них з життя, стосунки розриваються, але вони залишаються пов’язаними думками, відданістю та мужністю».
Зустрічаються люди, які в мирному житті ніколи не зустрілися б, допомагають один одному, зав’язуються стосунки, яких ніколи не було б за інших обставин, підтримка, волонтерство, боротьба. Розлучаються. Переосмислюють.
ЛАНЦЮЖОК ВИПАДКОВОСТЕЙ
Ланцюжок випадковостей на прикладі самого автора та цієї книги.
Штефана Фар як науковця зацікавили економічні наслідки повномасштабного вторгнення в Україну. Він зацікавився Україною й у вересні 2022-го року почав вивчати українську мову (і досі намагається щодня запам’ятовувати нові слова). А оскільки він мешкає у Франкфурті-на-Майні, де щороку проходить міжнародний книжковий ярмарок, вже у жовтні 2022-го року відвідав український стенд і випадково познайомився з директоркою видавництва «Моторний Равлик» Любов’ю Базь. Вона цікавилася літературними уподобаннями відвідувачів стенду, щоб скерувати людей до відповідних українських видавництв.
Директорка видавництва була однією з методисток Руху «Єдині», що сприяв переходу на українську мову та її поглибленому вивченню, і до якого Любов Базь запропонувала Штефану Фару приєднатися.
У проєкті тоді було два курси – загальний курс з переходу на українську та граматичний, в межах яких проводилися розмовні клуби. Засадничими для народження цієї книги були саме розмовні клуби, де Штефан Фар познайомився і здружився з багатьма українцями, дізнався їхні історії, які торкнули його до глибини душі.
ПРО ЗНАЙОМСТВА
З УКРАЇНЦЯМИ
Розмовні клуби, в яких брав участь Штефан Фар, проходили онлайн. Люди були з різних міст, з різних країн. Багато хто постраждав від війни, одні стали біженцями, інші – вимушеними переселенцями, хтось втратив близьких, чиїсь будинки зайняли окупанти. У більшості російська мова була першою.
Однією з причин повномасштабного вторгнення Росії в Україну було проголошено захист російської мови та російськомовного населення.
Але якщо раніше люди в Україні вільно спілкувалися російською, то тепер, після початку воєнної агресії та страшних злочинів з боку Росії, питання переходу на українську для багатьох стало принциповим.
Вірші Штефана Фара написані за враженнями від спілкування із цими людьми. Це своєрідний щоденник. Зашифровані записки. Власне, як і всі вірші у світі.
Навчаючись мови, люди розповідали свої історії.
ЯК З’ЯВИЛАСЯ КНИГА ВІРШІВ
Якось у розмовному клубі хтось написав вірш українською мовою, і Штефан Фар теж захотів спробувати.
Він зміг – і вирішив це оформити як книгу.
Тут «Єдині» відіграли центральну роль як платформа, що об’єднує філологів, ідеї та ресурси для вивчення української мови.
Філологині Олександра Малаш і Катря Ткаченко долучилися до остаточного редагування, з одного боку, щоб підтримати навчальні зусилля автора, а з іншого – щоб забезпечити якість для української читацької аудиторії.
Книга написана німецькою та українською мовами.
Це перші вірші автора, він ніколи раніше не писав поезій. Україною почав цікавитися лише із початком війни в лютому 2022-го року, і вперше потрапив до країни вже після написання книги.
«Збірка обрамляє вірші між вигуками «Слава Україні» та «Героям слава», не в останню чергу для того, щоб показати, що трагедія війни закладена у волю до життя і славу української нації та її народу, і що це буде знову зміцнюватися, щоб віднайти нову славу».
У 2023-му році у видавництві «Моторний Равлик» вийшла книжка поезій Штефана Фара, що була представлена на міжнародному книжковому ярмарку у Франкфурті-на-Майні.
Просто збіг обставин.
ТРОХИ З ЖИТТЯ
ШТЕФАНА ФАРА
Найцікавіше для людей – це історії.
Під час війни всім дісталося по-різному. Когось зламало, а когось майже не зачепило. Біль зрозуміти не можна, його можна лише відчути. І це про всі війни.
Ось так автор пояснює вірш «Це позаду»:
«У листопаді 1944 року мати автора втекла зі Східної Пруссії перед наближенням радянських військових сил. Хоча нацистська Німеччина капітулювала у травні 1945 року, для багатьох війна ще довго не закінчувалася. Перед людьми стояло завдання фізичного відновлення країни та вирішення проблем мільйонів біженців. Крім того, війна залишила глибокі психологічні рани. Так, у серпні 2008 року, коли мати автора була у Грузії, вона в свої 70 років знову переживала жахіття. Російські бойові літаки літали над Тбілісі, і вона відчувала себе такою ж беззахисною та наляканою, як під час своєї втечі в шість років.
Вірш «Це позаду» відтворює зв’язок між досвідом війни та почуттями в післявоєнний період. Воєнні переживання відзначені небезпеками, страхами та нестабільністю, які часто породжували почуття безпорадності. Згодом особисті спогади зіштовхуються з новим світом, де кожна людина пережила війну по-своєму. Вірш також творить мости між тими, кого війна вразила найбільше, та тими, хто пережив її без особливих втрат. Лірична абстракція дозволяє різноманітні інтерпретації та запрошує читачів віднайти у віршах свої власні переживання, пов’язані з війною.
Цей вірш присвячений Каті, квартира якої в Чернігові була зруйнована російською артилерією 27 лютого 2022 року. Автор супроводжував її на відстані до початку 2023 року, спочатку під час її втечі до безпечного місця, а потім у пошуках нового постійного дому».
За словами Штефана Фара, його бабуся не любила згадувати той час. Але пережите нею, можливо, передалося авторові генетично. Можливо, тому він допомагає Україні.
І чомусь саме про бабусю та маму він згадує, описуючи цей вірш, хоча присвятив його Каті, котра, за словами Штефана, досі перебуває у скруті, та він намагається їй допомогти. Але це питання більш широке.
ГОЛОС АВТОРА
Хоч би що породило рядки поезій, читач побачить у них своє. У цьому талант поета, коли одні й ті самі рядки викликають у читачів різні асоціації, як і в абстрактному живописі.
У віршах чуємо голос автора. Десь він актор, приміряє на себе долі своїх героїв, а десь звучить тема, важлива саме для нього.
Цю книгу автор присвятив родині Ковальчуків. У вірші «І він пішов» автор описує ситуацію, в якій чоловік пішов на війну, спогади про нього поступово стали стиратися та тьмяніти. Коли чоловік приїхав у відпустку, він став зовсім іншою людиною, не такою, якою його пам’ятали у родині. І знову пішов.
«Повернення з відпустки у всіх відбувається по-різному. Оскільки це дуже особисте та інтимне, я міг лише висловити свою уяву в цьому вірші».
ВИСНОВКИ
Ця книга не є хронікою війни, хоча в ній вірші про війну.
Кожен вірш написаний з думками щодо конкретних людей, чиї історії залишили відгук у душі автора.
До написання та видання книги привів ланцюг випадковостей, неможливий у мирний час.
Автор – науковець, він звик докопуватися до суті. Суть цієї книги – це сила жити.
Велика подяка автору – розповідаючи про інших, він розповів про себе. У розумінні кожної людини є межі життя, які повинні залишатися яскравими – підсвічуватись, очищуватися від пилу та бруду, прополюватися від бур’янів. Життя дуже багатогранне, але є грані, що завжди залишаються поза увагою. Автор відкрив читачеві важливі для нього грані життя.
Поезія інколи відображає неусвідомлене. Тому мистецтво час від часу випереджає дослідження вчених і вловлює те, що всі бачать, відчувають, але сказати не можуть, бо поки не вміють. А в мистецтві інколи виходить.
Як зазначає автор: «Внутрішньою мотивацією (написання збірки) була втрата контакту з друзями і необхідність розібратися з відносинами і життям».
Добре би було, якби кожен з нас, українців, написав власну книгу про силу жити, можливо, і в прозі! У кожного в запасі є такі моменти із життя, нотатки, історії.
У статті використано уривки віршів з книги Штефана Фара «Життя під час війни», його письмові пояснення до віршів, матеріали з зустрічі Штефана з учасниками розмовного клубу Руху “Єдині” в Києві, розповіді знайомих Штефана, його інтерв’ю для ТСН.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.